-
1 закурювати
-
2 закурювати
см. закурити I -
3 закурити
I док. див. закурюватизакур`итиII закур`ити1) ( почати диміти) to begin to ( emit) smoke2) ( запилити) to cover with dust, to make dusty3) ( закоптити) to smoke
См. также в других словарях:
закурювати — юю, юєш і рідко закуря/ти, я/ю, я/єш, недок., закури/ти, урю/, у/риш, док. 1) перех. Покривати пилом, запорошувати. 2) перех. Покривати кіптявою. || Закопчувати, коптити. 3) перех. і без додатка. Запалювати (люльку, цигарку і т. ін.). 4) тільки… … Український тлумачний словник
закурювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
закурити — I див. закурювати. II и/ть і закурі/ти, закури/ть і рідко закурі/є, док. 1) Почати диміти, виділяти дим чи ароматичну речовину; задиміти. 2) Огорнутися здійнятою курявою, здійнятим із землі снігом і т. ін., запилити. 3) тільки закурі/ти. Вкритися … Український тлумачний словник
закурювання — я, с. Дія за знач. закурювати … Український тлумачний словник
запалювати — I = запалити (спричинити горіння чого н.), підпалювати, підпалити; розпалювати, розпалити, розгнічувати, розгнітати, розгнітити (вогонь, багаття тощо); закурювати, закурити, засмалювати, засмалити (цигарку, люльку) II ▶ див. викликати,… … Словник синонімів української мови
закуряти — дієслово недоконаного виду закурювати рідко … Орфографічний словник української мови
