-
1 ложь
неправда, (грубее) брехня, (вульг., диал.) брех (-ху), (редко, устар.) лжа, олжа, лож (р. лжи), (фальшь) ф[хв]альш (-шу, м. р.); ум. неправдонька, брехенька. [Всяка неправда - гріх (Номис). А неправда-ж! я того не казав (Сл. Гр.). Що правда, то не брехня (Грінч.). Обіцяла гостинця, дак оце й принесла, щоб не буть у бреху (Переясл.)]. Ложь о ком - брехня про кого, (действие) набріхування на кого. Это похоже больше на ложь, чем на правду - це більше на брехню скидається, ніж на правду; це може й правда, та щербата (щербатенька). Сплетение лжи - клубок брехень. У него что ни слово, то ложь - він з брехнею не розминається; віц що не скаже, то збреше. Он ни на шаг без лжи - він що ступне, то й (з)брехне. Это явная ложь - це видима (очевидна) неправда (брехня). Чистейшая ложь - справжнісінька брехня. Уличать, (из)обличать во лжи кого - виявляти (виводити, виказувати) брехню чиюсь, когось. Обвинять во лжи кого - винуватити, обвинувачувати в брехні кого, брехню завдавати кому. [Мені старій та брехню завдала (Грінч.)]. Приобретать, приобрести -жью что - здобувати, здобути брехнею, (вульг.) вибріхувати, вибрехати що. [Циган що вибреше, те й його (Рудч.)]. Оправдываться, оправдаться, отделываться, отделаться -жью - вибріхуватися, вибрехатися, відбріхуватися, відбрехатися. [Брехнею не вибрешешся (не відбрешешся) (Номис)]. Оправдывание себя посредством лжи - вибріхування, відбріхування.* * *непра́вда, ви́гадки, -док; брехня́ -
2 ложь
матем.хи́бність, -ності -
3 ложь
матем.хи́бність, -ності -
4 лганьё
-
5 хибність
матем. ло́жность, ложь, оши́бочность -
6 заведомый
відомий, запевний; (сознательный) свідомий. [Як-же ви брали до себе запевного злодія? Це свідома брехня].* * *[до́бре, напере́д] відо́мий; ( намеренный) свідо́мий; ( несомненный) я́вний\заведомыйая ложь — свідо́ма (я́вна) брехня́
-
7 изобличать
изобличить (кого) виявляти, виявити, виводити, вивести (на чисту воду), викривати, викрити кого, доказувати, доказати на кого, (стар.) висвідчати, висвідчити кого; кого в чём - виявляти, виявити, доказувати, доказати кому и на кого що, виказувати, виказати на кого що; (выдавать что) зраджувати, зрадити щось; см. Обличать, Уличать. [Він сам зраджує своє неуцтво (Крим.)]. -чать кого во лжи, в воровстве - виявляти (виводити, виказувати) чиюсь брехню, чиєсь злодійство. Арестованного -чили в убийстве - заарештованому довели (доказали) душогубство, виявили, що заарештований убійник (душогуб). Изобличённый - виявлений, виведений, викритий, (опровергнутый) спростований. -ная ложь - висвідчена, виявлена неправда. -ный в чём - той, кому доведено що, на кого и кому доказано що. В чём он -чён? - що йому доведено? що на його доказано? Он -чён в измене - доведено його зраду, на його или йому доказано зраду. -ться -1) виявлятися, виводитися, викриватися, бути виявленим, виведеним, викритим;2) (самого себя) виявляти, виявити себе, викривати, викрити себе, зраджувати, зрадити самого себе.* * *несов.; сов. - изоблич`итьвикрива́ти, ви́крити, -крию, -криєш; ( обнаруживать) виявля́ти, ви́явити, -явлю, -явиш; ( обвинять) обвинува́чувати, обвинува́тити, -ва́чу, -ва́тиш, звинува́чувати, звинува́тити\изобличать чить кого́-либо во лжи — ви́крити (ви́явити) чию́сь брехню́
-
8 клевета
наклеп (-пу), клевета, клеветня (Звин., Галичина), (злоречие) лихомова, лихослів'я (-в'я), (оговор) обмова, обмовка, ум. обмовонька, обмовочка; срвн. Ложь. [Хоче позивати його за наклеп (Звин.). Страшні слова видавалися якоюсь дикою клеветою (Франко). Це брехня й клевета на мене (Крим.). Таку клеветню пустила, і нема їй сорому! (Звин.). Людські обмови (Гол.). Ти не наводь обмови зайвої на власну душу (Л. Укр.)]. Презирать -ту - гордувати наклепом, клеветою, обмовою. [Я гордував обмовою людською (Куліш)]. Взводить на кого -ту - кидати на кого наклеп, обмовляти кого. Обносить кого -тою - обносити кого.* * *на́клеп, -у, по́клеп, -у; обмо́ва, наші́птування, інсинуа́ція -
