-
1 забаламучувати
одурма́нивать, одура́чивать -
2 одурачивать
одурачить о(б)дурювати, о(б)дурити, одурманювати, одурманити, отуманювати, отуманити, затуманювати, затуманити, обморочувати, обморочити, оступачувати, оступачити, забаламучувати, забаламутити, підманювати, підманити кого, туману напускати, туману напустити кому, тумана перед ким перти, пошити в дурні кого, (о многих) поо(б)дурювати, поодурманювати и т. д. Одураченный - о(б)дурений, одурманений, отуманений, обморочений, оступачений.* * *несов.; сов. - одур`ачитьобду́рювати, обдури́ти и пообду́рювати, оду́рювати, одури́ти; підма́нювати, підмани́ти и підману́ти и попідма́нювати; (несов.: околпачить) поши́ти в дурні́, оступа́чити
См. также в других словарях:
забаламучувати — ую, уєш, недок., забаламу/тити, у/чу, у/тиш, док., перех., розм. Збивати з доброго шляху; одурманювати, затуманювати … Український тлумачний словник
забаламучувати — дієслово недоконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
забаламучувати — чую, чуєш, Пр. Занимати кому небудь час, заплутувати комусь думки, замилювати очі, збивати з шляху … Словник лемківскої говірки
забаламутити — див. забаламучувати … Український тлумачний словник
забаламучування — я, с. Дія за знач. забаламучувати … Український тлумачний словник
забаламутити — мучам, чаш, Пр. Див. забаламучувати … Словник лемківскої говірки