загин

См. также в других словарях:

• загин — I у, ч. Скривлення, відхилення, заворот. || Місце завороту, повороту вбік. II у, ч. 1) Кінець життя; загибель, смерть. || Знищення, руйнування чого небудь. 2) перен. Остаточний розклад, відмирання, знищення чого небудь …   Український тлумачний словник

• загин — [заги/н] ну, м. (на) н і, мн. ние, н іў …   Орфоепічний словник української мови

• загин — 1 іменник чоловічого роду скривлення загин 2 іменник чоловічого роду загибель …   Орфографічний словник української мови

• загинати — а/ю, а/єш, недок., загну/ти, ну/, не/ш, док. 1) перех. Згинаючи, нахиляючи, заломлюючи і т. ін. що небудь, змінювати його форму або положення. || Робити, виготовляти що небудь, надаючи йому вигнутої, закрученої форми. 2) неперех. Робити поворот,… …   Український тлумачний словник

• загинатися — а/ється, недок., загну/тися, не/ться, док. 1) Згинаючись, вигинатися, викривлятися; нахилятися, завертатися. 2) Утворювати в якому небудь місці загин (див. загин I) або мати вигнуту, загнуту форму. 3) тільки недок. Пас. до загинати …   Український тлумачний словник

• заламуватися — ується, недок., залама/тися, а/ється, док. 1) Згинатися, загинатися або надломлюватися. || Мати в якому небудь місці різкий загин (див. загин I). 2) тільки недок. Пас. до заламувати 1) …   Український тлумачний словник

• Носач, Павел Варлаамович — род. 10 сент. 1890 в с. Бовкун Таращанского у. Киевской губ., ум. в окт. 1966 в Киеве. Народный певец кобзарь, композитор, бандурист. Соч.: песни на собств. сл., в т. ч. Ой, у мисти Петрогради, Зибрав Щорс загин завзятих, Цвите сам виноград, Ой,… …   Большая биографическая энциклопедия

• Аратта — Аратта  страна, упоминаемая в шумерской мифологии, связанной с именами Энмеркара и Лугальбанды, двух ранних (полулегендарных) царей Урука, также упоминающихся в Списке царей Шумера. Содержание 1 Роль в шумерской литературе …   Википедия

• гладкий — I гл адкий а, е. Без загинів, виступів, западин; рівний. || Який не в ється; пригладжений, прямий (про волосся). II гладк ий а/, е/. Який має повне тіло; вгодований, ситий …   Український тлумачний словник

• коліно — а, с. 1) Суглоб, що з єднує стегнову і гомілкову кістки; місце згину ноги. •• Колі/но бігуна/ мед. стан при якому надколінок при рухах треться об стегнову кістку, а не ковзає між її виростками. || Частина одягу, що прикриває це місце ноги. **… …   Український тлумачний словник

• напропадиме — присл., діал. На загибель, на загин …   Український тлумачний словник