змінитися

физ. видоизменя́ться

измениться змінятися и змінюватися, мінитися, змінитися, відмінятися и відмінюватися, відмінитися, (пров.) обмінитися, (о мн.) позмінятися, повідмінятися, пов[повід]мінюватися, (переменяться) перемінятися, перемінитися, (переиначиваться) переинач[кш]уватися, переинач[кш]итися; бути зміненим, відміненим, переинач[кш]еним. [Зміняються нахильності людські (Грінч.). Що-ж то за звичаї такі? хіба вони не міняться з людьми? (Мирн.). З того часу багато відмінилося (Грінч.). Змінився він на виду і брови насупив (Стор.). Одразу погляд одмінився (Васильч.)]. -няться, -ниться в (на) лице - мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися з лиця, на лиці, на виду. [Глянули на Домаху - вона з лиця міниться (Кониськ.)]. -ниться к лучшему, худшему - змінитися на краще, на гірше. [Обставини дуже змінилися на гірше (Н. Рада)]. Ваши чувства, мысли -нились - ваші почуття, думки відмінилися (змінилися). Погода беспрестанно -няется - погода безперестану міниться. -няться во что - з[від]мінятися, перемінятися на що. Изменяющийся - змінний. [Змінна частина капіталу].

* * *

несов.; сов. - измен`иться

1) змі́нюватися и зміня́тися, зміни́тися, -ню́ся, -нишся и мног. позмі́нюватися и позміня́тися, несов. міня́тися, міни́тися; відміня́тися и відмі́нюватися, відміни́тися, -міню́ся, -мі́нишся; переміня́тися и перемі́нюватися, переміни́тися и мног. попереміня́тися и поперемі́нюватися

2) (несов.: в роде, числе, падеже) грам. відмі́нюватися, відміня́тися

перемениться

1) (изменяться) перемінятися, перемінитися, змінятися, змінитися, відмінятися, відмінитися, обмінюватися, обмінитися на що, мінятися, мінитися, помінитися, инакшати, поинакшати, поиншати, переинакшитися, (о мног.) поперемінюватися, позмінюватися, позмінятися, повідмінятися и т. д., (о погоде ещё) переводитися, перевестися на що. Срв. Изменяться. [І гори перевертаються, то де-ж людині не перемінитися! (Свидн.). І ніч твоя відміниться на день ясний, блискучий (Грінч.). Невже думки в вас одмінились? (Самійл.). Він тепер уже не той, він обмінивсь (Звин.). Він після хороби дуже з[від]мінивсь]. -ниться в лице - змінитися на виду, на лиці, з виду, з лиця. -ниться к лучшему - на краще (на ліпше) змінитися. Всё -лось - усе перемінилось, відмінилось. Погода -лась - погода змінилася. Дела мои скоро -нятся к лучшему - справи мої незабаром на краще зміняться;

2) -мениваться, переменяться (сов. и несов.) с кем чем - мінятися, помінятися, замінятися чим з ким. -нялись должностями, кольцами - помінялись посадами, перснями (обручками).

* * *

несов.; сов. - перемен`иться

вспениться шумувати, зашумувати, зшумуватися, спінитися. Вспенившийся - розшумований, шумлявий, спінений.

* * *

несов.; сов. - всп`ениться

1) спі́нюватися и пі́нитися, спі́нитися, запі́нюватися, запі́нитися, сов. розпі́нитися

2) страд. несов. спі́нюватися, пі́нитися, запі́нюватися; запі́нюватися, зми́люватися, уми́люватися

обасурманиться бусурме[а]нитися, побусурме[а]нитися. [Вже я потурчилась, побусурменилась].

* * *

несов.; сов. - обасурман`иться

мениваться

1) (обмениваться) - а) (страд. з.) мінятися, обмінюватися, замінюватися, вимінюватися, (промениваться) промінюватися. Банковые билеты -тся на деньги - банкноти міняються на гроші; б) (возвр. з.) мінятися, обмінюватися, замінюватися з ким чим. [Кайданами міняються, правдою торгують (Шевч.). Писанками обмінююсь, як христосуюсь (Г. Барв.)]. Давай -ться чем-л. - давай мінятися чим и на що, давай мінька (міньки) на що, ходім міньки на що. [Давай мінька на одежу (Куліш)]. -ться без придачи (вещь на вещь) - мінятися так на так, (зап.) віть на віть, токма. -ться взглядами - а) (переглядываться) ззиратися, зглядатися, перезиратися, переглядатися з ким, між собою; б) (мнениями) обмінюватися (ділитися) поглядами, думками, звіряти погляди (думки) одно одному, звірятися поглядами (думками) між собою. -ться крестами - мінятися хрестами, брататися з ким, між собою. -ться словами - перекидатися словом (словами) одно з одним, між собою, перемовлятися з ким, між собою;

