відітнути

процвести и процвесть

1) процвітати, процвісти, проквітати, проквітнути, красуватися, пишатися и пишати, буяти. [А в серці роскішно цвіте-процвітає злотистая квітка - надія (Л. Укр.). Калина процвітає (Метл.). Друзі кохані! У нас хай пишає вільно і думка і віра (Грінч.). Робить чоловік, та не на себе, а на других; другі з його праці живуть та пишаються, а сам він дуже мало з чого користується (Єфр.) Радуйся, земле, неповитая квітчастим злаком! Розпустись, рожевим крином процвіти (Шевч.)];

2) (известное время) процвісти, проквітнути, прокрасуватися який час.

* * *

несов.; сов. - процвест`и

1) процвіта́ти, процвісти́; проквіта́ти, прокві́тнути; (несов.: цвести) кві́тнути; (несов.: буйно) буя́ти

2) ( расцветать) розквітати, розкві́тнути, розцвіта́ти, розцвісти́, процвіта́ти, процвісти́; проквіта́ти, прокві́тнути

зацвести, зацвесть

1) зацвітати, зацвісти, квітувати, заквітати, сов. заквітнути, заквітувати, заквісти, (вокруг) обцвіта,ти обцвісти; (н. вр. в смысле прош.) квітчитися; (о многих) позац[к]вітати, поквітнути, пообцвітати; (о хлебах) квітувати, заквітувати, починати, почати красуватися, закрасуватися; (пышно зацвесть) забуяти. [Обцвіла вишня, наче снігом укрилася (Грінч.). Коли колос квітує зверху, то приміта - буде повний (Звин.). Жита закрасувалися. Життя повним цвітом забуяє (Єфр.)];

2) (покрыв. цвелью) зацвітати, зацвісти, поцвісти, заплісніти, заплісня[і]віти. [Заснула Вкраїна, бур'яном укрилась, цвіллю зацвіла (Шевч.). Шибки в вікнах та й то з половини поцвіли, запліснівіли (Мирн.)]. Зацветший - заквітлий; запліснілий.

* * *

несов.; сов. - зацвест`и

(жарить) шкварити, нашкварювати, жарити, нажарювати, смалити, насмалювати, чесати, чухрати, тяти и тнути; (на музык. инструм.) затинати, витинати, тяти и тнути, різати, нарізувати, вигравати на чому. [В шинку хтось так на бубні витинає, що аж стріха ходором ходить (Кониськ.). Музики тяли з усієї сили (Грінч.). А за мною молодою сім кіп хлопців чередою в цимбалоньки тнуть (Пісня). Два скрипники ріжуть на нитяних струнах щось таке, що й розібрати не можна (Квітка)].

* * *

1) не бути вдома, на місці; бути відсутнім

2) cл. бути випущеним з в'язниці, бути на волі

3) згаснути, бути вимкнутим (про світло, газ)

4) відходити, віддалятися; спадати, іти ( про воду)

5) бути видаленим, витягнутим; бути виведеним, знищеним (нaпp., про пляму)

6) вийти з моди

7) закінчуватися (про сезон, календарний період); (of) не мати, не бути в наявності

8) бути опублікованим; вийти друком; бути оголошеними, вивішеними ( про результати іспитів)

9) бути присутнім ( у великій кількості)

10) розкритися, виявитися

11) бути вигнаним; бути виключеним ( з навчального закладу); бути звільненим ( з роботи)

12) жapг. припинити роботу, застрайкувати

13) бути видимим, не закритим хмарами

14) зацвісти, розквітнути, розпуститися

15) бути забороненим, недопустимим

16) бути неточним, неправильним ( про прогноз)

17) збиратися, мати намір

18) cл. міцно спати; знепритомніти

1) зацвітати, розцвітати; квітнути

2) вицвітати; вивітрюватися

3) втрачати кристалічну структуру; викристалізовуватися (на поверхні тощо)

4) хім. цвісти; пліснявіти

* * *

1) зацвітати, розцвітати

2) cпeц. вивітрюватися; вицвітати; викристалізовуватися ( на поверхні); утворювати наліт

1) не бути вдома, на місці; бути відсутнім

2) cл. бути випущеним з в'язниці, бути на волі

3) згаснути, бути вимкнутим (про світло, газ)

4) відходити, віддалятися; спадати, іти ( про воду)

5) бути видаленим, витягнутим; бути виведеним, знищеним (нaпp., про пляму)

6) вийти з моди

7) закінчуватися (про сезон, календарний період); (of) не мати, не бути в наявності

8) бути опублікованим; вийти друком; бути оголошеними, вивішеними ( про результати іспитів)

9) бути присутнім ( у великій кількості)

10) розкритися, виявитися

11) бути вигнаним; бути виключеним ( з навчального закладу); бути звільненим ( з роботи)

12) жapг. припинити роботу, застрайкувати

13) бути видимим, не закритим хмарами

14) зацвісти, розквітнути, розпуститися

15) бути забороненим, недопустимим

16) бути неточним, неправильним ( про прогноз)

17) збиратися, мати намір

18) cл. міцно спати; знепритомніти

(на музык. инструм.) затинати, тнути, шкварити. [Сопілка «дуба» затинає (Котл.). Музики тнуть (Грінч.)].

* * *

Кашивать

I. (срезывать косой) косити (кошу, косиш), (скашивать) скошувати, (резать) тнути, тяти (тну, тнеш, тнемо). [Ой там по-над яром косар сіно косить (Пісня). Чоловік скошує отаву (Рудан.). Було брати косу да травиченьку тяти (Рудч.). Тне косар, не спочиває (Шевч.)]. -сить у самой земли - косити при землі; закладом косити. -сить на крюк - косити на грабки, (без крюка) косити на голу косу. -сить в прислон - косити на стінку, (на покос) косити на покіс, на поліг. Кося найти что-либо - викосити кого, що. [Викосили солов'я (Пісня)]. -сить, отрабатывая за что-либо - відкошувати (за) що. Кошенный и Кошёный - кошений.

II. Косить -

1) (линию) кривити, косити, скошувати, на косяка (навкоси, нав(с)кіс) класти (проводити, вести, робити) що. -сить лицо, губы, рот - кривити лице, губи, рота. -сить глазами - косим бути, скошувати очі, зизом дивитися. Он -сит - він косий (косоокий);

2) (ср. зал.) кривити, -ся, на косяка, навкоси йти, піти, (о глазах) косити; срвн.

II. Коситься. [Опускалися й лукаво косили очі (Ніков.)]. Его -сит (безл.) - його зводить, корчить, судомить, судить. Отсюда начало -сить - відси пішло на косяка.

* * *

1) (направлять вкось, кривить) переко́шувати, коси́ти, криви́ти

2) (смотреть искоса, сбоку) коси́ти, ско́шувати

3) ( страдать косоглазием) коси́ти; диал. зи́зом диви́тися

куснуть кусати, куснути, (сильно) кусонути; (о собаке ещё) рвати, рватися; срв. Кусаться; (о насекомых ещё) тяти, тнути, їсти, жалити, (редко) джиґати, джиґнути, (ещё реже) джеґалити, (однокр., сильно) джиґонути кого; срвн. Жалить. [Скажений собака і хазяїна кусає (Приказка). Ви, комарики мої, ой, за що, про що ви кусаєте мене? (Пісня)]. Собака собаки не рве (Номис). Муха тне (Свидн.). Блощиці тнуть (Тесл.). Комарі так джеґалять - аж-аж-аж! (Конотіпщ.)]. Комары невыносимо -сают - комарі нестерпно кусають (тнуть, жалять, їдять). Кусанный - кусаний.

* * *

несов.; сов. - кусн`уть и кусан`уть

и Месть метать и мётывать, метнуть

1) мести, мітнути, замітати, (диал., редко) мітати, помітати. [Три дні хати не мела, не вмивалася (Чуб.). Сива пава літала, крилами двір мітала (Чуб. III). Будемо хату помітати (Сл. Гр.)]. Новая метла чисто -тёт - нова мітла чисто мете;

2) мести, безл. (о снеге, пыли и т. п.) - мести, курити, куйовдити, хурделити. [Така хуґа: світу не видно, - мете (Рудч.). Весь той тиждень курило снігом (Франко). Бач яка хуртовина! бач, як куйовдить! (Основа). Вітер хурделить (Канівщ.)].

* * *

и Надрезать надрезать (недорезать, резать с краю, с поверхности) надрізувати и надрізати, надрізати, надтинати, надтяти и надітнути, (о быстром действии) надчикувати, надчикнути, (преимущ. о ткани, одежде и т. п.) надкраювати, надкраяти и надкроювати, надкроїти; (только пилой) надпилювати, надпиляти; (о мног. или во мн. местах) понадрізувати, понадтинати, понадчикувати, понадкра[о]ювати; понадпилювати; (только намечать резом) нарізувати и нарізати, нарізати, нарізнути, начикувати, начикнути, (о мног. или во мн. местах) понарізувати, понарізати, поначикувати що. [Трошки надріж (надчикни), а далі все буде дратися (Канівщ.). Це дуже широкі чохли (обшлага) будуть, - може понадрізувати? (Васильківщ.). Я нарізнув (начикнув), де треба пиляти (Богодухівщ.)]. -ть арбуз, хлеб (для пробы) - нарізувати, нарізати кавун(а), хліб (на пробу). [Я вам кавун (хліб) наріжу: побачите, який усередині (Канівщ.)]. Надрезанный - надрізаний, надтятий, надчикнений и надчикнутий, надкраяний и надкроєний, надпиляний, понадрізуваний и т. п.; нарізаний, начикнений и начикнутий, понарізуваний. -ться -