9 невольный
1) (несвободный) невільний, без волі. Гость - -ный человек, - где посадят, тут и сядет - гість - невільник: де посадять, там і сиди (Номис);2) (подневольный) підневільний, поневільний, приневільний, невільний, (вынужденный) силуваний, (принудительный) примусовий. -ный брак - поневільний (силуваний, примушений) шлюб; срв. Насильный. -ная работа - підневільна (приневільна, силувана, примусова) праця, праця з примусу;3) (действующий без намерения; непроизвольный) мимовільний, несамохітні[и]ий, (неумышленный) невмисний, ненавмисний, незумисний. [Свою мимовільну дрож він складав на змучене і ослаблене тіло (Франко). Мимовільна усмішка (Крим.). Несамохітний рух (Корол.). Невмисна хиба (Куліш). Моє становище незумисного підглядача здалося мені не зовсім зручним (Корол.)]. -ный вздох - мимовільне зідхання. -ная досада - мимовільна досада. -ный свидетель - мимовільний свідок.* * *1) неві́льний; ( случайный) мимові́льний\невольныйая ложь — неві́льна брехня́
\невольныйый свиде́тель — мимові́льний свідок
2) (непроизвольный) мимові́льний; ( бессознательный) несвідоми́й, позасвідо́мий\невольныйое движе́ние — мимові́льний (несвідо́мий, позасвідомий) рух
\невольныйый вздох — мимовільне зітха́ння
3) ( вынужденный) ви́мушений, мимові́льний\невольныйая поса́дка самолёта — ви́мушена (мимовільна) поса́дка літака́
-
10 неправда
1) (неистина) неправда (ум. неправдонька), (устар.) олжа; срв. Ложь. [А неправда-ж! я того не казав! (Сл. Гр.). Здалося Саїдові, що тут десь єсть неправда (Ле). Неправдонька ваша (Рудч.)]. Это -да - це неправда, цьому неправда;2) неправда, кривда, неправдивість, несправедливість (-вости). [Щеміла та неправда на серці в руських людей (Куліш). Ні, не хочу більш терпіти на землі неправди злої (Самійл.). Най серце за неправду болить змалечку (Головко). На всякі кривди від панів не було суду, ні управи (Доман.). Розуміння всієї кривди світового й надто російського ладу (Гр. Думка)]. Лучше умереть, чем -ду терпеть - краще вмерти, як кривду терпіти до смерти. -дой жить - на неправді жити, неправдувати, кривдувати, жити кривдою (неправдою); срв. Неправдовать. [З давнього-давна панує, бо неправдує (Сл. Гр.)].* * *непра́вда; ( обида) кри́вда -
11 оказываться
оказаться1) (безл.) виявлятися, виявитися, показуватися, показатися, виходити, вийти, (реже) виявляти, виявити себе, показувати, показати себе яким. Он -зался неспособным к серьёзной работе - він виявив (показав) себе нездатним до серйозної роботи (праці). Оказывается, -залось, что… - виявляється, виявилось, що…, виходить, вийшло, що… -вается, что это была ложь - виявляється (виходить), що це була брехня. У него -залась лихорадка - виявилось, що в нього пропасниця. Он -зался невинным - виявилось, що він невинний. Он -вается очень честным человеком - виходить, що він дуже чесна людина. [Остапові ніяково, що його зять виходить душогуб-острожник (Грінч.)]. Не -зываться, не -заться налицо - не ставати, не стати. [Там з вечора було скількись срібних дрібняків, а тепер не стало (Крим.)]. Его це -залось дома - його не було дома. -ваться вредным, полезным - вийти на шкоду, на користь (на пожиток). Это может -заться очень вредным - на дуже велику шкоду може це вийти. -заться, как исключение - ви(й)нятися. [Людей було дуже мало, і з них винявся тільки один курій (Грінч.)]. -заться подходящим (делом), кстати - прийтися до ладу, до діла. -заться к чему-либо годным, способным - см. Годиться, Способный. -заться в силах, в состоянии - см. Сила, Состояние;2) (очутиться) опинятися, опинитися. Где был, а где -зался - де був, а де опинився. -заться в безвыходном положении - опинитися в скрутному становищі. -заться в дураках - в дурнях опинитися, в дурні пошитися.* * *несов.; сов. - оказ`аться1) (обнаруживаться, являться в действительном виде) виявля́тися, ви́явитися, виявля́ти себе́, ви́явити себе́2) (попадать, очутиться) опиня́тися, опини́тися3) ( быть налицо) бу́ти4) ( проявляться) проявля́тися, прояви́тися; ( сказываться) познача́тися, позначи́тися, дава́ти себе́ взнаки́, да́ти себе́ взнаки́, дава́тися взнаки́, да́тися взнаки́5) строит. (несов.) роби́тися; чини́тися; виявля́тися, проявля́тися; подава́тися; віддава́тися; виявля́тися, проявля́тися; пока́зуватися -
12 преумножать
-ся, преумножить, -ся прибільшувати, -ся и прибільшати, -ся, прибільшити, -ся. -жилась на свете ложь и всякая неправда - прибільшилося на світі брехні та всякої неправди.* * *несов.; сов. - преумн`ожитьзбі́льшувати, збі́льшити; диал. прибі́льшувати и прибільша́ти, прибі́льшити -
13 сочинительство
1) ирон. письме́нництво; ( творчество) тво́рчість, -чості2) (выдумка, ложь) вига́дництво -
14 утка
1) орн. ка́чка; кря́чка; диал. ву́тка, у́тка3) мед. сечоприйма́ч, -а, сечозбі́рник -
15 Дакальщик
егекало (ср. р.), такач; (поддакиватель) потакувач, потакач; (поддерживающий чужую ложь) підбрехач. -
16 Лжа
см. Ложь. -
17 Лжесловие
неправда, (грубее) брехня; см. Ложь. -
18 Облыжь
см. Ложь, Лукавство.
См. также в других словарях:
ложь — ложь/ … Морфемно-орфографический словарь
Ложь — Воспитание * Величие * Гений * Здравый смысл * Идеал * Манеры * Мнение * Мораль * Помощь * Поступок * Привычка * Репутация * Совет * Тайна * Талант * Характер … Сводная энциклопедия афоризмов
ложь — феномен общения, состоящий в намеренном искажении действительного положения вещей; Л. чаще всего находит выражение в содержании речевых сообщений, немедленная проверка к рых затруднительна или невозможна. Л. представляет собой осознанный продукт… … Большая психологическая энциклопедия
ЛОЖЬ — заявление, рассчитанное на обман, когда говорящий умалчивает или искажает то, что он знает о рассматриваемом положении вещей, либо когда он знает нечто другое, чем то, что он говорит. С точки зрения этики ложь подлежит осуждению, если обман… … Философская энциклопедия
ЛОЖЬ — ЛОЖЬ, лжи, мн. нет, жен. Неправда, намеренное искажение истины. Наглая ложь. Невинная ложь. Изобличить кого нибудь во лжи. Это возмутительная ложь. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
ложь — Неправда, неточность; брехня, вранье, враки, буки, вздор, лганье. Это неправда это не соответствует истине, расходится с истиной. Верь забобонам! Рассказывай сказки! Рассказывайте! .. См. обман... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу… … Словарь синонимов
ложь — ЛОЖЬ свойство знания, противоположное истине. В феномене Л. можно выделить четыре основных аспекта: гносеологический, логический, нравственный и политический. В гносеологическом аспекте понятие Л. близко понятию заблуждение. Л.… … Энциклопедия эпистемологии и философии науки
ложь — сущ., ж., употр. сравн. часто Морфология: (нет) чего? лжи, чему? лжи, (вижу) что? ложь, чем? ложью, о чём? о лжи 1. Ложью называют неправду, намеренное искажение истины. Гнусная ложь. | Всё здесь насквозь пропитано ложью! 2. Ложью могут называть… … Толковый словарь Дмитриева
Ложь — сознат. искажение истины (см. Истина), призванное ввести к. л. в заблуждение. Мотивы Л. могут быть самыми разными: бессилие, тщеславие, хвастовство, себялюбие. Л. может выражаться в различных формах: обман, мошенничество, клятвопреступление,… … Библейская энциклопедия Брокгауза
ЛОЖЬ — ЛОЖЬ, лжи, жен. Намеренное искажение истины, неправда, обман. Уличить во лжи. Мысль изречённая есть л. (афоризм). Л. во спасение и святая л. (оправданная необходимостью, с благой целью; книжн.). У лжи короткие ноги (посл.). Толковый словарь… … Толковый словарь Ожегова
ЛОЖЬ — ЛОЖЬ, см. лгать. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
