-
1 кредо
с невідм.credo, creed -
2 кредо
нескл. сущ. с.кре́до -
3 кредо
kredoс. -
4 кредо
კრედო -
5 Гольбах, Поль
Гольбах, Поль (1723, Бдесгайм, Німеччина - 1789) - франц. філософ матеріалістичного спрямування, творчість якого була близькою до діяльності енциклопедистів - Дидро, д'Аламбера, Вольтера, Дюкло, Тюрго та ін. У своїй головній праці "Система природи" (це свого роду кредо франц. матеріалізму XVIII ст.) Г. обґрунтовує засадничі ідеї філософського світогляду: 1) Основою світобудови є матеріальні частки, які у різних сполученнях діють згідно з універсальним законом необхідності. 2) Не тільки людина, а й світ в цілому - це машина, яка, до того ж, не потребує механіка, щоб перебувати у постійному русі. 3) Головні властивості матерії - протяжність, подільність, непроникність, конфігурація й мінливість - є також властивостями усіх речей. Г. конкретизує вчення про субстанцію і дає одне з перших визначень матерії у гносеологічному контексті: матерія - це те, що, діючи на наші органи чуття, викликає відчуття. Щоб досягти щастя, слід пізнати природу світу та свою власну людську природу. Як і Гельвецій, Г. вважав, що людська поведінка та діяльність підпорядковані "законові інтересів". Основу доброчесної поведінки становить узгодженість між індивідуальними та суспільними інтересами. Всіляко сприяти цій узгодженості - справа держави, яка покладається на освіту. Наука має замінити релігію, що є сукупністю забобонів, які використовуються священиками заради влади над людьми. Аля ця мораль не включає християнський принцип любові до ближнього. Орієнтація на природничі науки сприяла виробленню матеріалістичного філософського вчення про перебудову суспільства згідно з ідеалами універсальної природної моралі.[br]Осн. тв.: "Система природи" (1770); "Соціальна система" (1773); "Універсальна мораль або права людини, засновані на природі" (1776); "Етократія, або Правління, засноване на моралі" (1776). -
6 Лавджой, Артур Онкен
Лавджой, Артур Онкен (1873, Берлін - 1962) - амер. філософ. Освіту отримав у Каліфорнійському та Гарвардському ун-тах; проф. ун-ту Джона Гопкінса в Балтиморі (1910 - 1938) В. иявляв філософську зацікавленість до епістемології та історії ідей. В галузі епістемології обґрунтував дуалізм, частково базуючись на вченні Локка про первинні (властиві речам) та вторинні (наслідок дії речей на суб'єкт) якості І. ншим джерелом поглядів Л. на дуалізм був критичний реалізм, філософське кредо якого було викладене у праці "Нариси з критичного реалізму" (1920) групою амер. філософів (Дрейк, Лавджой, Пратт, Роджерс, Сантаяна, Селларс, Стронг). Розбіжності у групі сконцентрувалися навколо тлумачення проблеми чуттєвих даних. Л., зокрема, обстоював дуальність чуттєвих даних (безпосереднє сприйняття об'єкта) та самого об'єкта, водночас наполягаючи на думці, що між ними не існує нездоланної прірви. Л. - засновник ж. "The Journal of the History of Ideas" ("Журнал історії ідей"). У галузі історії ідей його увага зосереджувалася на двох тематичних напрямах - "ланцюг буття" та примітивізм. Перший напрям виходив із "принципу повноти" Платона й охоплював різноманітні прояви ідеї про необхідність здійснення усіх можливостей буття (ієрархічний універсум буття у середньовічній філософії, принцип достатньої підстави Ляйбніца та ін.). Осердям примітивістського напряму в історії ідей є ідея спрощеності, що у працях Л. має різноманітне тлумачення, тяжіючи до ідеалізації минулого, пошуків "золотої доби" у пізнанні, політиці тощо.[br]Осн. тв.: "Про деякі новації у новому реалізмі" (1911); "Бунт проти дуалізму" (1930); "Примітивізм та споріднені із ним ідеї в античності", у співавт. (1935); "Великий ланцюг буття" (1936); "Нариси з історії ідей" (1948). -
7 Лессинг, Готхольд Ефраїм
Лессинг, Готхольд Ефраїм (1729, Каменц, Саксонія - 1781) - нім. філософ, літератор. Навчався у Ляйпцизькому ун-ті; від 1748 р. заробляв на прожиття літературною працею. Його переклади, п'єси, есеїстика, літературно-критичні статті сприяли торуванню шляху нім. Просвітництва, в якому чільною постаттю невдовзі став Feme. У праці "Лаокоон" Л. розробив ідею про притаманність кожному різновиду мистецтва свого особливого чільного принципу, якого цей різновид повинен неухильно дотримуватися з метою досягнення довершених результатів (напр., поезія має орієнтуватися на темпоральність, пластичні мистецтва - на просторовість). Для літературного та філософського доробку Л. характерним є послідовне обстоювання ідеї релігійної толерантності; у п'єсі "Мудрий Натан" він проводить думку, що добро не несе на собі відбитку релігійного кредо і його моральна потуга не залежить від релігійної належності З. усилля, спрямовані на виховання й освіту людського роду, Л. пов'язував із обґрунтуванням закону прогресивного історичного розвитку, якому не в змозі завадити деякі регресивні відхилення Г. оловною метою людства вважав здійснення в діях людей євангельського вчення про чинення добра заради його самого, а не бажаної винагороди. На схилі життя Л. проголосив себе послідовником Спінози та детерміністом, хоч ця теза не була обґрунтована у його працях.[br]Осн. тв.: "Лаокоон" (1766); "Мудрий Натан" (1779); "Виховання людського роду" (1780).Філософський енциклопедичний словник > Лессинг, Готхольд Ефраїм
-
8 Пірс, Чарлз Сандерс
Пірс, Чарлз Сандерс (1839, Кембридж - 1914) - амер. філософ, логік, природознавець; засновник прагматизму. Визначальне місце у філософському вченні П. посідає проблематика наукового методу, який дозволяє отримати знання про "справжній" стан речей, про "реальність", з якою мають узгоджуватися людські поняття і судження. На думку П., запропонований ним прагматичний метод не є ані метафізичною доктриною, ані спробою визначити будь-яку істину про предмет. Його ефективність вбачається у поєднанні філософських і власне наукових (математика, логіка) засобів дослідження. Центральний пункт епістемологічної системи П. становить концепція пізнавального процесу - перетворення "сумнівного уявлення" про речі і пов'язаної з ним проблематичної ситуації на "вірування", тобто на визнанні знання. Істина, за П., є узгодженням абстрактного твердження з ідеальною межею, до якої можуть привести судження вчених унаслідок нескінченних досліджень. Епістемологія П. - органічна частина його прагматичного методу: поняття про об'єкт забезпечується розглядом всіх практичних наслідків, що випливають із дій з цим об'єктом. Крім того, прагматичний аспект епістемології П. охоплював специфічне розуміння впливу персональної людської ситуації на перебіг та результати наукового дослідження (див. фаллібілізм). Т. зв. "принцип Пірса", який наголошує на "включенні розуму" у практичну діяльність - кредо прагматизму, що зумовлює синтетичність прагматистської установки, її гнучку праксеологічність. Першоосновою буття як такого, згідно з П., виступає "Космічна Свідомість", яка еволюційним способом реалізує свої інтенції ("персоніфікується") у певній "досконалій, раціональній і симетричній системі", у надрах якої у нескінченно віддаленому майбутньому має відбутися "кристалізація свідомості". Сформульовані П. концепти у галузі методології науки, логіки, семіотики, соціогуманітарного знання зумовили подальшу розробку проблематики прагматизму у XX ст. (неопрагматизм), стимулювали теоретичні ініціативи філософів (Патнем, Девідсон, Реслер, Рорті), які багато у чому повертаються до первісної трактовки прагматизму як широкої доктрини, яка має не лише методологічне, а й світоглядне, соціальне значення.[br]Осн. тв.: "Зібрання статей". Т. 1 - 6 (1931 - 1935), Т. 7 - 8 (1958); "Листи до леді Велбі" (1953). -
9 Тертулліан, Квінт Септимій Флоренс
Тертулліан, Квінт Септимій Флоренс (бл. 160, Карфаген - 222) - християнський теолог, філософ. Певний час проживав у Римі, вивчав право, виступав як оратор у судах. Після навернення у християнство (195) повернувся до Карфагена, служив пресвітером. Найвідоміший вислів Т. "Вірю, бо це абсурдно" засвідчує і його теологічну позицію і життєве кредо Я. к один із найбільш безкомпромісних християнських апологетів, Т. дотримувався погляду про верховенство віри над розумом, про неспроможність раціонального мислення ані на дещицю цаблизитися до віри чи їй прислужитися. У цьому Т. суттєво відрізнявся від загальноприйнятої на той час християнсько-теологічної позиції стосовно пошуків пунктів зближення, навіть гармонійного поєднання філософії і релігії, розуму і віри М. ожливості людського пізнання, за Т., надзвичайно обмежені, тому його претензії на істину (включно з філософією) не тільки безглузді, а й шкідливі. На підставі висунутого ним звинувачення церкви в ухилі до секуляризації та пошуку шляхів зміцнення віри Т. прийняв постулати релігійного руху монтаністів, який у II ст. н. е. поширився на теренах Римської імперії. Одним із цих постулатів було культивування мучеництва та очікування завдяки цьому пришвидшеного настання Божого царства. На межі Ш та IV ст. існувала навіть секта "тертулліаністів". Вченню Т. притаманний досить несподіваний, з огляду на його послідовну теологічну позицію, вихід на філософське тлумачення (в дусі стоїцизму) тіла і душі, Бо^а і світу як тонкої "духовної матерії".[br]Осн. тв.: "Апологія мучеників"; "Проти гностиків"; "Про тіло Христа"; "Про Воскресіння Христа"; "Про душу" та ін.Філософський енциклопедичний словник > Тертулліан, Квінт Септимій Флоренс
См. также в других словарях:
КРЕДО — [лат. credo верю, верую] 1) в католической церкви: символ веры; 2) убеждения, взгляды, основы мировоззрения. Словарь иностранных слов. Комлев Н.Г., 2006. кредо (лат. credo верю, верую) 1) в католической церкви исповедание, символ веры; 2)… … Словарь иностранных слов русского языка
КРЕДО — (от латинского credo верую), 1) в католической церкви символ веры. 2) Убеждения, взгляды, основы мировоззрения (например, политическое кредо, научное кредо) … Современная энциклопедия
КРЕДО — (от лат. credo верую) ..1) в католической церкви символ веры. См. в ст. Месса2)] Убеждения, взгляды, основы мировоззрения (напр., политическое кредо, научное кредо) … Большой Энциклопедический словарь
кредо — взгляды на вещи, идеология, принципы, видение, миропонимание, миросозерцание, мировоззрение, образ мыслей, убеждения, воззрения, символ веры, символ, философия, взгляды на жизнь, взгляды, правила Словарь русских синонимов. кредо см. мировоззрение … Словарь синонимов
Кредо — (от лат. credo верую) 1) убеждения, взгляды, основы мировоззрения (напр., политическое кредо, научное кредо; 2) в католической церкви символ веры (Месса). Политическая наука: Словарь справочник. сост. проф пол наук Санжаревский И.И.. 2010 … Политология. Словарь.
Кредо — Кредо ♦ Credo В переводе с латыни – верую. С этого слова начинается «Символ веры» – молитва, излагающая основные догмы христианской веры. В более широком смысле «кредо» означает любую совокупность фундаментальных убеждений. Впрочем,… … Философский словарь Спонвиля
Кредо — (от латинского credo верую), 1) в католической церкви символ веры. 2) Убеждения, взгляды, основы мировоззрения (например, политическое кредо, научное кредо). … Иллюстрированный энциклопедический словарь
КРЕДО — [рэ], нескл., ср. (лат. credo верю) (книжн.). Личные убеждения, основы мировоззрения. Изложить свое кредо. (первонач. в языке католической церкви символ веры.) Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
кредо — кредо. Произносится [крэдо] и допустимо [кредо] … Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке
КРЕДО — конструирование, редактирование и документирование система КРЕДО Источник: http://www.nicask.ru/company/about.aspx … Словарь сокращений и аббревиатур
Кредо — от лат. credo взгляды, убеждения основные убеждения предпринимателя, которыми он руководствуется. Словарь бизнес терминов. Академик.ру. 2001 … Словарь бизнес-терминов
