-
1 зумовлювати
= зумовити1) ( обмежувати якимись умовами) to stipulate, to specify2) ( спричиняти) to cause, to call forth; ( визначати) to determine; ( визначати наперед) to predetermine -
2 зумовлювати
condition, determine -
3 зумовлювати
обусло́вливать, обусла́вливать, обусло́вить, определя́ть, определи́ть; ( заранее) предопределя́ть, предопредели́ть, предреша́ть, предреши́ть -
4 зумовлювати
განპირობება -
5 зумовлювати
прычына -
6 зумовлювати
şart qoymaq -
7 зумовити
док. див. зумовлювати -
8 взаємозв'язок
ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК - філософська категорія, яка виражає спосіб існування сукупності об'єктів (явищ, предметів, процесів, подій тощо), коли стан (властивості, зміна) кожного з об'єктів зумовлює (чи здатен зумовлювати) стан (властивості, зміну) інших об'єктів і, в свою чергу, зумовлений (чи може бути зумовленим) ними, залежить від них. В. слід відрізняти від взаємодії, яка властива стану динамічних змін, взаємної активності об'єктів. Тоді як В. може мати місце між об'єктами, що знаходяться в стані спокою, рівноваги, стабільності. Категорія В. охоплює значно ширший клас взаємозалежностей, ніж категорія взаємодії. Остання позначає одну з важливих форм актуалізації (реалізації) В., проте існує багато об'єктів, для яких суттєва категорія В., але неможливо визначити поняття взаємодії. В. певного типу можливий між двома чи декількома об'єктами, в конечній чи безконечній сукупності об'єктів. У філософських вченнях, де домінує принцип монізму і де існує єдина визначальна сутність, яка зумовлює всі інші речі, В. набуває універсального характеру, охоплюючи все існуюче, універсум. Категорія В. є опозицією до ідеалізації ізольованого об'єкта, дозволяючи подолати обмеженість цієї ідеалізації.В. Свириденко
См. также в других словарях:
зумовлювати — юю, юєш, недок., зумо/вити, влю, виш; мн. зумо/влять; док., перех. 1) Бути причиною чого небудь, викликати щось; спричиняти. 2) Будучи умовою існування або формування чого небудь, визначати його якість, характер, специфіку … Український тлумачний словник
зумовлювати — зумовити (бути умовою чого н.), визначати, визначити Пор. спричиняти … Словник синонімів української мови
зумовлювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
керувати — у/ю, у/єш, недок. 1) неперех., зазвичай чим. || також перех. Правити волами, кіньми тощо. || Спрямовувати процес, впливати на розвиток, стан чого небудь. || перех., рідко. Спрямовувати що небудь кудись, до чогось. 2) неперех., звичайно ким, чим.… … Український тлумачний словник
примушувати — ую, уєш, недок., приму/сити, у/шу, у/сиш, док., перех. 1) Вимагати в кого небудь виконання чогось незалежно від його волі, бажання. || у сполуч. зі сл. себе. Спрямовувати свої зусилля на виконання чого небудь незалежно від бажання. || Домагатися… … Український тлумачний словник
спричиняти — спричинити (що бути причиною появи чого н.), спричинювати, породжувати, породити, викликати, викликати, зумовлювати, зумовити, давати, дати, приносити, принести, нести, сіяти; приводити, привести (до чого доводити до яких н. наслідків, зазв.… … Словник синонімів української мови
визначати — а/ю, а/єш і рідко визна/чувати, ую, уєш, недок., ви/значити, чу, чиш, док., перех. 1) Встановлювати, розпізнавати що небудь за певними ознаками. || Обчислюючи, вимірюючи і т. ін., знаходити певну величину, місце і т. ін. 2) Розкривати сутність… … Український тлумачний словник
зумовити — див. зумовлювати … Український тлумачний словник
зумовлюваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до зумовлювати … Український тлумачний словник
зумовлювання — я, с. Дія за знач. зумовлювати … Український тлумачний словник
зумовлюватися — юється, недок. Пас. до зумовлювати … Український тлумачний словник
