-
1 дуалізм
ДУАЛІЗМ ( від лат. dualis - подвійний) - філософська позиція, що виходить із визнання подвійності (двоїстості, бінарності) субстанцій, або першоначал світу (духа і матерії); рівнів пізнання (напр., трансцендентального та емпіричного), морально-етичних начал (добра і зла). Термін "Д." увів нім. філософ Вольф для позначення метафізичної протилежності духовного і матеріального. Ранньою формою онтологічного Д., що ґрунтується на визнанні двоїстого характеру субстанцій, є метафізичний Д. Платона, згідно з яким лише ідеям притаманне істинне існування. Від нього радикально відрізняється хибне, недосконале існування людства, яке можна порівняти з перебуванням людини в печері, де вона в змозі осягнути лише тіні об'єктів на її стінах. У філософській метафізиці Платона окреслено також дуалістичне співвідношення добра і зла, бо істинний світ ідей ототожнюється з добром, а недосконалий, хибний - із злом. Онтологічний Д. субстанцій виразно представлений у філософському вченні Декарта (протиставлення субстанції, яка мислить res cogitans, та субстанції тілесної res extensa). Одним із виявів революції у філософії, яку здійснив Кант, є перенесення ним Д. із метафізичного ґрунту на ґносеолоґічний. Для його філософії характерним є не дуалістичний поділ субстанцій, а Д. формального і матеріального, трансцендентального й емпіричного, аналітичного і синтезуючого елементів досвіду. Кроком до подолання цього Д. у філософії Канта є введення ним синтетичних апріорних суджень. У різних релігійних вченнях і концепціях Д. виявляється у протиставленні надприродного, трансцендентного, горішнього - долішньому, природному, що піддається чуттєвому, земному сприйняттю. Формою Д. є також абсолютне розмежування добра і зла (парсизм, неоконфуціанство, маніхейство, павлікіанство, богомільство та ін.). -
2 дуалізм
-
3 дуалізм
ч філос. -
4 дуалін
ч -
5 дуаліст
ч -
6 дуалізм
-у; филос.дуали́зм -
7 дуаліст
филос.дуали́ст -
8 дуалізм
dualizmч. -
9 дуаліст
dualistч. -
10 дуалізм
დუალიზმი -
11 дуалізм
Короткий українсько-англійський словник термінів із психології > дуалізм
-
12 дуалізм
dualizm -
13 дуалістична монархія
Українсько-англійський юридичний словник > дуалістична монархія
-
14 дуалістичний
-
15 дуалізація
-
16 дуалістична монархія
-
17 дуалістичний
-
18 дуалістичний
филос.дуалисти́ческий -
19 дуалізація
dualizacjaж. -
20 дуалістичний
dualistycznyjприкм.
См. также в других словарях:
дуаліст — Дуаліст: прихильник філософського вчення, за яким в основі всесвіту лежать два первені: духовний (ідеальний) і тілесний (матеріальний) [54] … Толковый украинский словарь
дуалізм — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
дуаліст — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
дуаліст — а, ч., філос. Послідовник дуалізму (у 1 знач.) … Український тлумачний словник
дуалізація — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
дуалістичний — прикметник … Орфографічний словник української мови
дуалістичний — а, е, філос., книжн. Прикм. до дуалізм. •• Дуалісти/чна мона/рхія один з двох видів конституційної монархії; є перехідною формою від абсолютної монархії до парламентарної. Дуалісти/чна респу/бліка в науці конституційного права – термін, що його… … Український тлумачний словник
ДУАЛ — метолахлор, гербицид. Выпускают 96% ный к. э. Применяют против двудольных и однодольных (сем. мятликовых) сорняков. Д. опрыскивают поле до посева (с заделкой в почву вместе с семенами) или после сева, до появления всходов культуры. Нормы расхода… … Сельско-хозяйственный энциклопедический словарь
дуалізм — у, ч. 1) філос. Вчення, яке вважає, що в основі всесвіту лежать два начала (дві субстанції): духовне, ідеальне і тілесне, матеріальне, які заперечують одно одне, борються між собою; прот. монізм. 2) книжн. Двоїстість, роздвоєність чого небудь … Український тлумачний словник
дуал — (лат. dualis) грам. двоина … Macedonian dictionary
дуал — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови