жалість

См. также в других словарях:

• жалість — іменник жіночого роду …   Орфографічний словник української мови

• жалість — лості, ж. 1) Співчутливе ставлення до чужого горя, переживання; жаль, жалощі. 2) рідко. Почуття скорботи, печалі, туги, смутку …   Український тлумачний словник

• жалість — (співчутливе ставлення до чужого горя, переживання), жаль, жалощі мн., співчуття, спочуття …   Словник синонімів української мови

• жаліти — і/ю, і/єш, недок. 1) перех. і без додатка. Відчувати жалість, співчуття до кого небудь. 2) неперех. Нарікати на що небудь, уболівати за чимось, за щось; шкодувати, жалкувати. •• Жалі/ти на се/бе бути незадоволеним собою, нарікати на себе. 3)… …   Український тлумачний словник

• жаліти — I (відчувати жалість, співчуття до когось), шкодувати, жалкувати, милувати Пор. пожаліти 1) II ▶ див. берегти 2), берегти 3), шкодувати I, щадити 1) …   Словник синонімів української мови

• жалібність — ності, ж. Абстр. ім. до жалібний 1) …   Український тлумачний словник

• жалісливість — вості, ж. Абстр. ім. до жалісливий …   Український тлумачний словник

• жалісний — а, е. 1) Який виражає безпорадність, біль, слабість, муку. || Сповнений суму; сумовитий, журливий. 2) Схильний до співчуття; співчутливий …   Український тлумачний словник

• жалібність — іменник жіночого роду …   Орфографічний словник української мови

• жалісливість — іменник жіночого роду …   Орфографічний словник української мови

• жаль — I жа/лю/, ч. 1) Важкий настрій, що викликається якоюсь невдачею, горем і т. ін.; сум, печаль, скорбота. •• На [превели/кий] жаль вставне словоспол. виражає жалкування з приводу чого небудь. Завдава/ти жа/лю/ кому засмучувати кого небудь, наводити …   Український тлумачний словник