злюбити

См. также в других словарях:

• злюбити — злюблю/, злю/биш; мн. злю/блять; док., перех., частіше із заперечною част. не. 1) Відчути прихильність, повагу і т. ін. до кого небудь. 2) розм. Відчути сердечний потяг до особи іншої статі; покохати. 3) Дуже звикнути, приохотитися до чого небудь …   Український тлумачний словник

• злюбити — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• злюбити — 1. паабяцаць, абавязацца; дамовіцца; 2. аказаць давер; 3. палюбіць, упадабаць …   Старабеларускі лексікон

• злюбити — злюблю, биш, Вр. Сподобатись, хотіти, любити. Як хто злюбит, гварит двасто або двіста …   Словник лемківскої говірки

• уподобати — вподобати (віддати комусь / чомусь перевагу, визнати кращим), сподобати, облюбувати, злюбити (перев. з част. не ), у[в]любити; назнати (познайомившись, уподобати) …   Словник синонімів української мови