вкус

1) смак. На вкус - на смак. [Борщ вийшов добрий на смак]. На вкус, на цвет товарища нет - кожний Івась має свій лас. Есть со вкусом - смачно (у смак) їсти;

2) (свойство вкушаемой вещи) смак. [Кавун недобрий - смаку нема. Любий солодкий смак]. Придать вкуса чему - присмачити, посмачити що. Неприятный вкус - несмак;

3) (чувство изящного) смак, (гал.) ґуст. [Люди з великим художнім смаком];

4) (склонность, симпатия) уподоба, вподобання. [Його літературні вподобання вироблялися під німецьким впливом]. Иметь вкус в чем - смак знати у чомусь. Со вкусом - до смаку, (вульг.) до шмиґи. [Все помальовано до смаку]. Со вкусом сделанный - смаковитий, ґустовний. По вкусу - до смаку, у смак, до вподоби, до сподоби, до (в)подобання, до сподобання, до мисли, під мислі, до любости, до любови, у лад, до ґусту. По своему вкусу - собі до смаку, до свого смаку, на свій смак, собі до вподоби, до своєї вподоби, по своїй уподобі, по своєму вподобанню, до свого (в)подобання. [Не знайшов коней до свого подобання. Шапку по своїй уподобі вибрав]. Быть, приходиться, прийтись по вкусу - бути (припадати, припасти) до вподоби, до смаку, до любости и т. д., прийти в смак, смакувати кому, до душі слатися, (безл.) присмачитися. [Поважна розмова їй смакує. Це тобі присмачилося тут лежати]. Мне по вкусу было… - мені до вподоби було…, до вподоби моєї було. Приходящийся по вкусу - уподібний, сподібний. Так он мне по вкусу - такий він мені уподібний. Мне более по вкусу было бы… - мені уподібніше було-б… Не по вкусу - не до смаку, не в смак, не до вподоби и т. д.; не уподібний, -на, -не. [Мабуть їм це не в смак (не до смаку). Не люблю я тих наміток, не уподібні вони мені. Хоч як роби, все не в лад йому буде]. Входить, войти во вкус чего, находить, найти вкус в чём - набирати, набрати смаку до чого, засмаковувати, засмакувати що, усмаковувати, усмакувати, уподобати що, розбирати, розібрати смак у чому, смакувати в чому, розсмакувати що. [Попробуй, то швидко й засмакуєш. В тім пани бракують, в чім убогі смакують]. Как на чей вкус - як на чий смак, як кому до смаку (до вподоби, до ґусту и т. д.). На мой вкус - (як) на мене, як на мій смак;

5) (утонченность) смаковитість (р. -тости);

6) (худож. манера, стиль) - манір, стиль. Во вкусе - на манір, на стиль.

* * *

1) смак, -у

2) (склонность, пристрастие) смак, уподоба́ння, на́хил, -у

3) (стиль) стиль, -лю, смак; ( манера) мане́ра, мані́ра

прил. вишуканий, добірний, виборний. [Вишукані образи (Єфр.). Добірне малювання (Р. Край). Добірні вислови (Крим.). Він нашого простого їсти не хоче, йому треба добірної харчі (Звин.)]. -ный слог - добірний стиль, вишуканий стиль. -ный вкус - (утончённый) витончений смак, вишукані вподобання.

* * *

1) прич. ви́шуканий; зна́йдений; дослі́джений; розві́даний

2) (в знач. прил.: изящный) ви́шуканий ( утонченный) ви́тончений; ( отборный) добі́рний

3) (в знач. прил.: вычурный, манерный) ви́шуканий

нахаживать, найти, действ. з.

