-
1 відказати
док. див. відказувати -
2 підказати
док. див. підказувати -
3 відказати
см. відказувати1) отве́тить, сказа́ть в отве́т; ( не соглашаться) возрази́ть2) ( об имуществе) отказа́ть, приказа́ть3) тех. отказа́ть -
4 підказати
см. підказувати -
5 підказати
pidkazatyдієсл. -
6 підказати
yavaştan aytmaq -
7 відказувати
= відказати1) ( відповідати) to answer, to reply2) ( залишати в спадок) to bequeath smth. to smb., to leave by will -
8 підказувати
См. также в других словарях:
відказати — див. відказувати … Український тлумачний словник
підказати — див. підказувати … Український тлумачний словник
підказати — див. підказувати … Словник синонімів української мови
відказати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
підказати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
відказаний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відказати … Український тлумачний словник
підказ — у, ч. Дія за знач. підказати, підказувати … Український тлумачний словник
підказаний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до підказати. || підка/зано, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
подиктувати — у/ю, у/єш, док., перех. 1) Диктувати якийсь час. 2) діал. Продиктувати. || чим, перен. Обґрунтувати, підказати що небудь … Український тлумачний словник
порадити — джу, диш, док. 1) перех. і неперех., кому, рідше кого і без додатка. Навчити, підказати, як треба діяти, що робити за яких небудь обставин, до кого звернутися і т. ін.; дати пораду, допомогти радою. || тільки кого. Наставити на добрий розум. ||… … Український тлумачний словник
пораяти — а/ю, а/єш і рідко пора/їти, а/ю, а/їш, док., кому, рідко кого і без додатка, діал. Дати пораду, порадити. || Допомогти радою, надати якусь допомогу в скрутних обставинах. || Підказати, до кого звернутися, кого, що обрати, узяти і т. ін. || у… … Український тлумачний словник