-
1 зумовлювати
= зумовити1) ( обмежувати якимись умовами) to stipulate, to specify2) ( спричиняти) to cause, to call forth; ( визначати) to determine; ( визначати наперед) to predetermine -
2 зумовлювати
condition, determine -
3 зумовлювати
обусло́вливать, обусла́вливать, обусло́вить, определя́ть, определи́ть; ( заранее) предопределя́ть, предопредели́ть, предреша́ть, предреши́ть -
4 зумовлювати
астр.; матем.; физ. определя́ть ( обусловливать) -
5 зумовлювати
განპირობება -
6 зумовлювати
прычына -
7 зумовлювати
şart qoymaq -
8 განპირობება
зумовлювати, обумовлювати -
9 foreordain
vвизначати заздалегідь (наперед), зумовлювати* * *[fxːrxː'dein]vвизначати наперед, обумовлювати, зумовлювати -
10 condition
1) умова, суттєва умова; клаузула; статус, стан, становище; застереження2) визначати, зумовлювати, обумовлювати, ставити умову; застерігати ( резервувати право тощо)•- condition an offense
- condition in deed
- condition in law
- condition laid down
- condition of a crime scene
- condition of marriage
- condition of parole
- condition of reciprocity
- condition precedent
- condition resolutive
- condition subsequent
- condition suspensive
- condition usually implied -
11 determine
визначати, детермінувати; робити вибір; зумовлювати, обумовлювати; спонукати; закінчуватися, припинятися; встановлювати (покарання, норму тощо); вирішувати ( спор)determine individual speech characteristics — = determine individual speech voice characteristics визначати індивідуальні характеристики голосу (мовлення)
determine individual speech voice characteristics — = determine individual speech characteristics
determine the cause of a sudden death — = determine the cause of a unexpected death визначати причину раптової смерті
determine the cause of a unexpected death — = determine the cause of a sudden death
determine the cause of an explosion — = determine the cause of an explosion fire визначати причину вибуху (пожежі, загоряння)
determine the cause of an explosion fire — = determine the cause of an explosion
determine the distance from which a weapon was fired — визначати відстань, з якої було зроблено постріл із зброї
- determine a contractdetermine the mental health of an individual — визначати психічне здоров'я особи, визначати психічний стан особи
- determine a controversy
- determine a criminal cause
- determine a dispute
- determine an appeal
- determine conclusively
- determine guilt
- determine innocence
- determine insane
- determine jurisdiction
- determine paternity
- determine punishment
- determine the cause of death
- determine the sex of a body
- determine validity -
12 зумовити
док. див. зумовлювати -
13 determine
v1) визначати2) вимірювати, обчислювати3) обумовлювати, детермінувати4) спонукати; примушувати; стимулювати5) вирішувати, розв'язуватиto determine the case — вирішити справу, ухвалити рішення у справі
6) приймати рішення, зважуватися, робити вибір7) закінчувати8) юр. закінчуватися, завершуватися9) робити висновок, виводити10) зумовлювати, прирікати* * *v1) визначати, встановлювати; вимірювати, обчислювати2) обумовлювати, детермінувати3) спонукувати, змушувати; штовхати, підштовхувати4) розв'язувати, вирішувати; вирішуватися, приймати рішення; робити вибір5) закінчувати; юp. минати, закінчуватися ( про термін дії)6) обмежувати ( поняття) -
14 fate
1. n1) доля, фатумto leave smb. to his fate — залишити когось напризволяще
2) жереб; талан3) загибель; смертьno flying from fate — присл. долі не минути
as sure as fate — безперечно, напевно
2. v звич. pass.прирікати, визначати* * *I [feit] n1) доля, фатум; доля, жереб2) загибель, смертьII [feit] v; passвизначати наперед, зумовлювати -
15 foredestine
-
16 ordain
v1) церк. висвячувати в духовний сан2) визначати, приписувати3) юр. давати розпорядження; постановляти; визначати в законодавчому порядку* * *v1) цepк. посвячувати в духовний сан2) визначати, зумовлювати; наказувати, приписувати; призначати3) юp. пропонувати; віддавати розпорядження; постановляти, встановлювати в законодавчому порядку -
17 order
1. n1) порядок, послідовність; розташування, розміщення (в певному порядку)the order of the seasons — послідовність (зміна) пір року
2) спокій, заведений порядок3) справність; добрий стан, ладto get out of order — зіпсуватися, вийти з ладу
4) добрий фізичний стан5) регламент; правила процедури; порядок ведення (зборів тощо)6) суспільний лад, устрій7) військ. стрій, бойовий порядок8) мат. степінь9) ряд10) архт. ордер11) наказ, розпорядження; інструкціяoral order — військ. усний наказ
12) дозвіл; перепустка; ордер13) вексель, чек14) замовленняmade to order — виготовлений (зроблений) на замовлення
15) амер. порція, замовлення (в ресторані)16) верства суспільства, соціальна група17) військ. ранг; чин; звання18) орден; відзнакаthe order of Merit — орден «За заслуги»
19) рицарський (релігійний) орден20) товариство, організація (приватних осіб)21) церк. група духовних осіб22) pl духовний сан23) церк. один з дев'яти чинів ангелів24) рід; сорт; властивість25) зоол., бот. ряд; підклас26) амер. стиль, тенденціяa tall order — важке завдання, надмірна вимога
in order that, in order to — для того, щоб
on the order of — приблизно, орієнтовно; щось на зразок...
in short order — швидко, негайно
order of business — а) порядок денний (зборів тощо); б) питання (пункт) порядку денного
order of the day — а) порядок денний; б) парл. питання, призначене для розгляду на певний день
2. v1) наказувати; розпоряджатися2) посилати; відсилати3) призначати; приписувати (ліки)4) замовляти5) упорядковувати, доводити до ладу6) розташовувати, розкладати (в певному порядку)7) висвячувати в духовний сан8) визначатиorder arms! — військ. до ноги! (команда)
* * *I n1) порядок, послідовність; розташування, розміщення ( у певному порядку)2) справність, порядок, хороший стан; хороший ( фізичний) стан3) порядок, спокій; заведений порядок; дотримання закону, правил4) лад5) порядок ведення ( зборів); правила процедури, регламентon a point of order — по процедурі, відповідно до процедури /регламенту/
in order — відповідно до правил, до регламенту; доречний; природний; логічний
6) вiйcьк. шикування, стрій7) мaт. порядок, степінь8) apxiт. ордер9) ряд10) наказ, розпорядження; інструкція11) icт. дія12) ордер; дозвіл; пропуск; контрамарка13) вексель; чек14) замовлення15) aмep. порція, замовлення ( у ресторані)16) верства суспільства; соціальна група17) вiйcьк. ранг; чин, звання18) відзнака; орден19) кавалери одного (того ж) ордена20) лицарський або релігійний орден21) товариство, організація ( приватних осіб)22) цepк. група духовних осібholy /full/ orders — духівництво, духовенство
minor orders — церковні служники (псаломщики, читці, воротарі); pl духовний сан; один з дев'яти чинів ангелів
23) рід, вид, сорт; властивість24) зooл., бoт. ряд; підклас; порядок25) aмep. стиль; тенденція26) aмep.; c-г. кондиційний стан тютюнового листа, вологість листя тютюнуII v1) наказувати; розпоряджатися2) направляти, посилати3) призначати, прописувати ( ліки)4) замовляти5) упорядковувати; приводити в порядок6) розташовувати, розподіляти ( у певному порядку)7) aмep.; c-г. приводити листя тютюну в кондиційний стан9) визначати, зумовлювати -
18 predefine
vвизначати наперед; зумовлювати* * *[priːdi'fain]vвизначати заздалегідь, визначати наперед -
19 predetermine
v1) визначати наперед; зумовлювати2) заздалегідь визначати (підраховувати)3) впливати (на когось); викликати упередження4) спрямовувати у певному напрямі (чиїсь дії)* * *v1) визначати наперед, прирікати2) заздалегідь визначати, підраховувати3) впливати ( на кого-небудь); направляти ( чиї-небудь дії) у певний бік -
20 pretypify
[priː'tipifai]vзумовлювати; служити прототипом
- 1
- 2
См. также в других словарях:
зумовлювати — юю, юєш, недок., зумо/вити, влю, виш; мн. зумо/влять; док., перех. 1) Бути причиною чого небудь, викликати щось; спричиняти. 2) Будучи умовою існування або формування чого небудь, визначати його якість, характер, специфіку … Український тлумачний словник
зумовлювати — зумовити (бути умовою чого н.), визначати, визначити Пор. спричиняти … Словник синонімів української мови
зумовлювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
керувати — у/ю, у/єш, недок. 1) неперех., зазвичай чим. || також перех. Правити волами, кіньми тощо. || Спрямовувати процес, впливати на розвиток, стан чого небудь. || перех., рідко. Спрямовувати що небудь кудись, до чогось. 2) неперех., звичайно ким, чим.… … Український тлумачний словник
примушувати — ую, уєш, недок., приму/сити, у/шу, у/сиш, док., перех. 1) Вимагати в кого небудь виконання чогось незалежно від його волі, бажання. || у сполуч. зі сл. себе. Спрямовувати свої зусилля на виконання чого небудь незалежно від бажання. || Домагатися… … Український тлумачний словник
спричиняти — спричинити (що бути причиною появи чого н.), спричинювати, породжувати, породити, викликати, викликати, зумовлювати, зумовити, давати, дати, приносити, принести, нести, сіяти; приводити, привести (до чого доводити до яких н. наслідків, зазв.… … Словник синонімів української мови
визначати — а/ю, а/єш і рідко визна/чувати, ую, уєш, недок., ви/значити, чу, чиш, док., перех. 1) Встановлювати, розпізнавати що небудь за певними ознаками. || Обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін. 2) Розкривати сутність… … Український тлумачний словник
зумовити — див. зумовлювати … Український тлумачний словник
зумовлюваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до зумовлювати … Український тлумачний словник
зумовлювання — я, с. Дія за знач. зумовлювати … Український тлумачний словник
зумовлюватися — юється, недок. Пас. до зумовлювати … Український тлумачний словник