-
1 дибати
-
2 дибати
1) ходи́ть на ходу́лях; идти́ на ходу́лях2) ( о походке) (нело́вко) ступа́ть; (ме́дленно) шага́ть, идти́, ходи́ть, брести́; ковыля́ть -
3 тӧп-
дибатитӧперим-тӧперим — тӧпе кӧрӱльмез дибаю-дибаю — вершини не видно К; див. тэп-. -
4 видибати
I ви́дибатисм. видибатиII видиба́ти= ви́дибати; ви`дибуляти(с трудо́м) выходи́ть, (с трудо́м) вы́йти; (вверх, на что-нибудь высокое) (с трудо́м) всходи́ть, (с трудо́м) взойти́ -
5 ковылять
1) (прихрамывать) шкандибати, шку[а]тильгати, шкатульгати, кульгати, накульгувати, канделяти, дибати, кривуляти, (провинц.) качуляти, кабуляти, кабутати, коливати. [В одній свитині іде Катря, шкандибає (Шевч.). Як подумаю шкатильгать, дак аж у душі холодіє (Борзенщ.)];2) перебиватися, перемагатися, кала(н)тати; срвн. Перебиваться 2. Ковыляющий - прич. той, що шкандибає и т. п.; сущ. шкандиба, кульга (общ. р.), петельгузий (-зого).* * *несов.; сов. - ковыльн`утьшкандиба́ти, шкандибну́ти, шкутильга́ти, шкутильгну́ти; кульга́ти, кульгну́ти -
6 медленно
нрч.1) поволі, повільно, звільна (реже звольна), помалу, (не спеша) повагом, сповагом, звагом, проквільно, прокволисто, спроквола, прокволом, поквільно, покволом, дляво, (зап., пров.) пиняво, (о ходьбе, езде ещё) тихо, (вяло) мляво; ум. поволеньки, повільненько, помаленьку, помалесеньку. [Минають дні собі поволі (Шевч.). Пил поволі сідає на землю (Коцюб.). Іцик поволеньки підганяє коняку (Франко). «Знаєте, що я думаю?» ліниво й повільно проказав Володимир (Крим.). Звільна підвів голову (Франко). Візник звільна тягся на далеку од вокзала вулицю (Крим.). Їде звольна (Рудан.). «Ні», каже, «не біг, - я помалу йшов» (Рудч.). Карпо йшов помаленьку (Н.-Лев.). Явдоха повагом достала з-за пазухи гаманця (Кониськ.). Антосьо сповагом подибав здовж селом до матері (Свидниц.). Не біжи, не йди швидко, звагом! (Звягельщ.). Ходив проквільно (Кониськ.). Щось грає на скрипці спроквола (Пачов.). Спускався він із скель покволом (М. Макар.). Думи ворушились в його голові якось дляво, боязко (Н.-Лев.). Робота йде пиняво (Верхр.)]. Итти -но - іти помалу (поволі и т. д.), іти тихою (повільною) ходою, іти помалу-малу (нога за ногою, тихо); тільки що ступати, дибати. Шли -но - ішли помалу и т. д., (безл.) йшлося повагом;2) (мешкотно) см. Медлительно 1.* * *нареч.пові́льно, пово́лі, пома́лу; га́йно, пово́леньки; ( не спеша) по́вагом, неква́пно, неква́пом
См. также в других словарях:
дибати — аю, аєш, недок. Повільно і важко або невміло переставляти ноги. || Ходити на дибах, милицях і т. ін … Український тлумачний словник
дибати — брести [IV] важити (на життя) [I] … Толковый украинский словарь
дибати — (повільно й важко переставляти ноги), шкандибати, дибуляти, ходуляти … Словник синонімів української мови
дибати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
видибати — I в идибати див. видибати. II видиб ати а/ю, а/єш і види/бувати, ую, уєш, недок., ви/дибати, аю, аєш, док., розм. 1) Поволі виходити звідки небудь, кудись. Видибай, Боже! 2) Видужувати після хвороби. 3) Рятуватися … Український тлумачний словник
дибання — я, с. Дія за знач. дибати … Український тлумачний словник
дибнути — ну, неш, док. Однокр. до дибати … Український тлумачний словник
дибуляти — я/ю, я/єш, недок., розм. Важко йти; дибати, шкандибати … Український тлумачний словник
задибати — аю, аєш, док., розм. 1) Почати дибати; піти, дибаючи. 2) перен., куди. Дійти куди небудь; додибати … Український тлумачний словник
подибати — I аю, аєш, розм. Док. до дибати. II див. подибувати … Український тлумачний словник
продибати — аю, аєш. Док. до дибати … Український тлумачний словник
