-
1 дрыгать
дрыгнуть дриґ[г]ати, дриґ[г]нути. [Ногами дриґа].* * *несов.; сов. - др`ыгнутьдри́ґати и дриґа́ти, дри́ґнути; ( ногами) хвица́ти, хвицну́ти -
2 болтнуть
1) бовтнути, калатнути;2) дриґнути, мотнути;3) бовкнути, ляпнути, базікнути, ляпнути язиком, патякнути, цвенькнути, цвірінькнути.* * *I1) бовтну́ти и бо́втнути2) махну́ти; дриґну́ти и дри́ґнутиII( сказать лишнее) мельну́ти, бо́вкнути, бе́вкнути, цве́нькнути, ля́пнути (хля́пнути) [язико́м] -
3 движение
1) рух, хід (р. ходу). [Життя - то вічний рух. Море-море, без краю просторе, руху повне і разом спокою! (Л. Укр.). Громадський рух. Хід небесних планет];2) (проявление -ния, жест) рух, порух, мах. [Її рухи зробилися жвавими, нервовими (Коцюб.). Звичним порухом торкнувсь держака від кинжала. Інтимний порух душі (Єфр.). Кинув зручним махом на плечі пальто (Неч.-Лев.)]. Он весь в движении (фамил.) - движки його всього беруть. Движение рефлекторное (невольный жест) - відрух. Сделать быстрое движение к чему - порватися до чого. [Порвався бігти (Крим.)]. Делать, сделать быстрое судорожное движение ногою - дриґати, -ся, дриґнути, -ся, дриґонути. Быстрое судорожное движение ногою - дриґання;3) движение многих одушевл. предметов - рух, ворушня, руханина. Движение суетливое - метушня. [Метушня в хаті зчинилася: всі метушаться, не знають, що почати. Ворушня, гамір, крик, біганина (Франко)];4) (волнение, смута) розрух, ворохобня;5) движение вперёд (о культуре = прогресс) - поступ. [Шляхом вічного поступу]; (к известной цели) прямування, простування, хід (р. ходу) до чого. [Невпинний хід до кращих форм життя (Єфр.)]. Дать делу движение - дати справі хід, зрушити справу. Дело лежит без движения - справа не рушає наперед, (диал.) діло лежить (в суді) без подвигу;6) прийти в движение (зашевелиться) - заворушитися. [В корчмі все заворушилося; жид утік; горілка булькотіла на землю]. Привести в движение - двигнути, зворухнути, пустити в рух.* * *1) рух, -у; ( к известной цели) прямува́ння; ( перемещение) посува́ння2) (телодвижение, жест) рух, по́рух, -у -
4 схлынуть
1) (с чего о воде, перен.) відри́нути (від чого), схли́нути (з чого); ( отхлынуть) відхли́нути (від чого, з чого)2) (перен.: о толпе) схли́нути, розійти́ся (розі́йдеться) -
5 отхлынуть
відлинути, відхлянути від чого. [Відлинула вода від берега. Минуло лихоліття та відхлянули татари геть (Куліш)].* * *відри́нути, відли́нути, відхли́нути -
6 отвергать
отвергнуть відкидати, відкинути що; не приймати, не при(й)няти чого, відмовлятися, відмовитися від чого, (отрицать) заперечувати, заперечити що. -гнуть предложение, законопроект, требование - відкинути пропозицію, законопроєкт, вимогу. -гать дары - відкидати чиї дари, вдновлятися від чиїх дарів, не приймати чиїх дарів. -гнуть чью-либо дружбу - відкинути чию дружбу. Суд -гнул его свидетельство - суд відкинув (не взяв до уваги) його свідчення. -гать бытие бога, идеалистическое миропонимание - відкидати (заперечувати) існування бога, ідеалістичне світорозуміння. Отверженный и отвергнутый - відкинутий, покинутий. -нутая в науке теория - відкинута наукою теорія, покинута в науці теорія. Человек всеми -женный - людина всіма покинута (зацурана, занедбана), людина, що всі її (від неї) відцуралися.* * *несов.; сов. - отв`ергнутьвідкида́ти, відки́нути; ( отказываться) відмовля́тися, відмо́витися; (не признавать чего-л., отрицать) запере́чувати, запере́чити; ( пренебрегать) не́хтувати, зне́хтувати; ( отклонять) відхиля́ти, відхили́ти и повідхиля́ти; несов. відри́нути -
7 отринуть
відкинути, відіпхнути кого, що. -нуть чьи-л. мольбы, -нуть кого - відкинути чиї благання, відкинути (відіпхнути) кого. Отринутый - відкинутий и -нений, відіпхнутий и -нений. -тый всеми (отверженный) - від усіх покинутий.* * *відри́нути; відки́нути, не згляну́тися
См. также в других словарях:
дриґнути — дри/ґну/, дри/ґне/ш, док., розм. Однокр. до дриґати … Український тлумачний словник
дриґнути — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
дриґонути — ну/, не/ш, док., однокр., розм. Підсил. до дриґнути … Український тлумачний словник
сіпатися — 1) = сіпнутися (про тіло та його частини судорожно тремтіти), тіпатися, тіпнутися, здригатися, здригнутися, смикатися, смикнутися, шарпатися, шарпнутися, кидатися, підкидатися, підкинутися, дриґати, дриґнути, дриґонути, дриґатися; посіпуватися,… … Словник синонімів української мови
відринути — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
рушити — шам, шаш, (рук.) 1. Впровадити щось в рух. Руш тото колесо! 2. Дриґнути, порушити що небудь, воруха[...]. Руш ся дівча! 3. Вирушити в дорогу. 4. Вигук до собаки, щоб була спокійна. Не руш! … Словник лемківскої говірки