2) (изменяться: страд. и ср. з.) мінятися, змінятися и змінюватися, відмінятися и відмінюватися; (только ср. з.) мінитися, (переменяться) перемінятися; (переиначиваться) переинач[кш]уватися. [Місяць світив Оксані в лице, і було видно, як дивно мінилося воно кожну мить (Васильч.). Сцена швидко переміняється (Л. Укр.)]. Времена -тся - час міниться. Моды -тся - моди з[від]міняються. Ветер -тся - вітер міниться (переміняється). -ться в лице - мінитися, мінитися на лиці, на виду, мінитися (змінятися) з лиця. [Андрій аж мінився, так сердивсь (Коцюб.)]. -ться к лучшему - змінятися на краще, повертати на краще.

* * *

отуманиться

1) затуманюватися, затуманитися;

2) (ср. зал.) туманіти, с[о]туманіти, (о мног.) потуманіти, поч(у)маніти. -ваться печалью - пой[ні]матися (сов. по(й)нятися) сумом.

* * *

несов.; сов. - отум`аниться

1) (застилаться туманом, мглой) затума́нюватися, затума́нитися, тума́нитися и тумани́тися (несов.), тумані́ти, стумані́ти

2) (перен.: омрачаться) отуманюватися, отума́нитися, тума́ни́тися, стума́нитися, тумані́ти, стумані́ти

притаскаться и притащиться (куда) притягатися, притягтися, приволікатися, приволоктися, приплентатися, (грубо) притирюватися, притиритися, приволочитися, присурганитися, притарабанитися, притарганитися куди. [Напився так, що ледве додому притягся (приволікся и т. д.)].

* * *

несов.; сов. - притащ`иться

1) приволіка́тися, приволокти́ся, прита́скуватися, притаска́тися, несов. притягти́ся, притягну́тися, притягти́, припха́тися, притьо́пати, притьо́патися, припле́нтатися, припле́нтати, припе́ртися, притараба́нитися, прові́ятися; прити́рюватися, прити́ритися, несов. прителіпа́тися, причо́вгати, причо́впати, притарагу́нитися, притарга́нитися; несов. диал. присурга́нитися

2) страд. (несов.) притяга́тися, притя́гуватися, приволіка́тися; прита́скуватися; прити́рюватися; прино́ситися; приво́дитися

1) ( волочиться по земле) волочи́тися, волокти́ся, тягти́ся, тягну́тися

2) (двигаться, следовать; передвигаться с трудом) тягти́ся, тягну́тися, волочи́тися, волокти́ся, су́нутися, су́нути, тараба́нитися; диал. плуга́нитися, плуга́нити; ( с усилием) цу́питися; ( идти с трудом) пле́нтатися, пле́нтати, чвала́ти, ча́пати, тягти́, човпти́, теле́патися, телі́патися, пле́хатися, диал. тарга́нитися, бе́йкатися

3) страд. тягти́ся, тягну́тися, таска́тися; тараба́нитися; волокти́ся; нести́ся; тягти́ся, тягну́тися, витяга́тися, витя́гуватися; тягти́ся, тягну́тися, цу́питися

1) виганя́тися, виго́нитися

2) виганя́тися, виго́нитися

3) виганя́тися, виго́нитися, гна́тися, гони́тися, вику́рюватися

1) (физиономия) обличчя (-ччя), лице (-ця), вид (-ду), твар (-ри), образ (-зу), (персона, часто иронич.) парсуна, (морда) писок (-ску). [Звичайна маса людська має обличчя не типові (Крим.). Гарна, хоч з лиця води напитися (Номис). В його на делікатному виду зайнявся рум'янець (Н.-Лев.). Дзеркало, що об'єктивно показує скривлену твар (Єфр.). Парсуна розпухла (Борзенщ.). От вітер! так і смалить писок (Проскурівщ.)]. Большое -цо - велике (здорове) обличчя (лице), великий (здоровий) вид, -ка (-ва) твар. Здоровое -цо - здорове обличчя (лице). Красивое -цо - гарне (вродливе) обличчя (лице). Открытое -цо - відкрите обличчя (лице). Полное -цо - повне обличчя (лице), повний вид, -на твар. [Твар у діда Євмена була повна (Кониськ.)]. Светлое, чистое -цо - ясне, чисте обличчя (лице), ясний, чистий вид. [З ясним видом випустив останнє дихання (Франко)]. Убитое -цо - сумне обличчя (лице), сумний (приголомшений) вид. Умное, интеллигентное -цо - розумне, інтелігентне обличчя (лице), розумний, інтелігентний вид. [Розум проймав кожну риску на інтелігентному видові (Грінч.)]. Выражение -ца - вираз (-зу), вираз обличчя, вираз на лиці (на обличчі, на виду). [Супротивність у всьому, - в убраннях, у виразі обличчів, у поглядах (О. Пчілка)]. -цо его мне знакомо, незнакомо - його обличчя мені відоме, невідоме, по знаку, не по знаку. В -цо знать, помнить кого - в обличчя, в лице, в образ, у твар знати, пам'ятати (тямити) кого. [Хоч не бачила вас в образ, та чула й знала вас (Харківщ.). А козака ні однісінького у твар не знав і не тямив (Квітка)]. -цом, с -ца - з лиця, з виду, на виду, на лиці, на обличчя, на вроду, образом, в образ; (по виду) лицем, обличчям, видом. [Непоганий з лиця (Н.-Лев.). Висока й огрядна, повна на виду (Н.-Лев.). Моя мила миленька, на личеньку біленька! (Пісня). Бридкий на обличчя (Крим.) Хороша на вроду (Глібов). А який же він в образ? (Короленко). Він мені одразу не сподобався, перш усього обличчям (Крим.)]. -цом к кому, к чему - обличчям (лицем) до кого, до чого, очима до чого, куди, проти кого, чого. [Стояла вона очима до порога, коло вікон (Свидниц.)]. -цом к селу - обличчям (лицем) до села. -цом к -цу с кем - лицем до лиця, лицем (лице) в лице, віч-на-віч, очі-на-очі, око-на- око з ким, перед віччю в кого. [В писанні (М. Вовчка) сам народ, лицем до лиця, промовляє до нас (Куліш). Ми стали мовчки, лице в лице, око в око (Кониськ.). Вони стояли одна проти одної, віч-на-віч (Єфр.). Перед віччю в хижої орди (Куліш)]. -цом к -цу с чем - віч-на-віч, на-віч, лицем в лице з чим. [Віч-на-віч з неосяжним видовищем вічности (М. Зеров)]. Встретиться -цом к -цу - зустрітися (стрітися) лицем до лиця, лицем в лице, віч-на-віч. [Лицем в лице зустрівся з отим страхом (Кониськ.)]. Говорить с кем с -ца на -цо - розмовляти з ким віч-на-віч. Ставить, поставить кого -цом к -цу, с -ца на -цо - зводити, звести кого віч-на-віч (очі-на-очі, на-віч) з ким, з чим. [Нехай же я вас віч-на-віч зведу; тоді побачимо, хто бреше (Сл. Гр.). Письменник звів тих людей на-віч з обставинами, які вимагали жертв (Єфр.)]. Перед -цом кого, чего - перед лицем кого, чого, перед чолом чого, перед очима чиїми. Перед -цом всех присутствующих, всего света - перед лицем (перед очима) усіх присутніх, усього світу. По -цу - з лиця, з обличчя, з виду, з твари. [Видно це було з його лиця (Франко). З твари знати було, що Явдосі справді не гаразд (Кон.)]. Быть к - цу, не к -цу кому - бути до лиця (редко до твари), не до лиця, личити, не личити, лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) подібно, не подібно кому, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому и до кого, (подобать) випадати, не випадати, впадати, не впадати кому; срв. Идти 7. [Тобі яка (шапка) до лиця: сива чи чорна? (Кониськ.). Червона гарасівка тобі до твари (Шейк.). Ці бинди їй дуже личать (Поділля). Так говорить не личить пуританам (Л. Укр.). Це сантименти, які не лицюють нам тепер (Єфр.). Дивися, ненько, чи хорошенько і подібненько (Чуб. III). Сидіти дома не пристало козакові (Бороз.). Землею владати не випадало людям не гербованим (Куліш)]. Она одета к -цу - вона вдягнена (вбрана) до лиця, її вбрання личить (лицює, до лиця, пристає) їй. Изменяться, измениться на -це - мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на лиці, на виду, (реже) з лиця. [Затремтів, аж на лиці змінився (Мирний). Вона, бідна, й з лиця змінилась та труситься (Тесл.)]. На нём -ца нет, не было - на йому образу нема(є), не було, він на себе не похожий (зробився, став), був. [На жадному не було свого образу: всі білі, аж зелені (Свидниц.)]. Вверх -цом - догори обличчям, горілиць, (диал.) горізнач. [Ниць лежить, рука під головою; повернув його Олекса горілиць (М. Левиц.)]. Вниз -цом - обличчям до землі, долілиць. Написано на -це у кого - написано (намальовано) на виду (на обличчі) у кого. Спадать, спасть с -ца - спадати, спасти з лиця, охлявати, охлянути на обличчі. Ударить в -цо, по -цу - ударити в лице (у твар, грубо у писок), ударити по лицю (по виду). [Як ударить у писок, так кров'ю й заллявся (Проскурівщ.). Вдарив конокрада по виду (Дм. Марков.)]. Не ударить -цом в грязь - і на слизькому не спотикнутися. С -ца не воду пить - байдуже врода, аби була робота;

2) обличчя, образ (-зу); срв. Облик. [Куліш каже, що москаль хоче загладити наше обличчя серед народів (Грінч.)];

3) (особа) особа, персона, (устар. или иронич.) парсуна. [Ач, яка висока парсуна! Харк.)]. Это что за -цо? - це що за особа (персона, людина)? (иронич.) що це за парсуна? Аппеллирующее -цо - особа, що апелює. Важное -цо - важна (поважна, велика) особа, велика персона (ирон. парсуна, моція). Видное -цо - видатна (поважна, значна, більша) особа. Видные -ца - видатні (більші) люди (особи), високі голови. Это одно из самых видных лиц в городе - це один з найвидатніших (найзначніших) людей в (цьому) місті. Действующее -цо - дійова (чинна) особа; (в драм., литер. произв.) дійова особа, діяч (-ча), (персонаж) персонаж (-жа). Главное действующее -цо - головна дійова особа; головний діяч, головний персонаж, герой, героїня. Доверенное -цо - (м. р.) вірник, повірник, (ж. р.) вірниця, повірниця. [Пан Дзерон, мій повірник, перший купець з Молдави (Маков.)]. Должностное -цо - урядова особа, урядовець (-вця), особа на (офіційнім) уряді. [Пильнував перейнятися видом значної урядової особи (Кониськ.)]. Должностные -ца - урядові люди (особи), урядовці. Духовное - цо, -цо духовного звания - духовна особа, духовник, особа духовного стану. Знатное -цо - значна (вельможна, висока) особа. Оффицальное -цо - офіційна особа. Подставное -цо - підставна особа. Постороннее -цо - стороння (чужа) особа. Посторонним -цам вход воспрещён - стороннім (особам) входити заборонено. Сведущее -цо - тямуща особа, (осведомленное) обізнана особа. Сведущие -ца - тямущі (обізнані) люди, (стар.) свідомі люди, досвідні особи (люди). Физическое, частное, юридическое -цо - фізична, приватна, юридична особа. -цо, принимающее участие в деле - особа, що бере участь у справі, учасник у справі. Три -ца Тройцы, церк. - три особи Трійці (торж. Тройці). Бог один, но троичен в -цах, церк. - бог один, але має три особи. В -це кого - в особі, в образі кого, (о двух или нескольких) в особах, в образі кого. [В його особі виправдано увесь єврейський народ (О. Пчілка). Такого він знайшов собі в образі Юрія Немирича (Грінч.). Українська нація в особах кращих заступників своїх (Єфр.). Голос народу, в образі кількох баб (Єфр.)]. От чьего -ца - від кого, від імення, від імени, (гал.) в імени кого. От своего -ца - від себе, від свого ймення. Торговать от своего -ца - торгувати від себе, держати крамницю на себе. От -ца всех присутствующих - від імени (в імени) всіх присутніх; від усіх присутніх. Представлять чьё -цо - репрезентувати (заступати) кого, чию особу. Смотреть на -цо - уважати на кого, на чию особу, сприяти чиїй особі, (возвыш.) дивитися на чиє лице. [Ти не догоджаєш нікому, бо не дивишся на лице людей (Єв. Мор.)]. Правосудие не должно смотреть на -ца - правосуддя не повинно вважати ні на чию особу, сприяти чиїйсь особі. Служить делу, а не -цам - служити ділу (справі), а не окремим особам (а не людям);

