-
1 вячысты
віковічний -
2 вековечный
віковічний, безвічний, відвічний. [Віковічні пущі. Безвічні зорі. Відвічнеє страждання].* * *вікові́чний, одві́чний, відві́чний, предкові́чний -
3 вековой
1) віковий, столітній, дідизний, віковічний. [Віковий ліс. Столітні верби. Дідизні дуби. Віковічна боротьба з ляхами];2) вікопомний. [Вікопомна подія]. Вековая вещь, вековое дело - віковщина.* * *вікови́й; ( древний) прастари́й и пра́старий; ( вековечный) вікові́чний, одві́чний, відві́чний, предкові́чний -
4 вечный
1) вічний, (испоконв.) відвічний, (в будущем) довічний, віковічний, безвічний, безлітний. [Вічна слава. Щастя дочасне, а злидні довічні. Придбав на довічне володіння. Безвічнії зорі]. Купить на вечные времена - покупити на безвік (у вічність);2) (постоянный) повсякчасний. [Повсякчасне горе. Повсякчасні турботи].* * *1) ві́чний; ( сохраняющийся на века) безві́чний, дові́чний; ( извечный) вікові́чний, одві́чний, відві́чнийве́чная мате́рия — филос. ві́чна мате́рія
ве́чное перо́ — ві́чне перо́
ве́чное поселе́ние (заключе́ние) — ві́чне (дові́чне) посе́лення (ув'я́знення)
2) (всегдашний, непрестанный) ві́чний, повсякча́сний -
5 dateless
adj1) недатований; без дати2) нескінченний; вічний; одвічний, споконвічний; незапам'ятний3) амер., розм. незайнятий* * *I a1) недатований, без дати2) нескінченний, вічний, віковічний; незапам'ятнийII a2) нескінченний3) давній, існуючий з незапам'ятних часів4) непідвласний часу, вічний5) незайнятий; який не має партнера -
6 dateless
I a1) недатований, без дати2) нескінченний, вічний, віковічний; незапам'ятнийII a2) нескінченний3) давній, існуючий з незапам'ятних часів4) непідвласний часу, вічний5) незайнятий; який не має партнера -
7 urgammel
давній, стародавній, прадавній, віковічний, споконвічний, одвічний, древній -
8 ældgammel
давній, стародавній, прадавній, віковічний, споконвічний, одвічний, древній -
9 hoary
adj1) сивий, сивоволосий, покритий сивиною2) старий, старезний3) стародавній; віковий, віковічний, одвічний4) білий; сірувато-білого кольору5) пліснявий, цвілий6) бот. покритий білим пушком* * *['hxːri]a1) сивий, сивоволосий, з сивим волоссям2) стародавній, віковий3) застарілий; який приївся, набрид; заяложений4) білий; сірувато-білого кольору5) цвілий6) бoт. покритий білим пушком -
10 year-long
adj1) що триває цілий рік; річний2) тривалий; що триває роки -
11 ძველებური
стародавній, віковічний, одвічний -
12 ძველთაძველი
стародавній, віковічний, одвічний -
13 ძველისძველი
стародавній, віковічний, одвічний -
14 wieczysty
вічний, віковічний -
15 wiekuisty
вічний, віковічний -
16 eternal
-
17 peremptory
імперативний, владний, безапеляційний, беззастережний, остаточний, безумовний; віковічний; догматичний, доктринерський- peremptory day
- peremptory declaration
- peremptory defence
- peremptory defense
- peremptory exception
- peremptory mandamus
- peremptory paper
- peremptory plea
- peremptory requirement
- peremptory rule -
18 eval
-
19 secular
1. n1) священнослужитель, що належить до білого духовенства2) заст. мирянин2. adj1) що відбувається раз за сто років, столітній2) книжн. одвічний, віковий, вічнийsecular fame — вічна слава, слава у віках
3) світський, мирський; нецерковний4) що виступає проти церковної освіти5) земний6) неодухотворенийthe secular arm — іст. світський суд
the secular bird — міф. птах фенікс
* * *I n1) священнослужитель, який належить до білого духівництва2) мирянинII a1) світський, мирський, нецерковний3) земний, який належить цьому світові5) який відбувається раз у сто років; віковий; споконвічний6) acтp., фiз. секулярний -
20 неловкость
1) неспритність, незграбність, (диал., вульг.) неоковирність, невковирність; вайлуватість, немоторність, невправність;2) незручність, невигідність, непохватність;3) ніяковість, незручність, (замешательство) зніяковіння, (беда) халепа. [Він, щоб не збільшувати ніяковости, спитався (Н.-Лев.). Панна Юзя була ні в сих, ні в тих, але покоївка перебила ту ніяковість (Л. Укр.). Вираз зніяковіння та разом і впертости (Корол.). Сам у халепу вскочив (Кирил.)]. С чувством -ти - з почуттям ніяковости, ніяково. [«Я розійшовся з їми», - ніяково вимовив Лаговський (Крим.)];4) невлучливість, невлучність (-ости). Срв. Неловкий.* * *1) ( свойство) неспри́тність, -ності, невпра́вність; незгра́бність; невда́лість, -лості, недоте́пність; невпра́вність; ні́яковість, -вості и нія́ковість; незру́чність2) ( неудачный поступок) незру́чність, незру́чний вчи́нок (-нку)3) ( чувство стеснения) нія́ковість; ( смущение) зніякові́ння; ( стыд) со́ром, -у
- 1
- 2
См. также в других словарях:
віковічний — прикметник … Орфографічний словник української мови
віковічний — (який існує протягом багатьох віків) вічний, споконвічний, безсмертний, віковий, правічний … Словник синонімів української мови
віковічний — [в’і/ков’і/чнией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
віковічний — а, е. Який живе, існує протягом багатьох віків. || Який триває віками. || Який існуватиме, триватиме завжди, вічно. || Який існує споконвіку … Український тлумачний словник
вічний — 1) (який не має початку й кінця), передвічний, віковічний, безвічний 2) (який не зникає, не перестає існувати; який існуватиме, триватиме довго, завжди), довічний, навічний, неминущий, віковічний, повічний, безсмертний, невмирущий (перев. про… … Словник синонімів української мови
відвічний — (який існує з найдавніших часів), споконвічний, одвічний, прадавній, правічний, віковічний, вічний, віковий, багатовіковий, вікодавній, прастарий, предвічний, довічний, безвічний, предковічний; первісний (який існує від самого початку) Пор.… … Словник синонімів української мови
споконвічний — I (який існує з найдавніших часів), одвічний, відвічний, прадавній, правічний, віковічний, віковий, багатовіковий, вікодавній, прастарий, предвічний, довічний, предковічний, передвічний; первісний, первозданний (який існує з самого початку) Пор.… … Словник синонімів української мови
віковічність — ності, ж. Абстр. ім. до віковічний … Український тлумачний словник
віковічно — Присл. до віковічний … Український тлумачний словник
віковістий — віковічний, давній [III] … Толковый украинский словарь
комічний — а, е. 1) Пройнятий комізмом; який викликає сміх, смішний. || у знач. ім. комі/чне, ного, с. Те, що викликає сміх. 2) Власт. комедії (у 1 знач.). 3) Власт. комікові (у 1 знач.) … Український тлумачний словник
