-
1 запилити
-
2 запилити
I бот.опыля́ть, опыли́тьII(покрыть пылью; поднять пыль) запыли́ть -
3 запилювати
-
4 закурити
I док. див. закурюватизакур`итиII закур`ити1) ( почати диміти) to begin to ( emit) smoke2) ( запилити) to cover with dust, to make dusty3) ( закоптити) to smoke
См. также в других словарях:
запилити — I лю/, ли/ш, док. 1) перех. Вкрити пилом що небудь. 2) неперех., рідко. Здійняти куряву. II див. запилювати II … Український тлумачний словник
запилити — 1 дієслово доконаного виду вкрити пилом запилити 2 дієслово доконаного виду здійснити запилювання … Орфографічний словник української мови
запилити — пилю, лиш, Пр. Див. запиляти, запилювати … Словник лемківскої говірки
запилений — I а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до запилити I 1). 2) у знач. прикм.Насичений пилом (про повітря і т. ін.). II а, е, бот. Дієприкм. пас. мин. ч. до запилити II … Український тлумачний словник
закурити — I див. закурювати. II и/ть і закурі/ти, закури/ть і рідко закурі/є, док. 1) Почати диміти, виділяти дим чи ароматичну речовину; задиміти. 2) Огорнутися здійнятою курявою, здійнятим із землі снігом і т. ін., запилити. 3) тільки закурі/ти. Вкритися … Український тлумачний словник
запилення — я, с., бот. Дія за знач. запилити II … Український тлумачний словник
закурити — 1 дієслово доконаного виду запилити; закоптити; запалити закурити 2 дієслово доконаного виду почати диміти, пилити тощо … Орфографічний словник української мови
