-
1 каракатий
сукова́тый; ( искривлённый) коря́вый -
2 корявый
1) (о выделанной коже) шкарубкий. [Шкарубкі чоботи стали: мокрі були та й засохли (Вовч. п.)];2) (о человеке) шкарубкий, зашкарублий, (пренебр.) зачучверілий, (в рябинах от оспы) дзюбаний, дзюбатий, таранкуватий. [Баба уся якась міцна, шерстка та шкарубка (Н.-Лев.)];3) (о коже человека) шкарубкий, ко[а]рявий, коржавий, репаний. [Тілові треба-б мнякшому бути, а то бач, яке шкарубке (Харк.). Шкарубка шкура (Слов'яносерб. п.). Рука міцна та коржава (Яворн.)];4) (о растениях) корявий. [Коряві стовбурі сосон (Васильч.). Коряві огірки се літо та малі, та пожовклі (Вовч. п.)];5) (в кривулинах) корчуватий, кордубатий, каракатий. -вое дерево - кривак (-ка).* * *1) коструба́тий; (заскорузлый - о руках, пальцах) шкарубки́й, зашкару́блий; ( коряжистый) корячкува́тий2) перен. коструба́тий; незуга́рний, неокови́рний3) ( изрытый оспой) ряби́й -
3 коряжистый
корявий, корчуватий, кордубатий, каракатий, кривий.* * *корчува́тий; корча́стий, корячкува́тий, кордуба́тий
См. также в других словарях:
каракатий — а, е. 1) Сукуватий, із наростами; кострубатий, кордубатий, корчуватий (про дерева). Каракатий в яз. || Кривий. 2) перен. Незугарний на вигляд, кривоногий (про людину) … Український тлумачний словник
каракатий — прикметник … Орфографічний словник української мови
каракуватий — а, е. Те саме, що каракатий … Український тлумачний словник
