-
1 коран
КОРАН (араб. - "те, що читають") - священна книга мусульман. Вважається, що К. існує одвічно, зберігається в Аллаха, який передав його у вигляді одкровення Мухаммеду. К. ділиться на 114 розділів, які називаються сурами, кожна сура ділиться на аяти - фрази чи фрагменти фрази. Мухаммед одержав перше Боже одкровення в місяці рамадан, тому рамадан був вибраний місяцем посту. К. містить настанови, повчання, правила, заборони, накази культового, етичного, юридичного, господарського характеру. К. як джерело віровчення доповнюється іншим, не менш важливим для мусульман джерелом - суною, зафіксованою в хадисах, або переказах про пророка та його учнів. К. є цінною історичною і літературною пам'яткою ранньосередньовічної епохи історії арабів. Він навчає кожну людину відповідальності перед Богом, що повинно забезпечити виправлення існуючих у суспільстві недоліків і несправедливостей.В.Лубський -
2 Коран
-
3 коран
-у; рел.кора́н -
4 Коран
koranч. -
5 коран
ყურანი -
6 іслам
ІСЛАМ (араб. - покірність, віддання себе Богу) - одна з світових релігій. Виник у VII ст. в Аравії і багато в чому визначив подальшу історію і культурне життя значної частини населення Азії, Африки і частково Європи. Поява І. пов'язана з розкладом патріархально-общинного ладу і виникненням араб, держави, поширенням монотеїстичних релігій - юдаїзму і християнства, а також із процесом етнічної і культурної консолідації арабів. Характерною ознакою І. є його роль як регулятивного чинника соціально-культурних стосунків. У мусульманській громаді всі сторони життя регламентуються релігією. Чільна постать І. - пророк Мухаммед (570 - 632), який, згідно з релігійними оповідями, у 40-річному віці отримав перше одкровення від Єдиного Бога, в якого він вірував, - Аллаха - і потому отримував їх упродовж 23 років З. аписані Мухаммедом, вони утворили Коран - священну книгу мусульман. Проблема правовірності є однією з центральних проблем мусульманства. Теократичне вчення Мухаммеда становить основу уявлень мусульман про ідеальне правління. В ньому стверджується неподільність духовної і світської влади, зосередженої в руках глави мусульманської громади. У широкому сенсі слова "І." означає весь світ, у межах якого діють закони Корана. Ототожнення релігійного і національного у масовій свідомості мусульман та уявлення про мусульманську єдність, засновану на ідеї Єдиного Бога, зумовили формування теорії "ісламського шляху" суспільного і культурного розвитку. У сучасному світі ці ідеї пропагуються багатьма міжнародними організаціями (Організація ісламської конференції, Всесвітній ісламський конгрес та ін.). В Україні переважним регіоном поширення І. є Крим. -
7 одкровення
ОДКРОВЕННЯ (об'явлення) ( від грецьк. άποκάλνψιζ - розкриття, одкровення) - категорія теології та поняття релігійної свідомості, що означає акт та процес Божественного самовиявлення, розкриття Божественної істини. О. сприймається не розсудком, а серцем. Понадчуттєве, безпосереднє сприйняття істини доступне лише обраним, в момент містичного єднання з Богом. Об'явлення Божественної істини є абсолютним критерієм людського пізнання та поведінки Н. айглибші релігійні істини були подані людству через О., яке постає джерелом релігійного досвіду. Серед передумов виникнення ідеї О. - ідея понадчуттєвої реальності, що вимагає понадчуттєвого, позаемпіричного пізнання. Завершенням ідеї О. є особистісне осмислення понадчуттєвого буття, найпослідовніше втілене в ідеї Бога-особи монотеїстичних релігій. Абсолют тут є не лише об'єктом пізнання-сприйняття, а й суб'єктом: він активно "відкривається", "являється" людині в містичному акті (звідси "одкровення", "об'явлення"). Саме таким є розуміння Бога в біблійській та коранічній традиціях - як суб'єкта воління та активної дії; Бог відкриває таємницю світу та свою власну волю в акті "милості", "благодаті". В християнстві особистісний характер О. реалізується через ототожнення Христа з абсолютним буттям та абсолютною істиною (див. логос). З точки зору гносеології категорія О. відобразила своєрідність безпосередньо-інтуїтивного пізнання на відміну від розсудково-логічного.С. Головащенко -
