комбінація

1) (сполучення, поєднання) combination

2) ( білизна) combinations pl, slip; амер. union suit

3) спорт. manoeuvre

4) (план, задум) scheme

1) комбина́ция

2) мат. сочета́ние

კომბინაცია

Липинський, В'ячеслав Казимирович (1882, с. Затурці, Волинь - 1931) - укр. мислитель, історіограф, політичний діяч і дипломат, представник консервативної традиції в укр. політичній філософії. Після закінчення університетських студій з історії і агрономії у Кракові та Женеві оселився у своєму маєтку на Уманщині. У 1917 р. брав участь в організації Української демократично-хліборобської партії. "Матеріали до програми", написані Л., є першою програмою укр. самостійницьких і національно-державних спрямувань. У цій програмі закладена концепція об'єднання всіх укр. земель в одній національній державі, ідеї народного суверенітету та укр. "хліборобської демократії". У суспільстві Л. виділяв три джерела влади: сила матеріальна, або "войовники", економічна - "продуценти" та інтелектуальна, або "інтелігенти", між якими можливі певні комбінації. Державотворчий інстинкт притаманний войовникам-продуцентам; інтелігенція, за Л., виконує допоміжну роль, важливу тим, що вона усвідомлює та формує стихійні, підсвідомі прямування в суспільстві. Монархічну ідею Л. уперше висунув у 1911 р. на нарадах укр. патріотів-самостійників. Теорія абсолютної монархічної спрямованості Гетьманату впливає, на його погляд, на хід всесвітньої історії. Вона ґрунтується на переконанні, що кожний народ мусить пройти період монархії. З огляду на те, що в XVII ст. у Європі й Росії панував абсолютизм, який дав багато таких державних інституцій, що мали вирішальний вплив на державну консолідацію, Л. дійшов висновку, що, власне, відсутність абсолютної монархії на теренах України була причиною неоформлення власної державної організації і відсутності її протягом сторіч. Переяславську угоду розглядав як випадковий мілітарний союз двох держав і вважав, що в Переяславі укр. держава була представлена як партнер. Він визнавав низку позитивів за Переяславським договором, не йдучи водночас у руслі рос. імперської історіографії Карамзина та його школи. У Хмельницькому Л. бачив першого укр. абсолютного монарха, який створив укр. гетьманську династію. З монархічної теорії Л. випливає також культ сили і великої людини. У пізнішій творчості Л., особливо в "Листах до братів-хліборобів", дедалі помітнішою стає його схильність до твердження, що саме великі люди творять історію. У центрі його філософії історії стоїть "велика людина", "потужний, Богом посланий" гетьман Богдан Хмельницький, з його жаданням влади та панування, нещадністю у війнах, хитрістю в переговорах і твердістю руки щодо підвладних у досягненні своєї мети. Розмірковуючи про значення сили в політиці, Л. відстоював позицію, що межує з ученням видатного мислителя епохи Відродження Мак'явеллі. Л. був переконаний, що держава є національним чинником і що тільки тоді може бути створена повноцінна нація, коли існує держава. Послідовно обстоював територіальний патріотизм, тобто позицію, згідно з якою постійні мешканці укр. землі, незважаючи на їхню соціальну приналежність, віросповідання, етнічне походження і навіть національно-культурну свідомість, мають бути повноправними громадянами укр. держави.

[br]

Осн. тв.: "Україна на переломі (1657 - 1659)" (1920); "Релігія і церква в історії України" (1925); "Покликання "варягів" чи організація хліборобів" (1925); "Листи до братів-хліборобів про ідею і організацію українського монархізму" (1926).

Альтюссер, Луї П'єр (1918, Бірмандрейс, Алжир - 1990) - франц. філософ структуралістського спрямування. Доклав зусиль до модифікації марксистської теоретичної традиції у дусі гуманізму. Найсуттєвіші поняття соціально-філософських побудов А.: практика,наддетермінація, комплексне (структуроване) ціле, практична ідеологія, епістемологічний перелом. Практику тлумачить як процес "трансформації без суб'єкта" К. ожна конкретна практика залежить од специфічної комбінації вихідного матеріалу (тотальність 1), засобів виробництва, що її змінюють (тотальність 2) та продукту, що виробляється (тотальність 3). Суспільне буття є нічим іншим як сукупністю багатоманітних практик. Ключове поняття - епістемологічний перелом. За А., процес пізнання - це не абстрагування від реальності, а здійснюване засобами мислення конструювання об'єкта. Для праць А. характерною є тенденція до применшення ролі епістемології, до тлумачення "філософії практики" як "практики філософи". Теоретичний доробок А. складається з кількох курсів лекцій, нарисів, низки статей.

[br]

Осн. тв.: "Читати "Капітал" (1968); "Елементи автократії" (1973); "3 галузі філософії" (1994) та ін.

en\ \ galvanic element