Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

именовать

  • 1 именовать

    матем.
    іменува́ти

    Русско-украинский политехнический словарь > именовать

  • 2 именовать

    матем.
    іменува́ти

    Русско-украинский политехнический словарь > именовать

  • 3 именовать

    -ся іменувати, -ся, звати, -ся, називати, -ся, (чаще с оттенком пренебр., как «обзывать», только в дейст. з.) узивати кого, що ким, чим. [Нехай ваші хуторі іменуються слободою Михайлівкою (Стор.)]. Те, кого -нуют философами - ті, кого звуть, іменують, узивають філософами. Именованный - іменований. -ное число, мат. - іменоване число.
    * * *
    іменува́ти; ( называть) назива́ти, зва́ти (зву, звеш и зову́, зове́ш)

    Русско-украинский словарь > именовать

  • 4 звать

    1) (призывать кого) кликати кого (кличу, -чемо, -чуть) (реже на кого), гукати кого (на кого), (приглашать) закликати, звати, зазивати, узивати кого. [Кличе мати вечеряти (Шевч.). Одарка зараз-же почала вдвох із братом кликати маму й плакати (Грінч.). От брат пристав трохи та й кличе на мене (Федьк.). Просили мене і кликали до себе (М. Вовч.). Вона й закликає Романа в клас (Васильч.). Варваро! - гукав пан Валеріян (Коцюб.). Чує, що хтось гукає на нього: «Мужичок, мужичок!» (Квітка). Маланка почала гукати Андрія (Коцюб.). Ти звеш мене, й на голос милий твій з гарячою любов'ю я полину (Самійл.). Зазиває мене до себе в гостину (Кониськ.). Узивають її в хату, питають - чи підеш, чи ні? (Грінч.)]. -ть на помощь - кликати кого на підмогу, (кричать караул) на ґвалт, (без дополн.) ґвалтувати. [Упав комар та й ґвалтує (Пісня)]. -ть друг друга - кликати одне одного, скликатися;
    2) (называть) звати, узивати, називати, назвати, кликати. [Старшого Кайдашевого сина звали Карпом (Н.- Лев.). Нехай мати буде знати, кого зятем звати (Чуб.). Я повинен «холопом Стьопкою» себе взивати та руки цілувати, як невільник (Л. Укр.). А як тебе, кличуть? - Павло Хоменко]. Его звали - він звався. Как вас (его) зовут? - як вас (його) на ім'я, як вас кличуть (звуть)? Как (его) -вут по имени и отчеству? - як (його) на ім'я й по батькові? Поминай как -ли - тільки його й бачили, і слід за ним загув;
    3) (взывать) гукати, волати;
    4) (давать насм. имена) прозивати кого, прозиватися з кого. Званный - кликаний, закликаний, проханий, прошений, званий, зазваний.
    * * *
    1) кли́кати (кли́чу, кли́чеш), зва́ти (зву, звеш и зову́, зове́ш); ( зазывать) заклика́ти, уклика́ти; ( к себе) приклика́ти; ( приглашать) запро́шувати; ( подзывая) гука́ти; ( кричать об опасности) ґвалтува́ти, крича́ти на ґвалт (ґвалт, про́бі, на про́бі)
    2) ( именовать) зва́ти; ( называть) назива́ти

    Русско-украинский словарь > звать

  • 5 кликать

    кликнуть
    1) кликати, кликнути кого, гукати, гукнути кого и на кого. [Кличе її та цілує (Шевч.). Маланка почала гукати Андрія (Коцюб.). Гукну на людей, будемо двері ламати (Васильч.)]. -нуть клич - вселюдно гукнути, вселюдним кликом кликнути, покликнути, обвістити (всіх);
    2) (взывать) гукати, волати. [І ось я стукаю до брами, і знов гукаю: «відчини!» (Вороний)];
    3) (прозывать) дражнити кого. [То тільки собак дражнять рудими (Н.-Лев.)]. Кликанный - кликаний.
    * * *
    несов.; сов. - кл`икнуть
    1) (кого-что - звать, призывать) кликати, кли́кнути (кого-що); (кричать, подзывая) гука́ти, гукну́ти и усилит. гукону́ти (кого-що, на кого-що)
    2) (несов.: называть, именовать) зва́ти (зву, звеш и зову́, зове́ш), кли́кати, іменува́ти
    3) ( кричать - о птицах) крича́ти, кри́кнути; (несов.: о лебедях) яча́ти; (несов.: о гусях) ґелґота́ти, ґелґоті́ти
    4) (несов.: неистово кричать, голосить) диал. кли́кати; голоси́ти

    Русско-украинский словарь > кликать

  • 6 называть

    назвать
    1) (давать название, имя, кличку) звати, називати, назвати, нарікати, наректи, кликати кого, казати на кого, на що, (не только именовать) іменувати, на(й)меновувати, на(й)менувати, (преимущ. с оттенком пренебр.) узивати, узвати, (прозывать) дражнити, продражнити, (величать) величати, звеличати, (о мног.) поназивати, понарікати, пона(й)меновувати, повзивати кого, що ким, чим, яким. [Дехто звав тую квартиру катакомбою (Крим.). Їдного назвав Гавриїлом, другого Михаїлом, - усіх поназивав. (Чуб. I). Своє дитя без сорома байстрям нарікає (Шевч.). То як-же наректи мою психіку? (Крим.). Не кличте преподобним лютого Нерона (Шевч.). Тільки найгіршу жінку лахудрою кличуть (Крим.). Поступ веде за собою те, що можемо найменувати ростом особи (Доман.). Сонце найменував він небесним оком (М. Калин.). Автор наменував свого писаря таким ім'ям, що його ніхто не може вимовити (Грінч.). Нас хлопами взивали (Франко). Проклятим начинням не взивай святої арфи (Л. Укр.). То тільки собак дражнять рудими (Н.- Лев.). Народня муза так гарно звеличала Хмельницького Русином (Куліш)]. Как -вают это? - як зветься це? як кажуть на це? [В Херсонській губерні кажуть на затірку «мотузка» (Звин.)]. Он -вает себя вашим родственником - він зве себе вашим родичем. -вать кого дураком - дурнем звати (узивати, величати), назвати, дурняти (женщину: дуркати) кого, дурня завдавати, завдати, дурня загинати, загнути кому. Так называемый - так званий, так зветься, (мн.) так звуться. [Так звана слава (Грінч.). Ходить до нас, так зветься, мироносниця (Звин.). Бувають, так звуться, характерники (Звин.)];
    2) (по имени, по фамилии) звати, називати, назвати, кликати, величати кого на ім'я (на ймення, на прізвище), на(й)меновувати, на(й)менувати кого. [Та забула людей розпитати, як милого на імнячко звати (Пісня). Де-ж таки видано, щоб мати звала сина на прізвище? (Грінч.). Ой ти, дівчино, ти, мила моя, як-же тя кличе мати твоя? (Голов.). Їх ім'я всяке тепер знає і не треба їх тут наменовувати (Грінч.)]. -звать кого по имени и отчеству - назвати кого на ім'я й по батькові;
    3) (перечислять) називати, назвати кого, що (одно на одним, одно за другим), переказувати, переказати що, (о мног.) поназивати, попереказувати. [Цар переказав усе, що було в його найкращого, а чорт все кажс: «ні!» (Рудч.)]. -звал два-три имени и обчёлся - назвав два чи три (з два-три) ймення, - і край лікові (і недолік);
    4) (считать кем чем) звати, називати, назвати кого, що ким, чим, уважати, визнавати, визнати кого за кого, за що, що за що. Вы -ете это любовью? - ви це звете любов'ю (коханням)? ви вважаєте це за любов (кохання)?;
    5) (выдавать кого) виказувати, виказати кого. [Його піймано, мордовано, вимагаючи, щоб він виказав товаришів; він не виказав нікого (Грінч.)];
    6) (напрашивать) накликати, накликати, напрошувати, напросити, напрохувати, напрохати, (о мног. или в большом количестве) понакликати, наскликати, понапрошувати, понапрохувати кого. [Накличу веселих гостей (Н.-Лев.). Напросила старців і вбогих (Н.-Лев.). Нащо ти так багато людей понакликав, - де ми їх посадимо? (Харківщ.). Понапрохували гостей, а гостити не дуже є чим (Харківщ.)]. -вать гончих, охотн. - скликати, скликати, (о мног.) поскликати гончаків. Названный -
    1) названий, наречений, на(й)менований, поназиваний, пона(й)меновуваний; визнаний; виказаний;
    2) (напрошенный) накликаний, напрошений, напроханий, понакликуваний, понапрошуваний: понапрохуваний; (о гончих) скликаний.
    * * *
    I несов.; сов. - назв`ать
    1) назива́ти и звати (зву, звеш и зову, зовеш), назва́ти и мног. поназива́ти; наріка́ти, наректи́, -речу́, -рече́ш; (несов.: по имени, фамилии, кличке) кли́кати (кличу, кличеш); ( давать название) узива́ти, узва́ти и увізва́ти