8 сунізм
СУНІЗМ - один із напрямів ісламу (поряд із шиїзмом). Його послідовники визнають не лише Коран, а й святість Суни. Переважна більшість мусульман є сунітами. В галузі теології головна відміна С. від шиїзму полягає в тому, що С. не визнає можливості посередництва між Аллахом і людьми після смерті Мухаммеда, заперечує особливу природу Алі і право його нащадків на імамат, управління громадою. С. відрізняється від шиїзму також у принципах юридичних рішень, характері свят, ставленні до іновірців, у деталях молитви тощо. Священними містами сунітів є Мекка і Медина. Послідовники проживають в Афганістані, Індії, Пакистані, Китаї, Туреччині, Єгипті, Росії, Україні тощо.В. Лубський
См. также в других словарях:
Коран — последнее священное Писание, ниспосланное Аллахом. Коран который дошел до нашего времени путем таватура (См. Хабар аль Мутаватир) на арабском языке. Он был передан путем откровения пророку Мухаммаду. Слово Коран происходит от арабского слова… … Ислам. Энциклопедический словарь.
КОРАН — (араб. кур ан, букв. декламация, чтение), гл. источник вероучения ислама, собрание поучений, речей и заповедей Мухаммеда (ок. 570 632). Мухаммед сообщал их своим последователям, начиная с 609 в Мекке и Медине, как откровения бога,… … Философская энциклопедия
Коран — (правильнее Кур’ан «чтение») священная книга мусульман, заключающая в себе откровения, якобы ниспосланные Мухаммаду (Магомету). Она делится на 114 глав «сур» (собственно «рядов» камней в стене); каждая сура на несколько (от 3 до 286) стихов… … Литературная энциклопедия
Коран — (правильнее Ал Коран, араб. "Чтение"), священная книга мусульман, на арабском языке, основа мусульманского богословия и юриспруденции, главный источник вероучения ислама. Составлена после смерти пророка Муххамеда из сохранившихся в… … Религиозные термины
коран — алькоран Словарь русских синонимов. Коран Алкоран (устар.) Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. М.: Русский язык. З. Е. Александрова. 2011 … Словарь синонимов
КОРАН — (арабское кур ан, буквально чтение), главная священная книга мусульман, собрание божественных откровений , ниспосланных Мухаммеду. Включает проповеди, обрядовые и юридические установления, заклинания, молитвы, назидательные рассказы и притчи,… … Современная энциклопедия
КОРАН — священная книга мусульман, запись проповедей пророка Мухаммеда. произнесенных им в Мекке и Медине в 610 632 гг. Предписания К. вместе с положениями сунны составляют содержание шариата. Хотя из более чем 6200 стихов К. лишь 500 содержат правила… … Энциклопедия юриста
КОРАН — (арабское ал куран чтение вслух, декламация), главная священная книга мусульман, собрание проповедей, произнесённых основателем ислама Мухаммедом. Содержит также религиозно правовые и обрядовые предписания. Из К. исходят мусульманское предание… … Русская история
Коран — (правильнее: коръан) священная книга мохаммедан, играющая уних такую же роль, как у христиан Библия и Св. Евангелие. Это сборникрассказов, поучений, правил, законов и т. п., сообщенных МохаммедуАллахом через архангела Гавриила. Слово К. означает… … Энциклопедия Брокгауза и Ефрона
коран — а, м. coran m. <, ар. qur an чтение. 1. Священная книга мусульман, содержащая догмы, положения мусульманской религии. Сл. 18. Гавриил научил его <Мухаммеда> на память знати весь куран. Кн. сист. 8. // Сл. 18 10 167. Смотря по вине, или … Исторический словарь галлицизмов русского языка
коран — КОРАН, устар. алкоран … Словарь-тезаурус синонимов русской речи
