заручений

См. также в других словарях:

• заручений — на, не, Пр. Заручений; такий, хто обіцяв женитися. Моя раїречка з другым заручена, ой, не буде она моя жена. (н. п.) …   Словник лемківскої говірки

• заручений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до заручити. || у знач. ім. зару/чений, ного, ч.; зару/чена, ної, ж. Той (та), що заручився (заручилася), кого заручили …   Український тлумачний словник

• заручений — ім. Особа, над якою здійснюють або здійснено обряд заручин; обручник …   Словник церковно-обрядової термінології

• заручений — дієприкметник …   Орфографічний словник української мови

• зрукуваний — заручений …   Лемківський Словничок

• зарукований — а, е, зах. Заручений …   Український тлумачний словник

• зговорений — а, е, заст. Заручений, засватаний …   Український тлумачний словник

• зрукований — а, е, зах. Заручений …   Український тлумачний словник

• заручена — жін. до заручений …   Словник церковно-обрядової термінології

• обручник — Особа, над якою здійснюють або здійснено обряд обручин; заручений ім …   Словник церковно-обрядової термінології

• зрукований — на, не, Вр. Заручений …   Словник лемківскої говірки