-
1 гучний
техн. гу́лкий, гро́мкий -
2 зычный
гучний, голосний. [Гучний голос (Васильч.). Голосна гармата (пушка)].* * *гучни́й, голосни́й -
3 звучный
гучний, голосний, гомінкий, гри[і]мкий; (отражающ. эхо) лункий; (звонкий) дзвінкий. Становиться -чнее - гучніти, голоснішати.* * *зву́чний; ( звонкий) дзвінки́й, дзвеня́чий; (громкий, гулкий) голосни́й, гучни́й, лунки́й -
4 громкий
голосний, гучний, гомінкий. [Гучний (гомінкий) голос]; славний, уславлений. Становиться, стать громче - голоснішати, поголоснішати. Громко - голосно, уголос, на- голос, гучно, гримно, бучно. [Почитай мені вголос. Гримно постукав у вікно. Заводь, Явдохо, - ти громній співаєш. Гілки гучно й коротко хряскають]. Громко кричать - криком кричати, к-ом крикнути. Громко приказывать - гукати, гукнути. Громко (зычно) говорящий - гримкий. [Гримкий чоловік]. Громче - голосніш, дужче. [Кажіть дужче - не чую].* * *голосни́й, гучни́й\громкий проце́сс — гучни́й (голосни́й) проце́с; проце́с, яки́й (що) набра́в (набу́в) широ́кого (вели́кого) ро́зголосу
-
5 громогласный
гучноголосий, гучний, громогласний. [Гучноголосий природи спів (Грінч.)]. Громогласно - гучно, на ввесь голос; (напыщ.) громогласно.* * *гучни́й, гучноголо́сий; ( громкий) голосни́й -
6 гулкий
голоский, голосний [Наша церква дуже голосна]; лункий, гудючий, гучний, грімкий [Гучна розмова вітра з лісовим верховіттям (Коц.). Вона подає йому стрільбу грімку (Л. Укр.)], такий, що аж луною б'є.* * *гучни́й; ( громкий) голосни́й; ( с сильным резонансом) лунки́й -
7 звонкий
дзвінкий, (звенящий) дзвенячий, дзвенючий, тремкий, ляскучий, (гулкий) голосний, гомінкий, гучний. -кий голос - дзвінкий голос. -кий колокольчик - гомінкий дзвоник. -кая монета - тверда, бита, брязкуча монета, (по)брязкач, биті гроші. [Будуть побрязкачі - будуть і послухачі (Приказка)]. На вес -кой монеты (саркастич.) - за брязкачі. -кий, грам. - дзвінкий. [Дзвінкі звуки].* * *дзвінки́й, дзвеня́чий; (громкий, гулкий) голосни́й, гучни́й; ( с сильным резонансом) лунки́й\звонкий ий согла́сный — лингв. дзвінки́й при́голосний
-
8 известность
1) (состояние известного) звісність (-ности);2) слава. [Повсюдну світову славу і гучний розголос дали Хейямові не його цінні математичні арабські писання (Крим.)]. Приобрести -ность - слави придбати (зажити), визначитися, в мову ввійти. [Зажила вона собі ще того щасливого часу слави доброї панночки (Г. Барв.). Антосьо все в мову входив між товариством і в городі (Свидн.)]. Он приобрёл большую -ность - він великої слави здобув (зажив, придбав) собі, (здобувся); він велику славу має. Это доставило ему большую -ность - це дало йому велику славу. Дело это получило громкую -ность - справа ця мала широкий розголос (набула широкого розголосу). Пользоваться -ностью - мати славу, тішитися славою. [Тішаться славою і неповні антологічні гарні переспіви фон-Боденштедта (Крим.)]. Пользующийся громкой (широкой) -ностью - голосний, широкославний, славнозвісний. [Я хочу бути великим чоловіком і славним, голосним на ввесь край (Франко). Котляревський з високих постаментів поспускав на долівку широкославних героїв (Куліш)]. Ставить, поставить в -ность кого о чём - доводити, довести до відома кому про що, повідомляти, повідомити кого про що, виявляти, виявити кому що. [Про це вже доведено до відома його батькові (М. Грінч.). Ферідун зараз виявив синам, що треба їм поїхати до царя Єменського (Крим.)]. Привести в -ность - з'ясувати, вияснити, визначити що, (подсчитать) підрахувати що. [Утрати від пожежі ще не з'ясовано (не вияснено) (М. Грінч.)]. Не все древне-русские рукописи приведены в -ность - не про всі староруські рукописи позбирано звістки. -ность (знание случившейся беды) всё же лучше мучительной неизвестности - і злая вість не така мука, як безвість; ліпше вже знати про лихо, ніж не знати та думками мучитися;3) славнозвісність; см. Знаменитость.* * *1) відо́мість, -мості; (слава, популярность) сла́ва, популя́рність, -ності, славнозві́сністьполучи́ть (приобрести́) \известностьть — ста́ти відо́мим, набу́ти сла́ви (популя́рності, відо́мості)
