-
1 зов
-у -
2 ЗОВ
скор. від загальний органічний вуглецьtotal organic carbon (скор. TOC) -
3 зов'янути
диал.увя́нуть, завя́нуть -
4 безвізовість
- остібезви́зовость -
5 кликання
зов; призы́в; призва́ние -
6 короб
-
7 методологія науки
МЕТОДОЛОГІЯ НАУКИ - один з основних розділів методології; складна і структурована самостійна теоретична дисципліна, яка вивчає весь комплекс явищ, що відносяться до інструментальної сфери науки та наукової діяльності, їх осмислення та функціювання. М.н. досліджує сукупність пізнавальних засобів, що застосовуються в науці, об'єктивні характеристики та властивості науки і наукової праці, які відіграють істотну роль в отриманні об'єктивно істинних наукових знань, а також нагромаджені емпіричні уявлення про них. На цій основі М.н. виробляє принципи, норми, правила, які організують і спрямовують пізнавальну діяльність на досягнення нових наукових результатів. Важливо відрізнити М.н. від методологічної свідомості дослідників. Якщо методологічна свідомість являє собою сукупність уявлень вчених про мету, стандарти та критерії науковості, якими вони керуються і які складаються безпосередньо в науковій практиці; якщо вона є системою різного рівня і глибини уявлень про те, що і як роблять чи мають робити вчені, пізнаючи реальний світ, то М.н. являє собою концептуальну обробку методологічної свідомості, засобів та результатів конкретних наук, застосовуючи для цього інструментарій, вироблений філософією, математикою, логікою, психологією, семіотикою тощо. Вона є систематичною концептуальною реконструкцією методологічної свідомості на основі базових принципів, які відбивають наукову практику в її закономірностях і необхідних формах. М.н. вивчає закономірний і оптимальний зв'язок наукового результату і засобів його досягнення, з'ясовує сутність пізнавального інструментарію і межі його продуктивного застосування, ефективність та відповідність задачі, що має бути розв'язана, визначає його порівняльну пізнавальну цінність. Оскільки деякі способи та прийоми отримання нових знань використовуються стихійно, неусвідомлено, а тому неявно, то М.н. не обмежується розглядом лише методологічної свідомості, а піддає методологічному аналізові результативну сферу науки - наукове знання, в якому згасла наукова діяльність і в якому відбиті не тільки об'єкт, а й спосіб його пізнання. Тому сучасна М.н. вивчає широке поле наукового знання, його структуру, організацію, різноманітні моделі, форми систематизації та об'єктивної репрезентації. Методологічні дослідження охоплюють динаміку та розвиток наукового знання, його історичні, логічні та функціональні типи, форми спадкоємності, концептуальні та формальні реконструкції відповідно до критеріїв наукової раціональності, здійснюють аналіз мови науки, аналізують на всіх рівнях понятійний каркас науки та її окремих дисциплін, з'ясовують засади розгортання наукового знання в систему і виробляють загальні принципи його обґрунтування, формулюють стандарти раціональності теоретичних побудов. Особливу цікавість для М.н. становлять наукові теорії, їх виникнення, будова, розвиток, процеси реконструкції та формалізації, відношення до реальності та інших форм знання. Методологічному аналізові піддаються проблеми істинності тверджень теорії та їх раціонального доказу, характеру вихідних положень та правомірності базових абстракцій, прийнятності онтологічних допущень та об'єктивних інтерпретацій тощо. Тут проблеми М.н. тісно переплітаються з проблемами гносеології, філософії науки і логіки науки. На відміну від них, М.н. зосереджує свою увагу на тих аспектах науки і наукового знання, які можуть бути трансформовані в засоби посилення пізнавальних здатностей суб'єкта, піднесення оптимізації та ефективності наукової праці. М.н. має на меті розробити нормативи, схеми та парадигми, скласти приписи та своєрідні рецепти для наукового мислення та дослідження. Тому в прикладному аспекті М.н. є нормативною дисципліною. Тут відбувається зворотний вплив М.н. на методологічну свідомість. Методологічне знання та методологічні конструкції, сформовані М.н., стають тільки тоді працюючими, коли вони включаються в пізнавальний процес через їх засвоєння дослідником і перетворення їх у факти методологічної свідомості. Це є окремий випадок взаємодії теорії і практики С. пектр застосування методологічного знання досить широкий - від створення методик розв'язання окремих дослідницьких задач до розробки крупномасштабних наукових проектів і програм, що визначають стратегію розвитку науки на довгостроковий період. Необхідність у методологічному дослідженні з'являється тоді, коли в науці складається ситуація вибору, для здійснення якого наявний теоретичний та емпіричний матеріал є недостатнім. Тоді виникає потреба звернутися до нагромадженого наукового досвіду і його узагальнень. Сучасна М.