-
1 калечить
калічити, (сильно) безвічити, (портить) нівечити кого, що. -чить душу - калічити душу. -чить жизнь - нівечити (калічити) життя. [І се життя моє, що через вас я маю, нещасним не робіть, не нівечте до краю (Самійл.)].* * *калі́чити, ні́вечити -
2 коверкать
и Коверкивать1) гнути, ламати, нівечити, трощити, псувати що; (корчить) корчити, кривити що;2) (слова, язык) перекручувати, перековерс[з]увати, перевертати, вивертати, ламати, (калечить) калічити, нівечити (слова, мову). [Як він українське слово перековерзує (Куліш). Його (ім'я) ніхто не може вимовити і страшенно переверта (Грінч.). По хаті розносились ламані уривки ламаних чудних фраз (Н.-Лев.)].* * *1) (портить, ломать) псува́ти, лама́ти; ( уродовать) ні́вечити, калі́чити -
3 изводить
извести или известь1) (откуда) виводити, вивести кого звідки. [Виводь коня із кінниці (Пісня)];2) (издерживать) витрачати, витратити, потрачати, потратити марно, переводити, перевести, зводити, звести, занапащати, занапастити, збавляти, збавити, (о мн.) повитрачати, позводити, попереводити, позбавляти що. [Стільки грошей на його науку витрачено марно, бо пуття з його не вийшло ніякого (Харківщ.). Не переводь багато паперу (Харківщ.). Звели ліс батьківський і признаки немає, де ріс (Харківщ.). Стільки часу занапащаємо марно (М. Грінч.). Скільки пашні збавили на той самогон! (Звин.)];3) кого (морить) - в'ялити, зв'ялити, морити, зморити, сушити, зсушити кого, життя збавляти, збавити кому, (образно) виварювати воду з кого. [Сушать мене, в'ялять мене мої недостатки (Пісня). Казала, що підеш за мене, то не мори мене; нехай я пришлю людей, поберімося вже собі (Квітка). Був у Шевченка другий учитель маляр, що замість науки виварював тільки воду з хлопця тяжкою роботою (Єфр.)]. Он меня -дит - він мені жити не дає, він життя моє збавляє, він мій вік занапащає;4) -ть со света - зганяти, зігнати зо світу, зводити, звести, згладити зо світу, (сов.) стеряти, стратити, згубити, (многих) позводити (зо світу), потратити. [Замучать мене, із світу зженуть вороги мої (Васильч.). Надумався звести її з світу (Київщ.). Захотіла вона свого чоловіка стеряти (Липовеч.). Хіба цього гада зовсім із світу згладити? (Ор. Левиц.). А тепер уже он бачиш доходить до чого? що я стратить наміряюсь Максима святого (Шевч.)]. -ти со всем потомством до последнего колена - вигубити до накорінку (Крим.). -ть, -ти мышей, мух, блох и т. п. - вибавляти, вибавити, вигублювати, вигубити, винищувати, винищити, повибавляти, повигублювати, повинищувати (миші, мухи, блохи и мишей, мух, бліх). [Ніяк не можна вибавити тих мух (Борзенщ.)]. Изведенный - виведений; витрачений, потрачений, з[пере]ведений; зв'ялений, зсушений; вибавлені, вигублені.* * *несов.; сов. - извест`и1) (тратить, расходовать) перево́дити, перевести́, стра́чувати, стра́тити (стра́чу, стра́тиш); тра́тити и витрача́ти ма́рно, ви́тратити ма́рно2) (лишать жизни, губить) зво́дити, зве́сти и мног. позво́дити, занапаща́ти, занапасти́ти, -пащу́, -пасти́ш; (уничтожать, истреблять) ни́щити и вини́щувати, ви́нищити и мног. пони́щити и повини́щувати, вигу́блювати и вигубля́ти, ви́губити, вибавля́ти, ви́бавити\изводить ть, \изводить ти́ тарака́нов — зво́дити, звести́ (ни́щити и вини́щувати, ви́нищити и пони́щити, вигу́блювати и вигубля́ти, ви́губити, вибавля́ти, ви́бавити) таргані́в
3) (мучить, терзать) му́чити, зму́чити, заму́чувати, заму́чити; ( раздражать) дратува́ти и роздрато́вувати, -то́вую, -то́вуєш, роздратува́ти4) (повреждать, калечить) калі́чити, покалі́чити5) (выводить откуда-л.) виво́дити, ви́вести, -веду, -ведеш -
4 изламывать
-ся и Изламливать, -ся, изломать, -ся и Изломить, -ся ламати, -ся, поламати, -ся, зламати, -ся, ломити, -ся, зломити, -ся, поломити, -ся, (на куски) трощити, -ся, потрощити, -ся; срвн. Ломать, -ся. [Зламав косу об камінь (Харківщ.)]. Изломанный - поламаний, зламаний, поломаний, зломаний, потрощений.* * *несов.; сов. - излом`ать1) лама́ти, полама́ти, зла́мувати, -мую, -муєш, злама́ти и мног. позла́мувати; ( портить) псува́ти (псую́, псує́ш), зіпсува́ти и попсува́ти, ні́вечити, зні́вечити и поні́вечити; (на куски, на части) трощи́ти, потрощи́ти2) (калечить, увечить) калі́чити, покалі́чити; (перен.: делать неестественным; коверкать) ні́вечити, зні́вечити и поні́вечити, лама́ти, полама́ти3) (изнурять, измучивать - о болезни, тяжёлой дороге) му́чити, зму́чити и заму́чити, несов. лама́ти, полама́ти -
5 искажать
исказить1) (уродовать) спотворювати, спотворити, калічити, покалічити, скалічити, казити, сказити, показити, (обезображивать) знекрашувати, звекрасити кого, що. [Віспа спотворила їй обличчя (Київ). Хвороба покалічила йому сустави на пальцях (Київ). Не навчившися добре чужої мови, калічать її (Харківщ.)]. Злоба -зила ему лицо - злоба спотворила (перекривила, скривила, викривила, сказила) йому обличчя;2) (извращать слова, мысль и т. п.) перекручувати, перекрутити, калічити, перекалічити слова, думку. [Не перекручуй моїх слів, бо я не говорив такого (Харківщ.). В дописові перекручено факти (Київ). Перекладач зовсім перекрутив авторову думку (М. Грінч.)]. -жать истину - перекручувати, нівечити, калічити правду. Искажаемый - спотворюваний, калічений, перекривлюваний, скривлюваний. Искажённый - спотворений, покалічений, скалічений; знекрашений; викривлений; перекручений. [Тіні, спотворені місячним сяєвом (Л. Укр.). Дзеркало, що показує скривлену твар (Єфр.). Це якийсь перекручений варіянт дуже відомої пісні (Київ)].* * *несов.; сов. - исказ`ить1) ( извращать) перекру́чувати, перекрути́ти, викривля́ти, ви́кривити2) (обезображивать, уродовать) спотво́рювати, спотво́рити; ( калечить) калі́чити, покалі́чити и скалі́чити; ( искривлять) скривля́ти и скри́влювати, скриви́ти, криви́ти, покриви́ти, перекривля́ти и перекри́влювати, перекриви́ти, викривля́ти, ви́кривити; диал. кази́ти (кажу́, ка́зиш) -
6 перековеркивать
-веркать (слова, речи) перекручувати, перекрутити, перековерс[з]увати, перековерс[з]ати, (о мног.) поперекручувати, поперековерсувати, навернякати; (лицо, человека, вещи и т. д.) нівечити, понівечити, (о мног.) пере[по]нівечити що, кого чим. [Ведмідь кого поламав, кого понівечив. Уламком бомби йому все обличчя понівечило]. -верканный - перекручений, перековерсаний; понівечений.* * *несов.; сов. - переков`еркать1) (портить) псува́ти, перепсува́ти и попсува́ти; несов. перекапу́стити; ( уродовать) ні́вечити, перені́вечити и поні́вечити и зані́вечити, калі́чити, покалі́чити и перекалі́чити; ( искривлять) перекривля́ти и перекри́влювати, перекриви́ти -
7 уродовать
ні́вечити; ( калечить) калі́чити; (обезображивать, искажать) спотво́рювати -
8 Окалечиться
скалічіти, скалічитися, покалічитися. См. Калечить, Калечиться.
См. также в других словарях:
калечить — Искалечить, изувечить, обезображивать, уродовать, изуродовать. Ср. изувечивать … Словарь синонимов
КАЛЕЧИТЬ — КАЛЕЧИТЬ, калечу, калечишь, несовер., кого что (разг.). 1. Делать калекой, наносить кому нибудь увечье. Эта неисправная машина калечит рабочих. 2. перен. Портить, уродовать кого нибудь в психическом отношении. Калечить способности. Калечить… … Толковый словарь Ушакова
калечить — КАЛЕЧИТЬ/ИСКАЛЕЧИТЬ КАЛЕЧИТЬ/ИСКАЛЕЧИТЬ, увечить/изувечить, уродовать/изуродовать, разг. покалечить КАЛЕЧИТЬСЯ/ИСКАЛЕЧИТЬСЯ, увечиться/изувечиться, уродоваться/изуродоваться … Словарь-тезаурус синонимов русской речи
КАЛЕЧИТЬ — КАЛЕЧИТЬ, чу, чишь; несовер. 1. кого (что). Делать калекой. 2. перен., кого (что). Портить, уродовать. К. чей н. характер. К. машину. | совер. искалечить, чу, чишь; ченный и покалечить, чу, чишь; ченный (разг.). | возвр. калечиться, чусь, чишься… … Толковый словарь Ожегова
Калечить — Калѣчить. Искалѣчить (иноск.) испортить, извращать. Ср. Боже мой... до какой степени мы искалѣчены цивилизаціей! А. П. Чеховъ. Дуэль. 1. См. Цивилизация … Большой толково-фразеологический словарь Михельсона (оригинальная орфография)
Калечить — несов. перех. 1. Делать калекой, наносить увечье. 2. перен. разг. Приводить в негодность, изменять в худшую сторону; искажать, портить. 3. перен. Оказывать дурное воздействие; уродовать нравственно. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова.… … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
калечить — улучшать … Словарь антонимов
калечить — кал ечить, чу, чит … Русский орфографический словарь
калечить — (II), кале/чу(сь), чишь(ся), чат(ся) … Орфографический словарь русского языка
калечить — Syn: см. обезображивать … Тезаурус русской деловой лексики
калечить — чу, чишь; нсв. кого что. 1. Причинять кому л. увечье, делать калекой. // Портить, уродовать что л. К. машину. К. текст подлинника. 2. Причинять непоправимый вред, уродовать нравственно. К. характер. К. ребёнка неразумным воспитанием. ◁ Калечиться … Энциклопедический словарь