приводи́ть, привести́ в \известностьть — з'ясо́вувати, -со́вую, -со́вуєш, з'ясува́ти
ста́вить, поста́вить в \известностьть — дово́дити, дове́сти до ві́дома; ( уведомлять) повідомля́ти, повідо́мити, -млю, -миш; ( извещать) сповіща́ти, сповісти́ти, -віщу́, -вісти́ш
2) (перен.: известный человек) відо́ма осо́ба (люди́на); ( знаменитость) знамени́тість, -тості -
9 клавиш
и Клавиша клавіш (-ша). [На клавішах твоїх швидкий гучний таночок (Л. Укр.)].* * *тж. кл`авишакла́віш, кла́віша -
10 маятник
маятник, (редко) маяч (-ча), маховик (-ка), вагало, вагальце, (полон.: зап.) вагадло. [Раптом лунає гучний удар маятника од метронома, що вибиває секунди (Короленко). Я не гадав, щоб людині можна було бути отаким маячем з годинника (Кониськ.). Годинник із вагадлом (Павлик)].* * *ма́ятник, махови́к, -а, вага́дло, вага́ло, хиту́н, а
См. также в других словарях:
гучний — а/, е/. 1) Який дзвінко лунає, якого далеко чути; дзвінкий, голосний. || Який утворює або здатний утворювати голосні, дзвінкі звуки. 2) Те саме, що бучний. 3) Який став широко відомим; який набув великого розголосу. 4) перен. Пишномовний,… … Український тлумачний словник
гучний — (який дзвінко лунає, якого далеко чути), дзвінкий, голосний, лункий, голосистий … Словник синонімів української мови
гучний — прикметник … Орфографічний словник української мови
гучний — на, не, Рс. Бучний, голосний, шумний. Мій кум зрбоив гучне весіля … Словник лемківскої говірки
голосний — 1) (про голос, звук який сильно звучить, добре чутний), гучний, дзвінкий, звучний, гримкий, зичний; оглушливий, оглушний (який спричиняє біль у вухах); громохкий (сильний і різкий); лункий, ляский, ляскотливий (з відгомоном); заливчастий,… … Словник синонімів української мови
гаркати — аю, аєш, недок., розм. 1) Кричати різко і уривчасто. || на кого. Погрожувати окриком. 2) Видавати гучний уривчастий звук. || по чому. З силою стукати, видаючи гучний уривчастий звук … Український тлумачний словник
рев — у, ч. 1) Гучний, протяжливий крик тварини, тварин; ревіння. || Несамовитий крик, ґвалт, лемент людини, людей. || перен. Звуки, що нагадують гучний, протяжливий крик тварини, тварин; сильний шум, гуркіт. 2) розм. Голосний плач … Український тлумачний словник
ревіння — я, с. 1) Гучний, протяжливий крик тварини, тварин. || Несамовитий крик, гвалт, лемент людини, людей. || перен. Звуки, що нагадують гучний, протяжливий крик тварини, тварин; сильний шум, гуркіт. 2) рідко. Дуже голосний плач, ридання … Український тлумачний словник
ревіти — і ревти/, ву/, ве/ш; мин. ч. реві/в, реві/ла, ло і рів, ревла/, ло/; недок. 1) Видавати рев, ревіння (про тварин). || Несамовито кричати, лементувати (про людину). || Сповнюватися ревом, ревінням, нестямним криком, ґвалтом, шумом, гуркотом і т.… … Український тлумачний словник
реготати — очу/, о/чеш і рідко реготі/ти, очу/, оти/ш, недок. 1) Гучно, нестримно сміятися. || з кого. Насміхатися, глузувати з кого небудь. || перен. Видавати характерний звук, що нагадує гучний сміх (про птахів, тварин). || перен. Створювати розкотистий… … Український тлумачний словник
басило — а, ч. і с., розм. Дуже гучний, сильний бас … Український тлумачний словник