    \называтьть себя — ( представляться) назива́ти, назва́ти себе

    2) (сообщать, объявлять) назива́ти, назва́ти
    II
    назва́ть (приглашать, сзывать) наклика́ти, наклика́ти, -кли́чу, кличе́ш и мног. понаклика́ти

    Русско-украинский словарь > называть

  • 7 обзывать

    обозвать кого как, чем узивати, узвати; прозивати, прозвати, називати, назвати кого чим, як. Срв. Прозывать, Называть, Обругать.
    * * *
    несов.; сов. - обозв`ать
    1) ( называть обидным прозвищем) обзива́ти, обізва́ти; узива́ти, узва́ти, озива́ти, озва́ти
    2) (именовать как-л.) назива́ти, назва́ти; узива́ти, узва́ти

    Русско-украинский словарь > обзывать

  • 8 писаться

    написаться
    1) писатися, написатися, (о мног.) понаписуватися, пописатися. [Про це в письмі пишеться? Гетьманом на той час у листах писався (Куліш). Село Кошкове зветься, а пишеться Буялик];
    2) (красками) малюватися, намалюватися, писатися, написатися, (о мног.) понамальовуватися, понаписуватися, пописатися. [Намалювалось ка- зна-що, а не картина].
    * * *
    1) писа́тися; малюва́тися; друкува́тися
    2) ( числиться кем-чем) писа́тися; ( подписываться) підпи́суватися; ( именовать себя) назива́ти себе́, зва́ти себе́

    Русско-украинский словарь > писаться

  • 9 чествовать

    1) ушано́вувати; ( величать) велича́ти
    2) ( именовать) велича́ти

    Русско-украинский словарь > чествовать

  • 10 честить

    1) ушано́вувати; (ирон.) роби́ти ша́ну кому́
    2) ( именовать) велича́ти
    3) ( бранить) ла́яти; кобени́ти; ( хулить) га́нити; ( обзывать) узива́ти
    4) ( бить) чеса́ти, дуба́сити, колошма́тити

    Русско-украинский словарь > честить

См. также в других словарях:

  • именовать — См …   Словарь синонимов

  • ИМЕНОВАТЬ — ИМЕНОВАТЬ, именую, именуешь, несовер. (к наименовать), кого что (книжн. устар.). Называть, давать кому чему нибудь наименование. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • ИМЕНОВАТЬ — ИМЕНОВАТЬ, ную, нуешь; ованный; несовер., кого (что) кем (чем) или им., или (при вопросе) как (книжн.). Называть, давать кому чему н. имя, наименование. Его именовали Петром (Петр). Как его именуют? • Именованное число число с наименованием… …   Толковый словарь Ожегова

  • именовать — кого что кем чем, Именовать этого юношу Петром. Не без гордости русская пресса именует себя иногда путеводной звездою прогресса... (Некрасов). Мне не нравилось, когда меня именовали «самородком» и сыном народа (Горький) …   Словарь управления

  • Именовать — несов. перех. Давать кому либо имя I 1., 2., давать чему либо наименование; называть. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • именовать — именов ать, н ую, н ует …   Русский орфографический словарь

  • именовать — (I), имену/ю(сь), ну/ешь(ся), ну/ют(ся) …   Орфографический словарь русского языка

  • именовать — Syn: называть, звать, величать …   Тезаурус русской деловой лексики

  • именовать — ную, нуешь; именованный; ван, а, о; нсв. (св. наименовать). кого что кем чем или как. Книжн. Называть, давать имя, наименование. Его именовали Петром. Как его именуют? Колхоз, именуемый Луч . ◁ Именоваться, нуется; страд. Именование, я; ср …   Энциклопедический словарь

  • именовать — называть по имени …   Cловарь архаизмов русского языка

  • именовать — ну/ю, ну/ешь; имено/ванный; ван, а, о; нсв. (св. наименова/ть) см. тж. именоваться, именование кого что кем чем или как. книжн. Называть, давать имя, наименование. Его именовали Петром. Как его именуют? …   Словарь многих выражений

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»