н. являє собою достатньо розгалужену систему наукового знання, що містить у собі як філософські, так і спеціальнонаукові аспекти. Виділяють міждисциплінарні методологічні системи, які покликані розробляти загальнонауковий концептуальний і інструментальний апарат для розв'язання споріднених проблем в багатьох природничих та соціогуманітарних науках. У сучасній науці найбільш розвиненими серед них і в свою чергу внутрішньоструктурованими є методологія дедуктивних наук, системно-структурна методологія, методологія обґрунтування, еволюційна методологія, антропна методологія тощо; вони знайшли широке застосування в практиці наукових досліджень. М.н. виділилась в самостійну дисципліну в кінці XIX ст., коли центром методологічного дослідження стала наукова теорія. Вагомий внесок в розвиток М.н. зробили Франк, Рассел, Вайтгед, представники Віденського гуртка, Карнап, Тарський, Гільберт, Брауер, Лакатос, Кун, Фоєрабенд, Поппер та ін. Зараз обґрунтовується думка про необхідність альтернативного підходу в М.н. На відміну від попереднього, стандартного підходу, який розглядає наукове знання переважно у вигляді системи взаємопов'язаних мовних виразів, новий намагається здійснити методологічний аналіз неформальних структур та утворень, що стоять за мовними виразами.П. Йолон -
8 загальний органічний вуглець
скор. ЗОВtotal organic carbon (скор. TOC)Українсько-англійський словник з аналітичної хімії > загальний органічний вуглець
-
9 автовиклик
-у; спец.автовы́зов -
10 богомазів
богома́зов -
11 васаг
-а1) диал. ку́зов2) чума́цкий воз -
12 виклик
-
13 відгук
-у1) (отражение звука и перен.) отголо́сок, о́тзвук2) (ответный голос, ответный звук на зов, на звук, перен.) о́тклик, о́тзвук; о́тзыв, отзы́в; (только прям.) отве́т -
14 гуканина
кри́ки, зов -
15 гукання
1) крик, кри́ки; зов; о́крики, о́клики; зык; ги́канье2) ау́канье -
16 дуель
-ідуэль, поеди́нокви́клик на дуе́ль — вы́зов на дуэль (на поеди́нок), карте́ль
-
17 заклик
-упризы́в; зов; клич; зазы́в; призва́ние -
18 запрошення
1) приглаше́ние; зов2) ( карточка-пропуск) пригласи́тельный биле́т, приглаше́ние -
19 клик
-
20 козуб
= ко́зубень, -бнялуко́шко; ( короб) ку́зов
- 1
- 2
См. также в других словарях:
зов — зов, а … Русский орфографический словарь
зов — зов/ … Морфемно-орфографический словарь
зов — См … Словарь синонимов
ЗОВ — ЗОВ, зова (зва обл.), муж. 1. Призыв, призывающий голос, призывный звук (книжн., поэт.). «И я со скал архипелага заслышал зов истлевших лир.» Брюсов. 2. только ед. Приглашение (разг.). «Нет причины тебе на зов не приезжать.» Пушкин. Явиться по… … Толковый словарь Ушакова
ЗОВ — законы и обычаи войны совокупность принципов и норм международного права, регулирующих отношения между государствами по вопросам, связанным с ведением войны связь, юр. Источник: Большой юридический словарь / Под ред. А. Я. Сухарева, В. Е.… … Словарь сокращений и аббревиатур
ЗОВ — ЗОВ, а ( у), муж. 1. см. звать. 2. Призыв, клич. З. о помощи. • Зов (голос) крови (высок.) чувство, влечение, обусловленное давними родовыми связями, происхождением. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
Зов — Dzakhili Жанр драма Режиссёр Караман Мгеладзе Автор сценария Нодар Думбадзе Караман Мгеладзе В главных ролях … Википедия
ЗОВ — ЗОВ, см. звать. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
зов — ЗОВ, а, м Выражение в словах, крике, звуках просьбы прийти, приблизиться или откликнуться; Син.: призыв, клич. Лакей, подававший в общей зале обед инженерам, несколько раз с сердитым лицом приходил на ее [Кити] зов… (Л. Т.) … Толковый словарь русских существительных
зов — ЗОВ: Зовом звать, диал. – Настойчиво звать, приглашать. Вечером к Давыдке приступился Семка тунгус. Зовом зовет в свой чум, прилип, не отстает (3. 100). Ср. СРНГ 11. 325: зов «призыв, клич» … Словарь трилогии «Государева вотчина»
Зов — м. 1. процесс действия по гл. звать I 2. Результат такого действия; слова, крик, звуки, выражающие просьбу прийти, приблизиться, откликнуться; призыв, клич. отт. разг. Приглашение. 3. перен. Внутреннее побуждение, потребность проявления какого… … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой