добачити

-ся, досмотреть, -ся

1) додивлятися, додивитися. [Не додивився до краю];

2) (увидеть) додивлятися, додивитися, добачити. [Не додивився, що стілець брудний, та й поклав книгу. А я вас і не добачив];

3) доглядати, допильновувати; см. Присматривать, присмотреть;

4) (подмечать) постерегати, постерегти, угля[е]діти що, доглядатися, доглядітися до чого. [Я тут помилку постеріг]. Досмотренный - добачений, доглянутий, допильнований, постережений. Досматриваемый, -вавшийся - догляданий. [Викохані, смілі, доглядані діти (Шевч.)].

* * *

несов.; сов. - досмотреть

1) (до конца, до какого-л. предела) додивля́тися, додиви́тися

2) ( за кем-чем - присматривать) догляда́ти, догля́нути и догля́діти (кого-що, чого, за ким-чим), допильно́вувати, допильнува́ти (кого-що)

3) ( производить досмотр) спец. огляда́ти, огля́нути, перегляда́ти, перегля́нути

заметить

1) (делать метки на ч.-л. и перен.) закарбовувати, закарбувати що, класти, покласти карб на чім, (сов.) закмітити, (отмечать) нотувати, занотовувати, занотувати що, (помечать) значити, позначити що. [Неписьменні люди закарбовують на палічці хрещиками або карбами, скільки і чого кому продано (Єфр.). Позначив диню, щоб хлопці не зірвали. Закміть у голові собі. Як художник - нотує й записує він, часто несвідомо, всі життьові з'явища «як матеріял» (Єфр.)];

2) (примечать, подмечать) помічати, помітити, при[за]мічати, при[за]мітити, прикмічати, прикмітити, кмітувати, кмітити (кметити), покмітити, у(к)мічати, у(к)мітити, (наблюдать) (с)постерегати, (с)постерегти, зауважати, зауважити, уважати, уважити; (видеть) бачити, побачити, убачати, убачити, добачати, добачити, за(в)бачати, за(в)бачити, доглянути, догледітися, (распознать) угадати. [Крадуть з-під носа, а він не помічає (Звин.). Уже давно я мовчки помічаю: захмарює нудьга твоє чоло (Грінч.). Як се він не примітив такої гарної дівчини? (Коцюб.). Люди укмічали, що погане діється в їх у хаті (Н.-Лев.). Я й не вкмітив, як він увійшов (Сл. Гр.). Постерегав він, що в його в серці ворушиться кохання (Коцюб.). І пішов собі, наче він не завважив і не чув слова її благащого (М. Вовч.). Довго сиділа у садку, не вгадала, як і зіроньки поховались (Полтавщ.). Вбачаю - марніє та й марніє Парася моя (М. Вовч.). Доглянули мене собачі діти (жандарі), пустилися навздогін (Франко). Зо мною зустрінуться, мов не добачають (Шевч.)]. -тить за кем что - доглянути що, підзорити, пристрітити кого. [Чи мене коли хто підзорив, що я чуже вкрав? (Бердянськ. п.)]. Дать -тить кому - дати навзнаки кому. [А як звістки ми будем подавати, щоб ворогам не дати навзнаки? (Грінч.)]. И не -чает кто - і не в замітку кому, невмітно, невкміту кому. [Сього невмітно мені, щоб таке було в його рало (Сл. Гр.)]. Сам того не -чая - не в замітку собі. [Отак, не в замітку собі, він дійшов до млина (Звин.)]. И не -чать, и не -тить как - і не зчуватися, і не зчутися, як; і не зогле[я]дітися, як. А сама і не зчувається, як сльози старе її обличчя росять (М. Вовч.)];

3) (отмечать) зауважати, зауважити, зазначати, зазначити, запримічати, запримітити що. [Зауважу, що в обох циклах віршів немає нічогісінько автобіографічною (Крим.)]. Следует -тить - треба (или варто) сказати, зауважити, зазначити, запримітити;

4) (поставить на вид кому) зауважати, зауважити кому. [Я йому зауважив, що так робити не годиться (Київ)]. Замеченный - закарбований, позначений, помічений, покмічений, постережений, зауважений и т. д. -ный в чём дурном - підзорений, (пров.) пристрічений. Он ни в чём дурном не -чен - за ним нічого негарного не помічено, немає; (пров.) він не пристрічений.

* * *

несов.; сов. - зам`етить

1) ( воспринимать зрением) поміча́ти, помі́тити, -мі́чу, -мі́тиш; ( примечать) приміча́ти, примі́тити, запримі́тити сов., підстеріга́ти, підстерегти́, -режу́, -реже́ш; ( видеть) забача́ти, заба́чити, сов. угляді́ти, -джу, -диш, угле́діти; (сов.: досмотреть) додиви́тися, -дивлю́ся, -ди́вишся; (сов.: о людях со слабым зрением) ви́сліпати; (преим. с отрицанием) добача́ти, доба́чити; (подмечать, наблюдать) спостеріга́ти, спостерегти́, -режу́, -режеш, заува́жувати, -жую, -жуєш, заува́жити, завва́жувати, завва́жити

2) ( воспринимать слухом) чу́ти, почу́ти

3) ( запоминать) запам'ято́вувати, запам'ята́ти; ( ставить в счёт кому-л) карбува́ти и закарбо́вувати, -бо́вую, -бо́вуєш, закарбува́ти

4) ( делать метку) поміча́ти, помі́тити

5) (высказываться по поводу чего-л.) заува́жувати, заува́жити, завва́жувати, завва́жити, зазнача́ти, зазначи́ти, -значу́, -значиш и зазна́чити, -зна́чу, -зна́чиш

заприметить

1) зауважувати, зауважити, запримічати, запримітити, примічати, примітити кого, що по чому, укмічати, укмітити, умічати, умітити кого, що, спостерегати, спостерегти, добачати, добачити, завбачити; срвн. Примечать, Замечать. [Запримітила, що в Пилипа і очі карі, і вуси шовкові (Мирн.). Та я й сама запримітила, що… (Мова). По чім мене, мила, примічаєш? (Пісня). Не вмітив їх гаразд (Новом. п.). Добачає те й мати (М. Вовч.). А ну-ж, борони боже, хто спостеріг, як він увіходив (Коцюб.). Увесь товар (скот), який він там завбачив, він повбивав (Крим.)];

2) (положить к.-н. примету) зазначати и зазначувати, зазначити, позначати, позначити, (о мн.) позазначати. [Зазначи цього дуба, щоб ізнайти потім (Сл. Гр.)]. Запримеченный - зауважений, запримічений, укмічений, спостережений; зазначений, позначений.