коничок

коничок (-чка), конячечка, конятко, коненятко.

коничок (-чка), кониченько, коняточко, коненяточко, (кобылка) лошичка.

1) (ум. от Конь) коник, коничок (-чка), кониченько (м. р.), (жеребёнок) лоша (-шати; ср. р.), лошак, лошатко. -нёк-горбунок - горбоконик (-ка);

2) (для катанья по льду) ковзан (- на), ковзанок (-нка), ковзанець (-нця), ковзань (-ня), сков[б]зун, (зап.) лижва. -ки - ковзани, ковзанки, ковзанці, ковзані, сков[б]зуни (-нів), полозки (-ків), (зап.) лижви (-жов), (преим. костяные в роде лыж) нарти (-тів), (только костяные) костяниці (-ниць). Кататься на -ках - бігати ((с)ковзатися) на ковзанах;

3) (гребень кровли) гребінь (-беня), коник (-ка);

4) (лощило у сапожников) гладило, гладій (-дія), клесачка.

5) (в мельнице) риштак (-ка);

6) зоол.,насек. Gryllus - см. Кузнечик. Морской -нёк, рыба Phyllopteryx и Hippocampus - морський коник;

7) перен. (страсть, слабость) коник, пристрасть (-ти), слабість (-бости). [Ледві розбалакавсь, одразу сів на свого коника (Крим.)]. У всякого свой -нёк - кожний має свого коника, свою пристрасть. Это его -нёк - це його коник, пристрасть.

* * *

1) уменьш.-ласк. ко́ник, ко́ничок, -чка, кониче́нько; ( жеребёнок) лоша́, -ша́ти, лоша́к, -а, лоша́тко

2) ( на крыше) гре́бінь, -беня, ко́ник

3) (перен.: предмет стремлений, излюбленная тема разговоров) при́страсть, -ті; ко́ник

1) (зоол.) кінь (р. коня, зв. коню, мн. коні, -ней), (стар.) комонь; ум.-ласк. коник, коничок (-чка), кониченько, конячка, коненя (мн. конята, коненята); ув. коняка; (пренебр.) шкапа, шкапіка, шкапина, соб. кінва и коньва (Звин.); (резвый) баско, громак; (ратный) румак, бахмат; (дрянной) пакінь (-коня), шевляга; (дикий) дичко, тарпан (-на), (необъезж.) неук; (шагистый) ступак; (имеющий большую гриву) гривань, гривач, довгогривець; (белый с чёрными или рыжими пятнами) таркач; (гнедой) гнідан[ш], гнідко; (вороной) воронько, воронець (-нця). [Швидше, коню, швидше, коню, поспішай додому (Шевч.). Ой у мене був коняка, був коняка-розбишака (Щоголів). Під ним коник вороненький насилу ступає (Шевч.). Під ним кониченько сильне дужий (Пісня). Та купуй уже, купуй, - славная конина! (Рудан.). Війна гогоче, комоні ржуть, грохочуть тулумбаси (Куліш)]. Дарёному коню в зубы не смотрят - дарованому коневі зубів не лічать. Был конь, да изъездился - був кінь та з'їздився. Конь прядёт ушами - кінь стриже вухами. Гарцовать на коне - конем вигравати. На коне, на конях - конем, кіньми, кінно. [Кожен міщанин повинен служити кінно й оружно (Куліш). Слуги їдуть кінно округ воза (Куліш)]. Конь о четырёх ногах да спотыкается - кінь на чотирьох та й то спотикається. Куда конь с копытом, туда и рак с клешнёй - куди кінь з копитом, туди й жаба з хвостом; коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає (наставляє) (Приказки). С чужого -ня среди грязи долой - з чужого воза й серед болота злазь (Приказка). Чешись конь с -нём, а свинья с углом - знайся кінь з конем, а віл з волом (Приказка);

2) конь водный - см. Гиппопотам;

3) (рыба) см. Конёк 6;

4) (в шахм. игре) коник.

* * *

кінниця, конюшня, ста(й)ня, стай[д]ниця, стадарня, ум. кінничка, стаєнка, стай[д]ничка, стадерка, (в песнях) кінниченька, стай[д]ниченька, станенька, станечка. [Коники іржуть у кінниці (Пісня). Згоріла вночі станя з кіньми (Н.-Лев.). Мій тобі коничок стайні не простоїть (Пісня). Веде коня у стайницю, а милого у світлицю (Пісня). А яка була стадниця у старого гетьмана! (Н.-Лев.)]. Чистить Авгиевы -ни - вичищати Авгійові стані. - ней пахнет - станею відгонить.

* * *

1) энтом. а) Lacusta L. коник (-ка), кобилка, ум. коничок (-чка), кобилочка, [Співали жайворонки, сюрчали коники (Черкас.)]; б) Grillus L. - см. Сверчок;

2) зоол. пт. Parus major L. - синиця велика.

* * *

и объезжать объездить

1) об'їздити, об'їздити, виїздити, з'їздити. [Об'їздив усіх родичів, порятунку прохав - не порятував ніхто. Виїздив я на своєму віку чимало по світу (Квітка). З'їздив з ним багато чужих країв, бачив багато світа (Мирн.)];

2) -ать лошадь - виїжджати, виїздити коня, принатурювати, принатурити коня до їзди. [Сидить мале циганя, коня виїжджає (Рудан.)]. Невыезженный (о лошади) - неїзджалий, неук, неукий (- кого). [Коничок неукий вирве мі ся з руки. Ніякий кінь-неук не скине його з себе]. Объезженный (о лошади) - їжджалий, уїжджений, принатурений до їзди. [Уїжджена коняка везе не зупиняючись].

* * *

см. объезжать II 1)

1) коник

2) коничок ( mały koń)