карний

См. также в других словарях:

• карний — а, е. 1) юр. Який учинив злочин проти життя і майна. || у знач. ім. ка/рний, ного, ч. Той, хто вчинив злочин проти життя й майна. 2) юр. Який становить замах на життя і майно. 3) юр. Пов язаний із розслідуванням і покаранням злочинів проти життя… …   Український тлумачний словник

• карний — [ка/рнией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і …   Орфоепічний словник української мови

• карний — 1) (який учинив злочин проти життя та майна; який становить замах на когось / щось; пов язаний із розслідуванням і покаранням таких злочинів), кримінальний 2) див. злочинний …   Словник синонімів української мови

• карний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• вікарний — I а, е. Прикм. до вікарій. || Який є вікарієм. Вікарний архієрей. II а, е, психол. Який стосується або виконує функції заміщення …   Український тлумачний словник

• військово-карний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• вікарний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• горловий — а/, е/. 1) Прикм. до горло. 2) діал. Карний, кримінальний …   Український тлумачний словник

• карник — а, ч. Карний злочинець …   Український тлумачний словник

• кримінал — у, ч. 1) розм. Карний злочин. 2) заст. В язниця, тюрма …   Український тлумачний словник

• кримінальний — а, е. 1) юр. Те саме, що карний 1 3). 2) Такий, у якому описуються карні злочини та їх розслідування (про художній твір). Кримінальне чтиво …   Український тлумачний словник