4) грам. - особа. Первое, второе, третье -цо - перша, друга, третя особа;

5) (поверхность) поверх (-ху), поверхня. -цо земли - поверхня (лице) землі. Стереть с -ца земли - см. Земля 7. Исчезнуть с -ца земли - зникнути (щезнути, зійти) із світу, з лиця землі. По -цу земли - по світах. [Пішла по світах чутка, що у пустелі… (Коцюб.)]. По -цу земли русской - по лицю землі руської. Сровнять что под -цо, запод -цо - зрівняти що врівень з чим, пустити що за-під лице. -цо наковальни - верх (-ху) ковадла;

6) (лицевая сторона) лице, личко, перед (-ду), правий (лицьовий, добрий, горішній, зверхній) бік (р. боку); срв. Лицевой 2. [Дав спід із золота, лице - з алмазів (Крим.). У ваших чоботях шкура на личко поставлена (Лебединщ.)]. -цом, на -цо - лицем на лице, з-переду, на добрий (на правий, на горішній) бік. [Хоч на лице, хоч навиворот, то все однаково (Кобеляч.). Не показуй з вивороту, покажи на лице (Кониськ.). На виворот сукно ще добре, а з-переду зовсім витерлося (Сл. Ум.). Та як бо ти дивишся? Подивись на добрий бік! (Звин.)]. Подбирать под -цо что - личкувати що. Показывать, показать товар -цом - з доброго кінця крам показувати, показати. Товар -цом продают - кота в мішку не торгують. Человек ни с -ца, ни с изнанки - ні з очей, ні з плечей; ні з переду, ні з заду нема складу. -цо карты, монеты - см. Лицевой 2;

7) (фасад здания) чоло, лице, перед. [Наняв великий двір і хату чолом на базар (М. Макаров.). Хата у його лицем на вулицю (Кониськ)]. Обращённый -цом к чему - повернутий (чолом) до чого. [Всі повернуті до моря будинки були зачинені (Кінець Неволі)]. Это здание имеет двадцать сажен по -цу - ця будівля має з чола двадцять сажнів;

8) лице; см. Поличное;

9) быть, состоять на -цо - (об одушевл.) бути присутнім; (о неодушевл.) бути наявним, бути в наявності, наявно; срв. В наличности (под Наличность). По списку сто человек, на -цо восемьдесят - за списком (за реєстром) сто чоловік(а), присутніх вісімдесят. Все ли служащие на -цо? - чи всі службовці тут? (є тут? присутні? тут присутні?). По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо ничего - за рахунком збіжжя багато, а в наявності (наявно) нема нічого. По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо только десять - за касовою книгою є (лічиться) сто карбованців, а в наявності (наявних, готових грошей, готівки) тільки десять. Вывести на -цо кого - вивести (витягти) на світ, на сонце (на сонечко), на чисту воду кого; (дать личную ставку) звести кого на очі з ким.

* * *

1) обли́ччя, лице́; вид, -у

2) (перен.: облик) обли́ччя, лице́

3) ( личность) осо́ба

4) ( лицевая сторона) лице́

5) грам. осо́ба

оскверниться поганитися, споганюватися, споганитися, опоганюватися, опоганитися, запоганюватися, запоганитися, калятися, закалятися, з(ао)гиджуватися, з(ао)гидитися, паскудитися, спаскуджуватися, спаскудитися, опаскуджуватися, опаскудитися, сквернитися, осквернятися, осквернитися.

