до+смерти

1) выбыва́ть, вы́быть; (выходить из числа наличных вследствие отпуска, смерти) убыва́ть, убы́ть

2) ( проводить известное время) пробыва́ть (срок), пробы́ть (срок)

см. вибувати

1) вы́быть; (выходить из числа наличных вследствие отпуска, смерти) убы́ть

2) ( проводить известное время) пробы́ть (срок)

1) спе́шный, неотло́жный, экстренный

2) ( крайний) настоя́тельный; насу́щный

3) ( о смерти) внезапный, скоропости́жный

4) диал. бу́рный, поры́вистый

1) внеза́пный, неожи́данный; ( о смерти) скоропости́жный

2) ( быстрый) стреми́тельный

3) (требующий быстрого исполнения) диал. спе́шный, неотло́жный

4) ( крайний) диал. настоя́тельный

1) напрасная; несправедливая

2) диал. де́рзкая; зади́ристая

3) диал. внезапная; ( о смерти) скоропостижная

1) напра́сный; несправедли́вый

2) диал. дерзкий; задиристый

3) диал. внезапный; ( о смерти) скоропостижный

1) напряжённо; перен. насто́йчиво

2) ( быстро) стреми́тельно

3) ( неожиданно) внезапно; ( о смерти) скоропостижно

1) (род. - оста́нка) оста́нки

2) (род. - оста́нку) (в наречных выражениях с предлогами - для обозначения интенсивности или времени выполнения)

1) бить, колоти́ть; ( до смерти) убива́ть; ( градом) выбива́ть

2) ( побеждать) побива́ть; ( разбивать) поража́ть; ( усмирять) подавля́ть

1) (пыль, перен. - о том, что недолговечно, ничтожно, малоценно) прах, персть

2) ( тело человека после смерти) прах

1) смерте́льный; ( предельный в своём проявлении) сме́ртный; (об обиде, враге) кро́вный

2) ( на случай смерти) сме́ртный

Козачинський, Мануйло (в ченцях Михайло) (1699, Ямпіль, Волинь - 1755) - укр. філософ, культурно-освітній і церковний діяч, проф. КМА, ректор "словено-латинських шкіл" в Сербії та Хорватії, основоположник сербської літератури, мови, засновник першого сербського театру, вчитель Полетики, Сковороди та сербського просвітника Раїча. Освіту здобув у КМА, навчання в якій завершив 1733 р. На запрошення митрополита Сербського Йовановича обіймав посади професора та префекта Карлівецької школи, де прочитав два курси риторики В. Україну повернувся 1738 р.; цього ж року в Києво-Видубицькому монастирі був пострижений в ченці під іменем Михайла. Від 1739 р. - проф. філософії, ачерез рік - префект КМА, де в 1739 - 1745 рр. прочитав три дворічних курси філософії. У 1745 - 1746 рр. виконував обов'язки ректора КМА та архімандрита Києво-Братського монастиря. Хоча в проблемах філософії К. формально дотримувався традиційної для європейських навчальних закладів аристотелівської структури курсу цієї дисципліни, однак, посідаючи деїстичні позиції, намагався пояснювати всі природні процеси й явища, виходячи вже "з природних причин", тобто із самої природи (causa sui) З. авданням науки, інтегральною частиною якої є також філософія, К. вважав виявлення й правильне пояснення "матеріальних" природних причин та законів "за допомогою природного світла", тобто розуму як основного критерію істинності чи хибності в пізнанні, моральності чи аморальності, законності чи незаконності в поведінці людини. Для обґрунтування своєї позиції спирався на досягнення багатьох європейських філософів та природодослідників епохи Відродження й Нового часу. Основним рушієм суспільного прогресу проголошував розум (науку й просвіту). Обґрунтуванню цієї ідеї К. присвятив як праці філософського харарактеру - курси філософії, прочитані укр. студентам, курси риторики, прочитані в Сербії та Хорватії, - так і літературні твори: драми "Образ страстей мира сего образом страждущего Христа исправися" (1739), "Трагедія, сиріч Печальная повість о смерти послі дняго царя сербского Уроша Пятаго и о паденіи Сербскаго царства" (1734), "Благоустробіє Марка Авреліа Антонина, кесаря римскаго" (1745); численні панегірики, описи, тези філософських диспутів, "орації", вітання, декламації, "презенти" тощо. Обґрунтуванню ідей релігійної толерантності й захистові релігійних та національних прав українців та білорусів Королівства Польського К. присвятив невеликий за обсягом твір польськ. мовою "Respons па reflexie pvzeciwko nam, disunitom..." (1753) ("Відповідь на закиди нам, неуніятам"). Для етичних й суспільно-політичних поглядів К. характерна загальна орієнтація на ренесансно-гуманістичну теорію "природного права" (в трактуванні Ліпсія й Греція), яка передбачала право на життя, свободу совісті та на приватну власність. Подальший розвиток ідеї К. одержали в творчості його учнів - Полетики, Сковороди, Раїча та ін.