димохід

См. также в других словарях:

• димохід — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

• димохідний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• димохідний — а, е. Прикм. до димохід …   Український тлумачний словник

• димохід — хо/ду, ч. Димар, а також канал з вогнетривкого матеріалу для виходу диму з печі в димар …   Український тлумачний словник

• димохід — Канал у стіні або поруч з нею для виведення диму з топки …   Архітектура і монументальне мистецтво

• верх — у, ч. 1) Верхня, найвища частина чого небудь; вершина. || Поверхня землі, якої небудь рідини і т. ін. 2) кого, перен. Перевага в чому небудь. Брати верх. 3) Купол, баня. || Покрівля на хаті, будинку і т. ін.; дах. 4) Димохід на хаті, будинку і т …   Український тлумачний словник

• в'юшка — и, ж. Засувка, якою перекривають димохід, щоб піч не вихолоджувалася …   Український тлумачний словник

• димопровід — во/ду, ч. Труба для проходу диму; димохід …   Український тлумачний словник

• заткало — за/ткално, а, с., розм. Затичка з ганчірок, якою закривають димохід (у печі), використовуючи замість каглянки …   Український тлумачний словник

• комин — а, ч. 1) Передня (нижня) частина димоходу варистої печі. 2) Канал з вогнетривкого матеріалу для виходу диму з печі, груби в повітря; димохід. 3) Горішня частина димоходу над дахом якої небудь будівлі; димар …   Український тлумачний словник

• троба — (лит.) Житловий будинок в Західній Литві. Прямокутний в плані, складався з 8–12 приміщень, мав кухню димохід, розташовану між чистими і господарськими сінями (порівн. пиркя, стуба) …   Архітектура і монументальне мистецтво