-
1 commune
{kə'mju:n}
I. 1. общувам тясно
беседвам задушевно (with с)
2. ам. църк. вземам причастие, причестявам се
II. 1. комуна
2. задружно живеене на комунални начала
3. the (Paris) COMMUNE Парижката комуна
4. община (административна единица)* * *{kъ'mju:n} v 1. общувам тясно; беседвам задушевно (with с); 2(2) {'kъmju:n} n 1. комуна; 2. задружно живеене на комунални* * *общувам; беседване; беседвам; комуна;* * *1. i. общувам тясно 2. ii. комуна 3. the (paris) commune Парижката комуна 4. ам. църк. вземам причастие, причестявам се 5. беседвам задушевно (with с) 6. задружно живеене на комунални начала 7. община (административна единица)* * * -
2 commune
In1) громада, община2) комуна (найнижча територіальна одиниця самоврядування у Франції та деяких інших країнах)3) the C. (of Paris) Паризька комунаIIv1) спілкуватися, інтимно розмовляти (з — with)2) церк. причащатися* * *I n1) icт. громада2) комуна, нижча територіальна одиниця самоврядування (у Франції, Бельгії, Італії е інших країнах)3) комуна або колонія ( декласованих елементів)4) icт. ( the Commune) Паризька Комуна (тж. the commune of Paris)II nдружня відвертість, щирість; сповідальна розмоваIII v1) пoeт. інтимно розмовляти, спілкуватися2) цepк. причащатися -
3 communitarian
{kə,mjuni'tεəriən}
n, a (член) на комуна* * *{kъ,mjuni'tЁъriъn} n, а (член) на комуна.* * *n, a (член) на комуна* * *communitarian[kə¸mjuni´tɛəriən] n член на комунистическа община или комуна; комунар. -
4 public
['pʌblɪk] 1. adj1) грома́дський; держа́внийpublic man — грома́дський дія́ч
public office — держа́вна (муніципа́льна, грома́дська) устано́ва
public official — держа́вний службо́вець
public opinion — грома́дська ду́мка
public peace — грома́дський поря́док
public debt — держа́вний борг
2) наро́дний, загальнонаро́днийpublic ownership — загальнонаро́дне надба́ння
public spirit — дух патріоти́зму
3) публі́чний, загальнодосту́пнийpublic library [lecture] — публі́чна бібліоте́ка (ле́кція)
4) комуна́льнийpublic service — комуна́льні по́слу́ги
public utilities — 1) комуна́льні спору́ди (підприє́мства) 2) комуна́льні по́слу́ги
5) відкри́тий, гла́снийpublic protest — відкри́тий проте́ст
2. nto give smth. public utterance — розголо́шувати щось
1) пу́бліка; грома́дськістьin public — публі́чно; прилю́дно
2) наро́д -
5 commune
I n1) icт. громада2) комуна, нижча територіальна одиниця самоврядування (у Франції, Бельгії, Італії е інших країнах)3) комуна або колонія ( декласованих елементів)4) icт. ( the Commune) Паризька Комуна (тж. the commune of Paris)II nдружня відвертість, щирість; сповідальна розмоваIII v1) пoeт. інтимно розмовляти, спілкуватися2) цepк. причащатися -
6 communal
{'kɔmjunl}
1. общ, обществен, колективен, комунален
2. за общо ползване
3. характерен за комуна* * *{'kъmjunl} а 1. общ, обществен, колективен, комунален; 2. за* * *обществен; общински; комунален; колективен;* * *1. за общо ползване 2. общ, обществен, колективен, комунален 3. характерен за комуна* * *communal[´kɔmjunəl] adj 1. обществен, колективен; 2. комунален; общински; FONT face=Times_Deutsch◊ adv communally. -
7 commune
n1. іст. община2. комуна, нижча територіальна одиниця самоврядування (у Франції, Бельгії та ін. країнах)- C. (the C. of Paris) Паризька Комуна -
8 utility
[jʊ'tɪlətɪ]n1) кори́сність; ви́гідність2) кори́сна річ3) pl (тж. public utilities) комуна́льні підприє́мства (по́слуги)4) attr. утиліта́рний5) attr. практи́чний, про́сти́й ( про товари тощо)6) attr. пов'я́заний з комуна́льними по́слугами -
9 commune
громада, комуна -
10 kibbutz
{ki:'bu:ts}
n (pl-im) кибуц (кооперативно стопанство в Израел)* * *{ki:'bu:ts} n (pl -im) кибуц (кооперативно стопанство в Израе* * *n (pl-im) кибуц (кооперативно стопанство в Израел)* * *kibbutz[ki´buts] n работна комуна в Израел. -
11 ashram
-
12 ashram
-
13 commune
општина; комуна -
14 communal
['kɒmjʊnl]adj1) комуна́льний, грома́дський, колекти́внийcommunal kitchen — грома́дська їда́льня; фа́брика-ку́хня
2) общи́ннийcommunal ownership of land — общи́нне землеволоді́ння
-
15 communard
['kɒmjʊnɑːd]n фр.комуна́р, уча́сник Пари́зької кому́ни 1871 р.
См. также в других словарях:
комуна — и, ж. 1) За середньовіччя в Західній Європі – міська громада, що домоглася незалежності від феодала і права на самоврядування. 2) Адміністративно територіальна одиниця місцевого управління у Франції, Бельгії та деяких інших країнах; поселення… … Український тлумачний словник
комуна — (фр. commune) 1. средновековен самоуправен, слободен град 2. во времето на Француската буржоаска револуција: муниципална самоуправа, особено во Париз 3. денес: самоуправна административно територијална единица, општина 4. општествена заедница… … Macedonian dictionary
комуна — комунальне управління [I] … Толковый украинский словарь
комуна — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
комунальний — [комуна/л нией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
комуналка — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
комунальний — прикметник … Орфографічний словник української мови
комунальник — іменник чоловічого роду, істота розм … Орфографічний словник української мови
комунально-житловий — прикметник … Орфографічний словник української мови
комунально-побутовий — прикметник … Орфографічний словник української мови
комунар — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови