-
1 drapieżnik
[драпєжнік]m -
2 обдирала
здирщик, здирник, здирця (-рці) дерій, драпуга, драпіжник, драпіка, обдерилуп, дерилюд.* * *см. обирала -
3 Обирала[о]
общ. р.) здирця (-ці), драпіжник, дряпіка, (плут) шахрай (-ая), (взяточник) хабарник (-ка).
См. также в других словарях:
драпіжник — (драпѢжник) розбійник, бандюга, грабівник, грабіжник … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
драпѢжник — драпіжник (драпѢжник) розбійник, бандюга, грабівник, грабіжник … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
драпіжник — іменник чоловічого роду, істота розм … Орфографічний словник української мови
драпіжник — дряпі/жник, а, ч., розм. Той, хто оббирає, обдирає кого небудь, займається здирством; здирник, драпіка, дряпіка. || Той, хто краде, грабує, вбиває … Український тлумачний словник
драпіжка — дряпі/жка, и, розм. 1) ж. Віднімання, захоплення обманом або силою чого небудь у когось; здирство, грабіжництво. 2) ч. і ж. Те саме, що драпіжник, дряпіжник … Український тлумачний словник
драпіка — дряпі/ка, и, ч. і ж. Те саме, що драпіжник, дряпіжник … Український тлумачний словник
драпіжка — 1 іменник жіночого роду грабіж драпіжка 2 іменник жіночого роду, істота грабіжник … Орфографічний словник української мови
дряпіжник — див. драпіжник … Український тлумачний словник