1) надрізуватися и надрізатися, надрізатися, понадрізуватися; бути надрізуваним, надрізаним, понадрізуваним и т. п.;

2) (порезать себя) порізатися, урізатися.

* * *

см. надрезать

и Нарезать нарезать

1) см. Надрезывать;

2) (во множестве чего) нарізувати, нарізати, (особенно о ткани, хлебе) накраювати, накраяти, (кромсать) начикрижувати, начикрижити, (кусками) нашматовувати, нашматувати, (большими кусками) набатовувати, набатувати, (мелко) накришувати, накришити, (нарубливать) натинати, натяти, (напиливать) напилювати, напиляти (о мног.) понарізувати, понакраювати, поначикрижувати, понашматовувати, понабатовувати, понакришувати, понатинати, понапилювати чого. [Понарізують хліба багато, а тоді й засихають шматки (Київщ.). Хазяйка накраяла хліба (Н.-Лев.). Одному картоплі начистить, а другому борщ накришить (Борз.)];

3) (делать нарезы) нарізувати, нарізати що, (делать пометки на чём) карбувати, накарбовувати, накарбувати що, закарбовувати, закарбувати що на чому, зарізувати, зарізати карб (карба) на чому, (о мног.) понарізувати, понакарбовувати и т. п. [Неписьменні люди закарбовують на паличці хрещиками або карбами, скільки йому хто винен (Крим.). Зміряв купу буряків, та й зарізав на палиці маленького карбика (Звин.)]. -ть винт - нарізувати, нарізати ґвинт(а). -ть зубцы на чём - нарізувати зубці (зубки, зуб'я) на чому, зубити, позубити що;

4) (узор на дереве, камне и т. п.) вирізувати, вирізати, карбувати, викарбовувати, викарбувати, різьбити, вирізьбити, (о мног.) повирізувати, повикарбовувати що на чому;

5) (землю) нарізувати, нарізати, (о мног.) понарізувати землі (кому). [Нарізали вісім десятин землі (Сл. Ум.)];

6) (на музык. инструменте, несов.) тяти и тнути (тну, тнеш), затинати; срв. Наяривать. [Гульня! весільної співають, музики тнуть (Грінч.)]. Нарезанный -

1) см. Надрезанный;

2) нарізаний, накраяний, начикрижений, нашматований, набатований, накришений, напиляний, понарізуваний и т. п.;

3) нарізаний, накарбований, закарбований, зарізаний понарізуваний, понакарбовуваний и т. п.;

4) вирізаний, викарбуваний, вирізьблений, повирізуваний, повикарбовуваний;

5) нарізаний, понарізуваний. -ться -

1) нарізуватися, нарізатися, понарізуватися; бути нарізуваним, нарізаним, понарізуваним и т. п.;

2) на кого, на что - напорюватися, напоротися, наражатися, наразитися на кого, на що; срв. Напарываться 2 (под Напарывать);

3) надуддюватися, надудлитися, насмоктуватися, насмоктатися; см. Напиваться 2;

4) (вдоволь, сов.) нарізатися, накраятися, начикрижитися, набатуватися, попорізати (досхочу) и т. п.; срв. Резать.

* * *

см. нарезать

обезглавить кого стинати, стяти и зітнути кому голову, відтинати, відтяти кому голову, (во множ.) постинати, повідтинати голови кому. Обезглавленный - безголовий, з відтятою головою. [Безголовий труп].

* * *

несов.; сов. - обезгл`авить

огласить

1) оголошувати, оголосити, розголошувати, розголосити, оповіщати, оповістити, о[роз]публіковувати, о[роз]публікувати, ясувати, ясити. [Зібрав усіх коло себе та й оголосив, що буде роздавати хліб голодним. Газети розголосили по всьому світу про події. Що хоч зо мною роби, тільки батькові не яси]. Оглашать, -сить чету, вступающих в брак - окликати, окликнути, викликати, викликати молодих, заповідати, заповісти молодих, заповіді давати молодим;

2) розтинати, розітнути (и розтяти), сповняти, сповнити що, лунати, залунати в чому. -ать воздух воплями, стенаниями - розтинати повітря лементом, голосінням. Радостные крики -сили воздух - радісні покрики залунали в повітрі. Оглашённый - о[роз]голошений, оповіщений, о[роз]публікований.

* * *

несов.; сов. - оглас`ить

1) ( объявлять) оголо́шувати, оголоси́ти; ( оповещать) оповіща́ти, оповісти́ти и пооповіща́ти

2) ( разглашать) розголо́шувати, розголоси́ти и порозголо́шувати

3) ( наполнять звуками) наповня́ти и напо́внювати, напо́внити, сповня́ти и спо́внювати, спо́внити, оголо́шувати, оголоси́ти

4) церк. оклика́ти, окли́кнути, оглаша́ти, огласи́ти

отколоть

1) что от чего - відколювати, відколоти що від чого;

2) (отшпиливать) відшпилювати, відшпилити що;

3) (о пляске) шкварити, ушкварити, тяти, утяти, віддирати, вибивати. -вать трепака - вибивати гопака. Срв. Жарить 2; (штуку) витинати, утяти, утнути, платати, відплатати (о мног. наплатати чого), справляти, справити, стругнути, вдерти, впороти що. Такие штуки -вает, что беда - таких штук витинає, що лихо! Отколотый -

1) відколотий, відколений;

2) відшпилений;

3) ушкварений…

* * *

1) відко́лювати, відколо́ти; ( обкалывать) обко́лювати, обколо́ти

2) (говорить, делать что-л. неожиданное, неуместное) витина́ти, ви́тнути и ви́тяти, тну́ти, утну́ти, тя́ти, утя́ти, несов. устругну́ти; (о танцах, музыке) шква́рити, ушква́рити, затина́ти, затну́ти и затя́ти, учи́стити (несов.), несов. креса́ти, віддира́ти; (несов.: отплясывать) сади́ти

и Отрезать отрезать

1) (что-л. совсем) відрізувати и відрізати, відрізати, відтинати, відтяти що від чого, (часть чего-л., укоротить) урізувати и урізати, урізати, утинати, утяти, (откроить, отхватить) відкраювати, відкраяти, украювати, украяти, відбатовувати, відбатувати, (отстричь) відчикрижувати, відчикрижити, учикрижувати, учикрижити, (о многих) повідрізувати и повідрізати, поврізувати и поврізати, повідтинати и т. д. -зать руку, ногу, палец - відрізати, відтяти руку, ногу, палець (и пальця), пучку. [Так і відбатував стругом пучку]. -зать руки и ноги - повідрізати, повідтинати и пообрізати, пообтинати руки і ноги кому. [Урізав вовкові хвоста. Крил не втинай сизокрилій голубці, хай вона вільно літа (Л. Укр.). Я вкраяв-би свого живого серця (Куліш). Не тримай з панами спілки, бо як твоє довше, то утнуть, а як коротше, то натягнуть (Франко)]. -зать ветку - відтяти и відітнути гіл(ь)ку. Семь раз примерь, а раз -режь - десять разів мір, а раз утни. Как ножом -зало - як різцем відрізало. -зать полотна на рубаху - відрізати, відкраяти полотна на сорочку, відрізати, відкраяти сорочку. -зать хлеба, кусок хлеба - урізати (украяти, укроїти) хліба, відрізати (відкраяти, відкроїти, відбатувати) шматок (кусень) хліба. [Мало не півхліба відбатував. Повідбатовували по шматку хліба];

2) (резко ответить кому) відрізати, відрубати, відтяти кому. Отрезанный - відрізаний, відтятий, відкраяний и т. д. -ный ломоть к хлебу не пристаёт - відрізаної скиби до хліба не притулиш.

* * *

см. отрезать

отрубить відрубувати, відрубати, відтинати, відтяти и відітнути, утинати, утяти и утнути, (отхватить) відбатовувати, відбатувати. [Утяли йому праву руку. Як рубонув, так і відтяв відразу. Відбатував два пальці]. Отрубленный - відрубаний, відтятий, утятий, відбатований.

* * *

несов.; сов. - отруб`ить

1) відру́бувати, відруба́ти и повідру́бувати; ( отсекать) відтина́ти, відітну́ти и відтя́ти и повідтина́ти, утина́ти, утну́ти и утя́ти и повтина́ти; (несов.: ветку дерева) відчухра́ти, (несов.: часть чего-л.) уруба́ти; ( топором) уцю́кнути

2) (несов.: кратко или резко ответить) відруба́ти, відрі́зати, сказа́ти ру́ба