-
1 маловір
чman of little faith; pessimist, sceptic -
2 маловір'я
сdisbelief, lack of faith -
3 маловір
-амалове́р -
4 маловір'я
малове́рие -
5 маловідомий
little known, not popular -
6 малов'язкий
light, low-viscosity, low-viscous, mobile, of low viscosity -
7 маловіддя
малово́дье -
8 маловідомий
малоизве́стный -
9 маловідомість
- остімалоизве́стность -
10 маловірка
-ималове́рка -
11 маловірний
малове́рный -
12 маловірогідний
малодостове́рный -
13 маловідомий
ნაკლებად ცნობილი -
14 маловідомий
малавядомы -
15 малознаний
-
16 Дай Чжень
Дай Чжень, Дай Дун-юань, Дай Шеньсю (1723, Сюнін, провінц. Аньхой - 1777) - кит. філософ та вчений (математик, історик, географ, лінгвіст). Д.Ч. очолював один з двох головних напрямів "ханьського вчення" "хань сюе", що зародився в XVII ст. та мав тенденцію повернення до традицій лексичної та історико-філософської обробок конфуціанських текстів часів епохи Хань (III ст. до н. е. - III ст. н. е.). Цей напрям був ідейною опозицією неоконфуціанству, що панувало в цей час і перекручувало, на думку Д.Ч., конфуціанську класику під впливом даосько-буддійської традиції. Д.Ч. критикував дуалізм неоконфуціанства в сфері функціонального розмежування дій "дао" і "ци" З. а Д. Ч., "дао" - це поняття, яке вказує на реальні тіла, а космічні сили "інь" та "ян" і п'ять рушійних основ "у сін" (метал, дерево, вода, вогонь, земля) є реальними тілами "дао". "Дао" не "породжує частки", не є первісним по відношенню до них, а відбиває закономірності руху та змін об'єктивних речей та явищ, оскільки поза речами та явищами не існує окремого вищого принципу. Д.Ч. заперечував протистояння вищого принципу почуттям, що було властиво неоконфуціанству, і стверджував, що вищий принцип не порушує почуття, а є законом для них. Природа людини визначається добром, яке породжується гуманністю "жень" та встановлюється справедливістю "і". Вчення Д.Ч. було маловідомим за його життя; в XX ст. набуло популярності завдяки своїм науковим обґрунтуванням та висновкам.[br]Осн. тв.: "Коментарі до значення ієрогліфів в творах Мен цзи"; "Звернення до начал добра" -
17 Іваньо, Іван Васильович
Іваньо, Іван Васильович (1931, с. Дунковиця Закарпатської обл. - 1982) - укр. філософ. Закінчив філологічний ф-т Ужгородського ун-ту (1955). Канд. філософських наук (1966). Від 1963 р. працював в Ін-ті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ. Відомий фахівець у галузі естетики, історико-естетичних досліджень, історії укр. філософії. Один із упорядників і коментаторів повного зібрання творів Г. Сковороди у 2-х т., виданого у Києві 1973 р. До його вагомих філософських здобутків належить те, що він започаткував дослідження спадщини Сковороди у контексті світоглядних тенденцій епохи бароко; здійснив історико-філософський та історико-естетичний аналіз деяких маловідомих аспектів творчості Духновича, Максимовича, Шевченка, Потебні, Франка, Юринця; фундаментальне дослідження естетичних поглядів Прокоповича.[br]Осн. тв.: "Специфіка мистецтва, історико-естетичний нарис" (1970); "Нарис розвитку естетичної думки України" (1981); "Філософія і стиль мислення Г. Сковороди" (1983) та ін.Філософський енциклопедичний словник > Іваньо, Іван Васильович
-
18 Павлик, Михайло Іванович
Павлик, Михайло Іванович (1853, с М. онастирське, Прикарпаття - 1915) - укр. письменник, публіцист, громадсько-політичний діяч. Закінчив дві гімназії - Коломийську і Львівську академічну. Навчався на класичному відділенні філософського ф-ту. Товариш і соратник Франка. Перебуваючи закордоном (1879 - 1882), видавав разом із Драгомановим і Подолинським ж. "Громада". Один із засновників і організаторів укр. демократичної преси в Галичині; стояв біля витоків Русько-Української радикальної партії (1890), редактор її друкованих органів: двотижневиків "Народ" (1890 - 1895) і "Хлібороб" (1891 - 1895). Від серед. 90-х рр. XIX ст. відходить від активної громадсько-політичної діяльності та цілковито зосереджується на науковій і видавничій. Ретельно досліджував життя і творчість Драгоманова. За переконаннями П. - соціаліст, з ухилом у "селянолюбство". Високо цінував "Капітал" Маркса, вважав цей твір "наріжним каменем соціалізму". Та передовсім був палким прихильником Бєлінського, речником драгоманівсько-громадівського соціалізму і національно-визвольних змагань українців. Бачив Україну спілкою самоврядних громад. Шанував рос. культуру, але перебування України під Росією оцінював, слідом за Драгомановим, як "пропащий час".[br]Осн. тв.: "Карл Маркс/Некролог" (1883); "Михайло Петрович Драгоманов. 1841 - 1895. Його ювілей, смерть, автобіографія і спис творів" (1896); "Переписна Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом. 1876 - 1895." У 6 т. (1901 - 1912); "Московофільство" (1906); "Михайло Драгоманов як політик" (1911); "Твори" (1959); "Проза. Публіцистика Л. истування/3 маловідомої спадщини" (1995).Філософський енциклопедичний словник > Павлик, Михайло Іванович
-
19 Пуфендорф, Симюель
Пуфендорф, Симюель (1632, Хемніц, Саксонія - 1694) - нім. юрист, філософ О. світу отримав у Ляйпцигу та Ієні; викладав філософію права та історію у Гайдельберзі й ун-ті м. Лунд (Швеція). Заслуги П. як історика були високо поціновані у Швеції, де йому було присвоєно звання Королівського історика Швеції. У 1688 р. він також здобув статус Історика та члена таємної ради Бранденбурга. Творчість П. дає підстави вважати його "батьком німецького Просвітництва" (за визначенням Едуарда Вінтера). Спираючись на твори Гроція і Гоббса, П. розробив власну теорію соціальної угоди. На відміну від Гоббса, який характеризував первісні природні стосунки між людьми як стан війни усіх проти всіх, П. вважав, що ці стосунки спираються хоч і на хисткий, але мир, який необхідно зміцнити й оперти на раціонально обґрунтовану угоду. Важливою ідеєю у творах П. було тлумачення держави як морального індивіда, чия воля складається із суми індивідуальних воль громадян. Ця ідея П. була до деякої міри передбаченням концепції "загальної волі", розробленої пізніше Руссо. Донедавна маловідомим аспектом творчості П. (дослідженим Нічик) була його зацікавленість історією України XVII ст. ("Вступ до європейської історії", "Історія Карла X Густава" та ін.). Увагу П. привернули історичні події, пов'язані з формуванням запорізького козацтва, його участю у повстанні укр. народу проти польськ. панування та у приєднанні України до Росії (останнє, на його думку, змінило співвідношення сил у Сх. Європі). П. також ретельно вивчив і проаналізував державно-політичну та військову діяльність Хмельницького в останні роки життя, його союзницькі стосунки з Карлом X у війні Швеції і Трансильванії проти Польщі у 1656 - 1657 рр. Твори П. зажили в Україні значної популярності. Вихованці КМА їх перекладали, активно до них зверталися (зокрема Прокопович у своїх державно-політичних трактатах), так само як і укр. історики та літописці (Величко, Граб'янка, Бужинський).[br]Осн. тв.: "Основи загального права" (1660); "Про природне право та нації" (1672); "Про обов'язки людини і громадянина за природним правом" (1673); "Про стосунки між церквою і державою" (1687).
См. также в других словарях:
Малов — Малов, Андрей Евграфович (1815 1899) протоиерей, первый настоятель Ташкентского военного Спасо Преображенского собора, участник штурма Ташкента в 1865 году. Малов, Владимир Игоревич (род. 1947) русский советский писатель фантаст и… … Википедия
Малов И. — Малов Игорь Владимирович (2006) Игорь Владимирович Малов (родился в 1960 году, в Свердловске (ныне Екатеринбург) доктор медицинских наук (1994), профессор, заведующий кафедрой инфекционных болезней (1992) и ректор (2005) Иркутского… … Википедия
Малов И. В. — Малов Игорь Владимирович (2006) Игорь Владимирович Малов (родился в 1960 году, в Свердловске (ныне Екатеринбург) доктор медицинских наук (1994), профессор, заведующий кафедрой инфекционных болезней (1992) и ректор (2005) Иркутского… … Википедия
Малов — см. Малевич (Источник: «Словарь русских фамилий». («Ономастикон»)) … Русские фамилии
маловір — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
маловір'я — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
Малов А. — Протоиерей Андрей Ефграфович Малов Андрей Евграфович Малов (1815 1889) протоиерей, имеющий митру и орден св. Анны 1 й степени, первый настоятель Ташкентского военного Спасо Преображенского собора родился в 1815 году в Самарской губернии в семье… … Википедия
Малов А. Е. — Протоиерей Андрей Ефграфович Малов Андрей Евграфович Малов (1815 1889) протоиерей, имеющий митру и орден св. Анны 1 й степени, первый настоятель Ташкентского военного Спасо Преображенского собора родился в 1815 году в Самарской губернии в семье… … Википедия
Малов М. — Михаил Семёнович Малов 1 марта 1914 8 июля 1943 Место смерти Курская дуга Награды … Википедия
Малов М. С. — Михаил Семёнович Малов 1 марта 1914 8 июля 1943 Место смерти Курская дуга Награды … Википедия
Малов — Сергей Ефимович [4(16).1.1880, Казань, 6.9.1957, Ленинград], советский учёный тюрколог, член корреспондент АН СССР (1939). Профессор Ленинградского университета. Дал первые описания ряда тюркских языков Китая. Во время экспедиции в… … Большая советская энциклопедия
