-
1 закопаний
техн. зако́панный -
2 закапывать
закапатьI. 1) (начинать капать) починати капати, крапати, (учащённо) капотіти; сов. закапати, закрапати, закапотіти; срвн. Капать. [Червона кров закапала з пучки (М. Вовч.). Потанув сніг, із стріх закрапало (М. Вовч.)]. Слёзы -пали из глаз - сльози закапали з очей. -пало с потолка - закапало з стелі;2) что (забрызг. каплями) - закапувати, закапати, (о мн. или во мн. мест.) позакапувати що чим. Стол -ли воском - стола закапали воском. -ть глаза, рану чем - закрапувати, закрапати очі, рану (уразку) чим, вкроплювати и вкропляти, вкропити, (за)пускати, (за)пустити в очі, в рану що и чого. Закапанный и Закапленный - закапаний. -ться - закапуватися, закапатися. [Воском закапалася].II. Закапывать, -ся, закопать, -ся - закопувати, -ся, закопати, -ся, (о мног.) позакопувати, -ся; см. Зарывать, -ся. Закопанный - закопаний.* * *I несов.; сов. - зак`апать1) зака́пувати, зака́пати; сов. покра́пати2) (сов.: начать капать) закра́пати, зака́пати, пока́пати, усилит. покапотіти, -поти́ть; ( о дожде) поча́ти (-чне́) накрапа́ти (накра́пувати)II зак`апыватьнесов.; сов. - закоп`атьзако́пувати, закопа́ти и мног. позако́пувати -
3 зарывать
-ся, зарыть, -сяI. заривати, -ся, зарити, -ся, уривати, -ся, урити, -ся, закопувати, -ся, закопати, -ся, укопувати, -ся, укопати, -ся, (о мн.) позаривати, -ся, позакопувати, -ся. [Убили його та й закопали під яблунею (Рудч.). Кабан каже: я побіжу в болото та в мул уриюся (Рудч.). Од ворога сховаєшся, як у землю вкопаєшся (Приказка). Дашкевич усе глибше закопувався в книжки (Н.-Лев.)]. -вать, -ся, -рыть, -ся не глубоко или во что-л. сыпучее - загрібати, -ся, загребти, -ся, угрібати, -ся, угребти, -ся, запорпувати, -ся, запорпати, -ся у що; (о кроте) закротитися. [Украв діжку та вгріб у полову (Сл. Гр.). Запорпали ті чоботи в гній (Свидн.). Комашина запорпалася в листя. І оком не змигнув, як кріт уже закротився (М. Грінч.)]. -рыть носом - зарити носом, засторчитися носом. [Упав так, що аж носом зарив (Номис). Так і засторчився носом у сніг]. Зарытый - заритий, закопаний; запорпаний.II. Зарываться, зарваться - зариватися, зарватися, заганятися, загнатися, (неудачно) засипатися. [Зариваються вони дуже в цій справі - коли-б чого поганого не здобулися (М. Грінч.)].* * *несов.; сов. - зар`ыть1) зарива́ти, зари́ти, -ри́ю, -ри́єш и мног. позарива́ти; урива́ти, ури́ти; ( закапывать) зако́пувати, закопа́ти и мног. позако́пувати; (загребать чем-л.) загріба́ти, загребти́ и мног. позагріба́ти, угріба́ти, угребти́2) (сов.: начать рыть) поча́ти ри́ти (копать - копа́ти) -
4 зарытый
заритий; закопаний
См. также в других словарях:
закопаний — на, не, Пр. Закопаний, захований в землі. Дієпр. пас. мин. ч. до закопати … Словник лемківскої говірки
закопаний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до закопати. || зако/пано, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
закопаний — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
скарбник — а/, ч. 1) Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях. 2) іст. Той, хто забезпечував матеріальне і технічне постачання у військових частинах і установах. 3) іст. У давній Русі та за старих… … Український тлумачний словник
слуп — слупа, ч. Рс. Стовп, закопаний в землю; знак, поставлений на розвилках доріг … Словник лемківскої говірки
стопок — пка, ч. Ол. 1. Закопаний сторчма в землю кусок металу або дерева, так щоб частина його виставала над поверхню землі. 2. Стовпок, що регулює напрям плуга при оранці … Словник лемківскої говірки