* * *

несов.; сов. - оскверн`иться

превратиться

1) обертатися, обернутися в кого, в що, на кого, на що и ким, чим, повертатися, повернутися в кого, в що и на кого, на що, перевертатися, перевернутися в кого, в що, на кого, на що и ким, чим, перетворюватися и перетворятися, перетворитися, перероблятися, переробитися, змінятися, змінитися, перемінятися, перемінитися в кого, в що и на кого, на що, ставатися, статися ким, чим; (вырождаясь, приходя в упадок) переводитися, перевестися, зводитися, звестися на що, зіходити, зійти на що. [В сумне стогнання обертались речі (Куліш). Плач повернувся на радощі (О. Лев.). Хай те дитяче товариство повернеться тепер у побратимство (Мирн.). Народ наш міцно державсь своєї предківської віри і не хотів на поляків перевертатися (Єфр.). Австрія має перетворитися на демократичну державу - спілку національностей (Грінч.). Молоко за одну ніч переробилося в сир (Звин.). Скажи каменеві сьому, щоб стався хлібом (Єв.)]. Многолюдный и богатый край -тился в пустыню - великолюдна й багата країна обернулася (повернулася, перетворилася) в (на) пустиню, звелася на пустиню. Мечта -тилась в действительность - мрія перетворилася в (на) дійсність. -ться в камень - обертатися (обернутися) в камінь, кам'я[ме]ніти, скам'я[ме]ніти. [Бодай не вернулось, в камінь обернулось (Рудан.)]. Вода -тилась в пар - вода обернулася в пару. [Вода може дати велику користь і не обертаючись в пару (Кониськ.)]. Снег -щается в воду - сніг обертається в воду. Личинка -щается в мотылька - лялечка обертається в метелика, перетворюється, переміняється в (на) метелика. -титься в силу (переносно) - вирости в силу. [В Єгипті вони, множачись серед муки, могли вирости в силу й забрать увесь край в свої руки (Франко)];

2) (оборачиваться) перекидатися, перекинутися, перевертатися, перевернутися, обертатися, обернутися ким, чим и в кого, в що, на кого, на що, скидатися, скинутися ким, чим, перемітуватися, переметнутися в кого, в що и ким, чим, перемінятися, перемінитися, злицьовуватися, злицюватися в кого, в що, (во множ.) поперекидатися, поперевертатися, пообертатися и т. д. ким, чим и в кого, в що. [Чорт перекинувсь чоловіком (Манж.). От відьма знов перевернулась у сороку (на сороку) (Звин.). Обернися порося на карася (Номис)]. Оборотень, упырь -тился в волка - перевертень, упир перекинувсь (перевернувся, обернувся, скинувся, переметнувся) вовком (у вовка, на вовка), перемінився (змінився) в вовка.

* * *

несов.; сов. - преврат`иться

фольк.; несов.; сов. - притум`аниться

1) зганя́тися, зго́нитися; проганя́тися, прого́нитися; виганя́тися, виго́нитися

2) сплавля́тися, гна́тися (го́ниться)

3) виво́дитися, -диться

1) мінливість; несталість; непостійність

2) здатність (можливість) змінитися

* * *

1) непостійність, мінливість; нестійкість, рухливість

2) здатність змінитися

3) тex. можливість заміни ( деталі); замінність

1. n

1) вершки; крем

2) піна

3) щось добірне, найкраще; цвіт

4) кремовий колір

2. adj

1) що містить в собі вершки (крем)

2) виготовлений з вершків (крему)

3) кремовий, кремового кольору

2. v

1) відстоюватися, устоюватися

2) збирати вершки; вибирати найкраще

3) пінитися

4) наливати вершки (в чай тощо)

* * *

1) вершки; крем

2) крем; пюре; суп-пюре; помадка ( цукерка); лікер-крем (солодкий, густий)

3) косметичний крем; ( медичний) крем, мазь; ( господарський) крем

4) піна

5) найкраще, цвіт; "сіль" ( жарту)

6) кремовий колір

7) буланий кінь

8) відстій

1) який містить вершки ( свіжі або збиті); приготовлений з вершками або сметаною; призначений для вершків; з кремом

2) кремовий, кремового кольору

3) буланий ( про коня)

1) (тж. cream off) знімати вершки; забирати краще; знімати вершки, пінку

2) наливати вершки ( у чай); готувати з вершками; збивати вершки; готувати крем

3) протирати ( овочі)

4) пінитися

5) відстоюватися, давати відстій

6) aмep.; cл. убити; побити мало не до смерті; розбити наголову; розгромити; cпopт. розгромити, переграти

7) cл. обвести навколо пальця; замилювати очі ( кому-небудь лестощами); домогтися без труда

що може знецінитися

* * *

1) пускати бульбашки (про газ)

2) шипіти, пінитися (про Напій); виходити з шипінням (про газ)

3) кипіти, хвилюватися; бути в стані збудження; відчувати піднесення; іскритися

* * *

1) виділятися у вигляді бульбашок ( про газ)

2) шипіти, пінитися ( про напій); бути в ударі, відчувати піднесення, іскритися