-
1 незакінчений
unfinished, incompleteнезакінчений процес юр. — pending case, litispendence
-
2 скінчений
ко́нченный; око́нченный, зако́нченный; поко́нченныйскі́нчена пі́сня чия́ перен. — пе́сенка спе́та чья
скі́нчений осе́л — совершенный (соверше́ннейший) осёл
-
3 закінчений
closed, ( про злочин тощо) completed, concluded, consummated, crowned, ( про термін) expired, finished, ( про людину) full-fledged -
4 закінчений алкоголік
Українсько-англійський юридичний словник > закінчений алкоголік
-
5 закінчений замах
-
6 закінчений злочин
Українсько-англійський юридичний словник > закінчений злочин
-
7 закінчений термін
(покарання, повноважень тощо) expired termУкраїнсько-англійський юридичний словник > закінчений термін
-
8 незакінчений
continuing, imperfect, inchoate, incomplete, pendent, uncompleted -
9 незакінчений замах
attempt not completed, uncompleted attemptУкраїнсько-англійський юридичний словник > незакінчений замах
-
10 незакінчений злочин
Українсько-англійський юридичний словник > незакінчений злочин
-
11 незакінчений склад злочину
Українсько-англійський юридичний словник > незакінчений склад злочину
-
12 незакінчений термін
Українсько-англійський юридичний словник > незакінчений термін
-
13 викінчений
complete(d), finished; ( досконалий) perfect -
14 закінчений
finished, complete; юр. consummated -
15 недокінчений
unfinished, incomplete -
16 викінчений
зако́нченный, око́нченный -
17 закінчений
I прич.зако́нченный, око́нченный, ко́нченный; заключённый ( только с указанием чем)II(достигший совершенства в чём-нибудь, обладающий необходимой полнотой) прил. зако́нченный -
18 кінчений
I прич.ко́нченный; око́нченный; зако́нченный; поко́нченныйII прил.ко́нченый -
19 невикінчений
-
20 недокінчений
- 1
- 2
См. также в других словарях:
викінчений — 1 дієприкметник від: викінчити викінчений 2 прикметник досконалий … Орфографічний словник української мови
нескінчений — прикметник незакінчений … Орфографічний словник української мови
нескінчений — а, е. Не доведений до кінця; незавершений, незакінчений … Український тлумачний словник
нескінчений — [неиск’і/нчеинией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і (незакінчений) … Орфоепічний словник української мови
докінчений — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
закінчений — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
кінчений — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
колінчений — дієприкметник діал … Орфографічний словник української мови
невикінчений — прикметник … Орфографічний словник української мови
недокінчений — прикметник … Орфографічний словник української мови
незакінчений — прикметник … Орфографічний словник української мови
