кривдити

См. также в других словарях:

• кривдити — джу, диш, недок., перех. Робити комусь кривду (у 1 знач.). || також без додатка, рідко …   Український тлумачний словник

• кривдити — 1) (несправедливо чинити щодо когось / чогось, ставитися до когось / чогось), ображати, образити 2) див. ображати 1) …   Словник синонімів української мови

• кривдити — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• кривдити — кривджу, диш, Пр. Робити комусь кривду …   Словник лемківскої говірки

• ображати — 1) = образити (завдавати образи, зневажливим висловленням, поведінкою спричиняти в кого н. почуття гіркоти, досади), у[в]ражати, у[в]разити, зачіпати, зачепити, зневажати, зневажити, кусати, кусатися, кривдити 2) див. кривдити 1) …   Словник синонімів української мови

• цвѣлити — заставлять плакать, обижать; мучить (1): О моя сыновчя, Игорю и Всеволоде! рано еста начала Половецкую землю мечи цвѣлити, а себѣ славы искати. Нъ нечестно одолѣсте, нечестно бо кровь поганую проліясте. 26. 1262: Миндовгъ же восхотѣ пояти свесть… …   Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"

• зачіпати — а/ю, а/єш, недок., зачепи/ти, еплю/, е/пиш; мн. заче/плять; док., перех., чим і без додатка. 1) Торкатися, доторкуватися до кого , чого небудь, штовхати когось, щось під час руху. || Ненароком або навмисне ударяти, бити кого небудь, завдавати… …   Український тлумачний словник

• зобиджати — і зобижа/ти, а/ю, а/єш, недок., зоби/дити, джу, диш, док., перех., розм. 1) Викликати у кого небудь почуття образи; ображати, скривджувати. || Безчестити (жінок, дівчат). 2) Заподіювати кому небудь матеріальні збитки, кривдити в чому небудь. 3)… …   Український тлумачний словник

• кривджений — а, е. Дієприкм. пас. мин. і теп. ч. до кривдити. || кри/вджено, безос. присудк. сл …   Український тлумачний словник

• кривдження — я, с. Дія за знач. кривдити …   Український тлумачний словник

• любитися — люблю/ся, лю/бишся; мн. лю/бляться; недок. 1) з ким і без додатка. Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність одне до одного; кохатися (у 1 знач.). || розм. Бути в інтимних стосунках з особою іншої статі. 2) Відчувати глибоку повагу,… …   Український тлумачний словник