-
1 мурлыка
воркіт (-кота), воркута (общ. р.), мурко (м. р.) мурка (ж. р.), мрука (общ. р.), воркотик. Кот -лыка - кіт-воркіт, кіт-мурко. [Ой кіт-воркіт на віконечко скік (Макс.)].* * *воркі́т, -кота́кот-мурлы́ка — кіт-воркі́т, род. п. кота́-воркота́
-
2 ворковать
gurren, girren; turteln* * *воркова́ть gurren, girren; turteln* * *ворк|ова́ть<-у́ю, -у́ешь> нсвнпрх lallen, gurrenворкова́ть как па́ра голубко́в wie ein Paar Tauben gurren* * *v1) gener. gurren (о голубях), kollern, rucksen (о голубях), rücken, girren (тж. перен.), gurren (тж. перен.)2) colloq. sich schnäbeln, turteln (о влюблённых) -
3 кот
1) кіт (р. кота), ум. и ласк. котик (-ка), коток (р. кі[о]тка), котусик, котусенько, котусичок (-чка), котусь, котичок (-чка), (редко) котина. [Є сало, та не для кота (Куліш). Ой ну люлі, кітку, украв у баби квітку (Пісня)]. Кот в сапогах - кіт у чоботях. Кот-мурлыка - кіт-воркіт. Не всё -ту масленица, придёт и великий пост - минулася котові масничка (Номис); не все котові масниці - прийде ще й великий піст. Как кот наплакал - як кіт наплакав. Коты (рыбол.) - кота. [Кота - це пастка з комишу на рибу (Херс.)]. Кот морской - котик, ведмедик морський;2) (сутенер) супер (-пра), супник, супчик, коцур (-ра).* * *кіт, род. п. кота́морско́й \кот — зоол. морськи́й кіт, ко́тик
-
4 рокочущий
тж. р`окотныйрокітли́вий, рокотли́вий; буркітли́вий, буркотли́вий, воркітли́вий, воркотли́вий; гуркітли́вий, гуркотли́вий -
5 Брюзжанье
бурчання, буркотання, буркіт (р. -коту), воркітливість (р. -вости). [Напало бурчання на нашого старого].
См. также в других словарях:
ворк — ВОРК, а, м. Работа. Ходить на ворк. От англ. work в том же зн … Словарь русского арго
воркіс — 2 іменник чоловічого роду, істота про кота розм … Орфографічний словник української мови
воркіт — 1 іменник чоловічого роду, істота воркотун про людину розм., рідко … Орфографічний словник української мови
воркітливий — прикметник рідко … Орфографічний словник української мови
воркітливість — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
воркітливо — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
воркітливий — рідко воркотли/вий, а, е. Який має схильність воркотати (в 3, 4 знач.). Воркітлива людина. || Який виражає незадоволення … Український тлумачний словник
воркітливість — вості, ж. Властивість за знач. воркітливий … Український тлумачний словник
воркітливо — Присл. до воркітливий … Український тлумачний словник
воркіт — кота/, ч. 1) розм., рідко. Те саме, що воркотун. 2) Ласкава назва прикладка до сл. кіт … Український тлумачний словник
Ворк Вуорк — см. Уорк … Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона
