-
1 кожушок
кожушок (-шка), коминок (-нка) и т. п.; см. Кожух.* * *уменьш.кожу́шок, -шка и кожушо́к, -шка́ -
2 кожушок
м уменыи. к кожух 1 -
3 кожура
1) шкурка, (зап.) шкірка; (овощей, фруктов, орехов) лушпина, лупина, лушпайка (ум. лу(ш)пинка), шолупина, шолупайка, кожуринка, соб. лушпиння, лушпайя (ср. р.), (диал.) лупесиння, (твёрдая) шкар(а)лупа (ум. шкар(а)лупка), шкаралу[ю]ща; (рачья скорлупка) шкаралу[ю]ща, (слинявшая кожа змеи, лягушки, скорлупа рака и т. п.) линовище, кожушок (-шка). [Їли кавуни та понакидали скрізь лушпиння (Казка). Нічого з тієї нашої приязни не зостанеться окрім висмоктаного лушпайя (Крим.). З молодесеньких огірків хіба хто шкаралупки зріза? (Звин.). Гадюче линовище (Кобел. п.). Взяла кожушок з себе скинула, вийшла… Знову кожушок наділа і стала такою жабою, як і була (Рудч.)]. Очищать, очистить от -ры - оббирати, обібрати, облуплювати, облупити що. [Нащо ви грушу оббираєте? (Звин.). Облупив рака (Брацлавщ.)]. -ра морская, зоол. (полип Flustra) - листяниця;2) см. Кожица 1 и 2.* * *шкі́рка, шку́рка, шкури́нка; шку́ра -
4 кожица
1) (на теле) шкурка, шкурочка (зап. шкірка, шкірочка), нашкурок (-рка). [Хоч і дуже вдарив, але тільки зідрав шкурку (Сл. Ум.)]. Верхняя, наружная -ца (надкожница), анат. - епідерма, нашкурень (-рня);2) (плёнка на молодых частях растений) шкурка, шкурочка (зап. шкірка, шкірочка), шкуринка, (о)болона, (ум.) (о)болонка, (о)болоночка;3) бот. (эпидерма) - епідерма;4) (плодов, клубней и т. п.) шку[і]рка; ум. шку[і]рочка, шкуринка, (обычнее) лушпа, лу(ш)пина, лушпайка, ум. лушпайочка, соб. лушпайя (ср. р.), лушпиння; срвн. Кожура 1. [Як положиш кислицю у піч спектись то шкурка на ній репне (Дещо). Я для качок накришила лушпайочок з картоплі (Звин.)];5) (плева на жидкости) шкурка, шкурочка, плівка, кожушок (-шка). [Збери шкурку з гладущика (Брацлавщ.). Я дуже люблю кожушок на паренім молоці (Звин.). Нічого вона так не любила, як плівку з молочної каші (Кон.)].* * *1) ласк. шкі́рочка, шку́рочка2) бот. шкі́рка, шку́рка, шку́рочка -
5 кожух
1) (тулуп) кожух (-ха), (ум.) кожушок (-шка); (стар.: опашень на меху) х[ф]утряний кап[ф]тан;2) (навес над очагом) комин (-на), (ум.) коминок (-нка);3) (в доменной печи) надвірні (околишні) стіни (домни);4) (покрышка, закрывающая в машинах действующие части) кожух, покривка; (над мельн. водян. колесом) парник (-ка), (над колёсами парохода) барабан, (для часов настольн.) футляр (-ра), ковпак;5) (мельн. для засыпки хлеба) - см. Ковш 3;6) (для отливки колоколов и пр.) форма;7) см. Ковш 5.* * *1) ( одежда) кожу́х2) техн. кожу́х -
6 настывать
настынуть и настыть1) (охлаждаться) вихолоджуватися, вихолодитися, вистуджуватися, вистудитися, холонути нахолонути, вихолонути, холодіти, нахолодіти, (о мног.) повихолоджуватися, повистуджуватися, похолонути. [Нахолонула хата (Сл. Ум.)];2) (застывать) застигати (де-далі більше), застиг(ну)ти, (о мног.) позастигати; (намерзать), намерзати, намерз(ну)ти, (о мног. или во мн. местах) понамерзати. Пенка -вает на кипячёном молоке - на пареному молоці де-далі більше застигає плівка (кожушок). Грязь -тыла комьями - грязь (грязюка) позастигала (стужавіла) или болото позастигало грудками;3) -вать, безл. - морозити, брати морозом. На дворе -вает - см. Морозить 1 (На дворе -зит). Настывший - що вихолодився и т. п.; см. ещё Настылый.* * *несов.; сов. - наст`ыть и наст`ынуть1) (охлаждаться) холо́нути, нахо́лонути; ( выстывать) вихоло́джуватися, -джується, ви́холодитися, -диться и мног. повихоло́джуватися2) (застывать, сгущаться при охлаждении) застига́ти, засти́гнути и засти́гти, -гне; ( намерзать) намерза́ти, наме́рзнути и наме́рзти, -зне -
7 оболочка
всё что кроет, оболокает) оболона, оболонка, оболока, обгортка, загортка, обслона. [Розрізав обгортку (загортку) на пакункові]. (Кожица ягоды, яблока) облудка, шкурка, кожуринка. [Сік з винограду висмоктуй, а облудку (шкурки) викидай]. Твёрдая -чка - см. Скорлупа. -чка вши - кожушок. -чка рака - тулубець (-бця). -чка книги - обгортка, окладинка. Слиз. -чка - слю[и]зівка. Роговая -чка глаза - рогівка, роговиця. Сетчатая -чка глаза - сітківка. -чка мозга, лёгких, кишок, одевающая их кожица - пліва, плівка. Белковая -чка - білковиця.* * *оболо́нка, оболо́на -
8 одевать
одеть1) (з)одягати, (з)одягти, вдягати, вдягти, убирати, убрати, прибирати, прибрати, строїти, пристроїти, випроїти, (о многих) по(з)одягати, повдягати, повбирати, поприбирати, попристроювати. Я её кормлю, я её одеваю - я її годую, я її зодягаю. Одеть- обуть кого - (з)одягти-(з)обути кого, спорядити, поспоряджати [-ряджувати] кого. [Діток так гарно поспоряджував: і свиточки в кожного, і кожушок, і чобітки (Київщ.)]. Мать одела и умыла меня - мати вдягли (одягли) та вмили мене. Он одел пальто и вышел на улицу - він вдяг пальто й вийшов на вулицю. Одеть (на себя) что - см. Одеться во что. Вы слишком легко одеты - ви занадто легко вдягнені. Невесту одевают к венцу - молоду вбирають (прибирають) до вінця (до шлюбу). Одену тебя в шёлк и золото - уберу тебе в шовк і в золото, водитиму тебе в шовках та в золоті. Родители нас хорошо одевали - батьки нас гарно водили. -вать покойника - обряджати покійника. Одеть землю в камень и железо - одягти (вдягти) землю в камінь і залізо. Одеть дёрном - подернувати, вкрити дерном. Одетый - (з)одягнений, вдягнений, вбраний, прибраний, пристроєний, повдяганий, повбираний, поприбираний, попристроюваний. Быть -тым к лицу - бути прибраним (вбраним) до лиця. Хорошо -тый - гарно (хороше) вбраний (прибраний, вдягнений), одягний, одіжний, стрійний. Бедно -тый - бідно вбраний (одягнений), неодягний, неодіжний. -тый в чёрное - чорно одягнений.* * *несов.; сов. - од`еть1) одяга́ти, одягти́ и одягну́ти и поодяга́ти, удяга́ти, удягти́ и удягну́ти и повдяга́ти, убира́ти, убра́ти и повбира́ти; зодяга́ти, зодягти́ и зодягну́ти и позодяга́ти2) (покрывать чем-л.) укрива́ти, укри́ти и повкрива́ти ( закутывать) заку́тувати, заку́тати и позаку́тувати -
9 пенка
1) шумовина, пінка, шумовало, шумовальце, барма; (на молоке, сливках) плівка, шкурка, кожушок. Любит -ки снимать - охочий вершки знімати;2) зоол. Motacilla trochilus - трясихвістка, (зап.) єска, ілець (р. ільця), лозиняк, підсоловій;3) мин. Milleropa polymorpha - пінка морська.* * *Iпі́нка; ( при варке варенья) шумови́ння, шумови́на; (на молоке, сиропе) плі́вка, шку́рка, кожу́шок, -шка и кожушо́к, -шка́II мин.пі́нкаIII орн. см. пеночка I -
10 плена
1) (трещина или наслоение на металле или камне) сказа, щербинка;2) (плёнка) пліва, ум. плівка, шкурка, кожушок (-шка).* * *1) плі́вка2) ( дефект в металле) техн. плена́ -
11 плёночка
пліночка, плівочка, шкурка, кожушок (-шка).* * *уменьш.плі́вочка -
12 плюска
бот. (у жолудя) мисочка; (у ореха, клубники) мухорок (-рка), мухорка, кожушок (- шка), (гал.) шапурка.* * *бот.ми́сочка, гнізде́чко, плі́ска -
13 полушубок
кожух (-ха), кожушок (-шка), (женский) кожушанка, (короткий без рукавов у гуцулов) киптар (-ра), ум. киптарик.* * * -
14 Блона
1) (оболочка) оболона, шкурка, кожушок, кожурина, плівка;2) (анат., Placenta) місце, місто, послід, сорочка. [Щасливий - в сорочці родився]. -
15 Выползина
выползок линовище, кожушок (р. -шка), шкурка. [Знайшов гадюче линовище]. -
16 Линовище
I. линовище, (у змеи) кожушок (-шка).II. линовище, -сько.
См. также в других словарях:
кожушок — сущ., кол во синонимов: 1 • кожух (12) Словарь синонимов ASIS. В.Н. Тришин. 2013 … Словарь синонимов
Кожушок — м. разг. 1. уменьш. к сущ. кожух I 2. ласк. к сущ. кожух I Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
кожушок — кожушок, кожушки, кожушка, кожушков, кожушку, кожушкам, кожушок, кожушки, кожушком, кожушками, кожушке, кожушках (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов
кожушок — кожуш ок, шк а … Русский орфографический словарь
кожушок — (2 м), Р. кожушка/; мн. кожушки/, Р. кожушко/в … Орфографический словарь русского языка
кожушок — ушка/, ч. 1) Зменш. до кожух. 2) Густа плівка на поверхні захололого молока, киселю тощо. 3) Зовнішній покрив комахи, гусениці, а також шкура змії, скинута під час линяння … Український тлумачний словник
кожушок — см. кожух; шка/; м.; уменьш. ласк … Словарь многих выражений
кожушок — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
кожушок — шка, ч. Пр. 1. Здрібн. до кожух. Кожух без рукавів. 2. Верхня стверділа частина скип яченого молока, або киселю … Словник лемківскої говірки
кожушок — кожуш/ок/ … Морфемно-орфографический словарь
кожух — футляр, коробка, картер; чехол, тулуп, капот, термокожух, обшивка, тулупчик, кожушок, одежда Словарь русских синонимов. кожух сущ., кол во синонимов: 12 • капот (14) • … Словарь синонимов
