клячити

см. клячати

заломать, Заламливать (заломлять), заломить

1) заламувати и заламлювати, заламати, заломлювати, заломити, (о мног.) позаламувати, позала[о]млювати; (ветви для приметы) клячити, поклячити, приломлювати, приломити; (угол страницы) загинати, загнути. [Заламав білі руки, став собі думати (Чуб. V). Заломлює руки (Л. Укр.). Оце поклячили усі дерева - тепер уже не буде крадіжки (Мирг. п.)];

2) (шапку) заламувати, заламати, заломлювати, заломити, напинати, напнути набакир. [Попереду отаман заломить бриль набакир (Греб.)];

3) -ливать, заломить (запрашивать чрезмерно) - ломити, заломити, загинати, загнути, заправляти, правити, заправити гилити, загилювати, загилити. [Куме! кажіть менше… ломіть менше (Мирн.)]. -мить слишком уж дорого - загилити; (образно) заправити як за рідного батька. [Загилив аж тридцять карбованців (Звин.)]. -мило, безл. - заломило, закрутило, почало ломити, крутити. У меня -мило руку - почало мені ломити (крутити) руку. Заломанный, Заломленный - зала[о]маний, заломлений; приломлений, клячений, поклячений; (о цене) заправлений, загилений. -ться -

1) заламуватися и заламлюватися, заламатися, заломлюватися, заломитися, (о мн. или местами) позаламуватися, позаломлюватися;

2) -ломаться (начать чиниться) - почати (стати) маніритися, маніжитися, закомизитися. -миться (загордиться) - запишатися, завеличатися, зачванитися, запиндючитися.

* * *

несов.; сов. - залом`ить

1) зала́мувати, -мую, -муєш, залама́ти, зало́млювати, заломи́ти, -ломлю́, -ло́миш

2) ( цену) зало́млювати, заломи́ти, загина́ти, загну́ти; заправля́ти, запра́вити

3) (сов. безл.: начать ломить) поча́ти (-чне́) лама́ти (ломи́ти)

1) (действ.) - см. Заламывание;

2) (загиб) залі[о]м (-ому) и залім (-лому);

3) (заломленные ветки деревьев, стебли для приметы) кляк (-ка). Делать -лом чего для приметы - клячити, поклячити що;

4) залом, сделанный в хлебе на корню - залі[о]м, завертка, закрутка, завивка, завитка, закрутень (-тня); см. Закрута 2. [Це залом у житі; Бог його знає, хто оце наробив (Чернігівщ.)];

5) (поворот дороги, реки) залі[о]м, закрут (-ту), поворі[о]т (-роту);

6) (преграда в лесу из бурелома, место, где лежит бурелом) залім (- лому), [Корови і воли пасуть у заломах-лісах, де лежить поломане дерево (Шух.)];

7) (запор у дверей) закрутка, завертка;

8) (запрашивание при продаже) заправа, загилювання (ціни).

* * *

1) зало́м, -у; ( действие) зала́мування, зало́млювання

2) ( затор) ску́пчення, нагрома́дження

прикмета, приміта, признака, познака, призначка, знак (-ку), (пометка) зазначка; (отличит. признак) прикмета, ознака, відзнака; срв. Признак. [Дорогу пізнав він по всяких прикметах (М. Лев.). Зоря ясна, ясная приміта (Рудан.). Меншому брату приміту покидає (Дума). Я свої гроші впізнаю, на них зазначку я зробив]. Делать, сделать -ту на чём - робити, зробити прикмету, приміту и т. д. на чому, позначити що, класти карб на чому. -ту, на -ту оставлять - лишати, залишати, давати, дати на признаку кому що. Делать, сделать - ту на камыше, на дереве и т. п. - клячити, поклячити що (очерет, дерево). [Оце поклячили усі дерева, - тепер уже не буде крадіжки (Мирг. п.)]. -ты (в паспорте) - прикмети, ознаки, відзнаки (в пашпорті). Описание -мет - опис прикмет, ознак. На -те - на прикметі, на призначці, на знаку. [Є, кажу, в мене на прикметі (М. В.). У своїх приятелів і навіть ворогів на призначці він був (Куліш)]. Не в -ту - не по знаку, невкміту. [Невкміту мені, чи вони били його чи ні; чув тільки, що кричало щось, а нічого не бачив (Новомоск. пов.)]. Хорошая, дурная -та - добра, погана (лиха) прикмета, признака, примітка, примха, добрий, лихий знак. [Погана прикмета, що курка півнем заспівала. В селах ведеться примха, що як стрінеш попа або ченця в дорозі, то без пригоди тобі не минеться (Куліш)]. Суеверная -та (предрассудок) - забобон (-ну).

* * *