загудити

1) нача́ть порица́ть; (бранить, поносить, порочить) нача́ть хули́ть; нача́ть ха́ять

2) ( опорочить) оха́ять; ( оклеветать) очерни́ть

гудити, ганити, ганьбити и ганьбувати кого, ганьбу (догану) давати, доганяти кому за що, (вульг.) циферувати кого за що. [Чужого не гудь, свого не хвали (Борз.). І те погане, і там недобре - усе ганить, усіма нехтує (Н.-Лев.). Все що инші ні чинили, він ганьбив безглуздо й злісно (Грінч.). Гарна дівка, ганьбувати ні за яку роботу не можна (Г. Барв.)]. -цать пороки - ганити, ганьбити, картати вади. Начать -цать - загудити, заганити, заганьбити и т. д.

* * *

зачернять, зачернить

1) зачернювати, зачорнити, чорнити, почорнити, вичернювати, вичорнити, (о мн.) позачернювати;

2) (марать) замазувати, замазати, замащувати, замастити, каляти, закаляти, бруднити, забруднювати, забруднити, (о мног.) позамазувати, позакалювати, позабруднювати що чим;

3) (порочить) чорнити, зчорнити, гудити, згудити кого; (начать порочить) почати чорнити, гудити, загудити кого. [Дивувалася, що се сталося старому, що разом загудив Василя (Квітка)];

4) см. Захеривать, Зачёркивать. Зачернённый - заче[о]рнений, поче[о]рнений; замазаний, замащений, закаляний, забруднений; згуджений. [Два хлопи, зачорнені, як чорти (Франко)].