загарливо

1) гаряче, жарко. [І сюди гаряче, і туди боляче (Ном.)]; пече [Надворі пече];

2) (пылко, с горячностью) палко, гаряче, загарливо, огненно (страстно). [Палко кохати. Палко гомоніти (розмовляти, молитися, бажати). Загарливо провадять розмову (Л. Укр.)]. Горячо браться (взяться) за что-н. - шпарко, жарко, прикро братися (взятися) до чого. Горячо взяться за что - прихопитися до чого.

* * *

1) нареч. га́ряче и гаряче́; па́лко; шпа́рко; (усердно диал.) при́кро; зага́рливо

2) в знач. сказ. гаряче́

палко, запально, загарливо, яро, гаряче, огненно, з запалом, з завзяттям, завзято, палено. [Хто так палко поцілує в уста гуцулку молоду (Олесь). Душа Ніни Григоровни загарливо жадає швидче помогти недужим (Кониськ.). Почав гаряче цілувати в щоку (Неч.- Лев.). О мати правди і надії! Нагрій ти душі молодії, щоб так огненно, як він сам, твій син святий - заговорили (Федьк.)].

* * *

гаряче, жарко, (пылко) палко, (усердно) запопадливо, загарливо, завзято, (душно) душно, шкварко, варко. [На дворі гаряче. Свічка горить жарко. Дрова горіли палко. Вона палко його благала. Завзято билися]. Жарче, -чее - гарячіше, жаркіше, палкіше, завзятіше.

* * *

1) нареч. жа́рко, га́ряче и гаряче́; спе́чно; па́лко, га́ряче; пеку́че

2) в знач. сказ. жа́рко, га́ряче, ва́рко; (перен.) шпа́рко