I. 1) знаходити (в песнях и знаходжати) знайти, находити (в песнях и находжати), найти, (о мног.) познаходити, понаходити кого, що, (редко) повизнаходити що; специальнее: (отыскивать) нашукувати, нашукати, відшукувати, відшукати, вшукати що; (приискивать) винаходити, винайти що; (натыкаться) натрапляти, натрапити кого, що и на кого, на що, надибати и надибувати, надибати, (диал.) нагибувати, нагибати що. [Там втомлені знаходять опочивок (Куліш). Уміла ти матір покинути, умій-же й знайти її! (Квітка). Хоч ти знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою (Метл.). Блукав, дороги не знайшов (М. Вовч.). Я знайшов будинок, де він живе (Коцюб.). Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.). У Назона теж ти про рибалку спогади знайдеш (М. Рильськ.). Не могла найти для мене слова потіхи (Франко). Стали тії сини до розуму доходжати, стали собі молоді подружжя знаходжати (Метл.). На труп побитий… шукали, та третього дні находжали (Март.). Однослуживців не можна було познаходити (Крим.). Де що було дідівське, - повизнаходила (Г. Барв.). Потім він нашукав свій портмонет і подивився, що в нім є (Крим.). Шукайте скільки хочете, не вшукаєте (Звин.). Коли-б нам слушну винайти годину, то ми поговорили-б про сю справу (Куліш). Не встиг винайти собі якийсь відповідний ґешефт (Франко). Шукає живущої води і не знає, де її натрапити (Мирний). Чув якесь незадоволення, мов не натрапивши на те, що повинно бути його заняттям (Франко). Не міг надибать гарнішого собі зятя (Федьк.). Чудові були пущі, - тепер таких і не надибаєш (М. Вовч.). Якби ти скарб нагибав, то ходив-би ти в саєтах (тонких сукнах) (Грінч.)]. -дить, -ти вкус, приятность в чём - набирати, набрати смаку до чого, розбирати, розібрати смак у чому, знаходити, знайти приємність у чому; срв. Вкус 4. [Зачав набирати смаку до лінивства (Франко). Люди починають розбирати смак в инших промислах (Звин.). Дали мені щось скуштувати; не розібрав я смаку в тому (Звин.). Я не знаходжу приємности в цього роду спорті (В. Гжицьк.)]. -дить, -ти по вкусу кого, что - знаходити (добирати), знайти (добрати) (собі) до смаку (до вподоби), уподобати кого, що. -дить, -ти вновь (потерянное) - віднаходити, віднайти, (о мног.) повіднаходити (загублене). -дить, -ти для себя выражение в чём - знаходити, знайти собі вираз у чому, виливатися, вилитися в чому. [Цей настрій найкраще вилився в організації братства (Рада)]. -дить, -ти выход (исход) в чём - знаходити, знайти вихід (порятунок, раду) у чому, давати, дати собі раду (пораду) з чим; срв. Исход 2. [Знаходить собі раду зовсім реальну, життьову (О. Пчілка)]. -ти в ком друга - знайти в кому приятеля (друга). -дить, -ти себе место - знаходити, знайти собі місце; притикатися, приткнутися. [Молода не сідає за стіл, а де- небудь приткнеться (Полтавщ.)]. Он не -дит себе места - він не знаходить собі місця; він не знає, де приткнутися (де приткнути себе); він ходить, як неприкаяний; він марудиться, він попору не знайде. [Нудився, марудився; чогось хотілося - і сам не знав чого (Свидн.)]. -ти кого своими милостями - вдарувати (обдарувати) кого своєю ласкою. -дить, -ти ощупью - намацувати, намацати, налапувати, налапати, (о мног.) понамацувати, поналапувати кого, що. [Намацав свічку і встромив її в свічник (Велз)]. -дить, -ти приют кому, себе - знаходити, знайти притулок (захист, захисток) кому, собі, притуляти, притулити кого, (себе ещё) притулятися, притулитися. [Де сирота безрідний притулиться? де захисток собі знайде? (Сл. Гр.)]. -дить, -ти путём расспросов - напитувати, напитати кого, що, допитуватися, допитатися кого и до кого, чого. [Приїхали ми, напитали адвоката (Франко). Може-б ви - напитали мені пару курей? (Кролевеч.). Допитався до того багатого купця (Грінч. II)]. -дить, -ти в себе силу для чего - знаходити, знайти в собі силу на що, здобуватися, здобутися на що. [Не раз ми здобувалися колосальну руїнницьку енергію (Ніков.)]. Не -ду слов, чтобы выразить своё возмущение - слів не доберу, щоб висловити своє обурення. -дить, -ти удовольствие (наслаждение) в чём - знаходити, знайти втіху (насолоду) в чому, кохатися (милуватися), закохатися (замилуватися) в чому, тішитися (втішатися), втішитися чим и з чого. -шёл у кого спрашивать! - знайшов, у кого (кого) питатися! було (мав, не мав) у кого (кого) питатися! Вот -шёл кого! - от знайшов кого! Не знаешь, где -дёшь, где потеряешь - не знаєш, де заробиш, де проробиш; хіба хто знає, де він що знайде, де втеряє. За чем пойдёшь, то и -дёшь - чого шукаєш, те й напитаєш. Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) -ти - см. Потерять. Дай бог с умным -ти и потерять - дай боже з розумним загубити, а з дурним не найти; з дурнем ні найти, ні поділити; з дурнем знайдеш, то й не поділишся (Приказки). По лесу ходит, дров не -дёт - по лісі товчеться, а до дров не допадеться; по горло в воді, а шукав, де напитися;

2) (открывать) знаходити, знайти, відкривати, відкрити, відшукувати, відшукати що, (выявлять) віднаходити, віднайти що, (обнаруживать, изобретать: о научн. данных, открытиях) винаходити, винайти що, (преступника, преступное) викривати, викрити кого, що. [Спроби віднайти манівці, якими відбувався перехід від багатобожжя Вед до пантеїзму Упанішад (М. Калин.). Порівнюючи опис Московського царства з твором Йовія, можна винайти деякі паралелі (Україна). Винайти таку мову, що-б була зрозуміла руському й українцеві (Ґ. Шкур.)]. -дить, -ти поличное - витрушувати, витрусити, (о мног.) повитрушувати крадене. -дить, -ти способ (средство) - знаходити (винаходити), знайти (винайти) спосіб, (в просторечии обычно) добирати (прибирати), добрати (прибрати) способу (розуму, ума). [Ви повинні добрати способу, щоб цього не було (Грінч.). Тамтешні мудреці не добрали способу попередити руїну (Кандід). Прибрали люди способу літати (Дещо). Отаман чумацький собі ума прибирає, що йому робить (ЗОЮР I)]. Русские мореплаватели -шли несколько неизвестных островов - російські мореплавці знайшли (відкрили) кілька (декілька) невідомих островів. Ревизор -шёл много упущений - ревізор знайшов (викрив) багато, недоглядів (хиб);

3) (определять) визначати и визначувати, визначити, (вычислять) обчисляти, обчислити, вираховувати, вирахувати що. По радиусу круга -дят длину його окружности - за радіюсом круга обчисляють довжину його кола;

4) (заставать) знаходити, знайти, заставати, застати, (встречать) зустрів[ч]ати, зустріти, стрічати, стрінути, стрівати, стріти кого, що. [Забрів до брата, знайшов його вдома (Звин.). Повернувшися з мандрівки додому, він застав усіх родичів живих і здорових (Київ). Застав його за обідом (Сл. Ум.). Застав дома цілковитий безлад (Брацл.). Прийшов до нього, зустрів його в садку (Київ). Рішучости такої не стрічав ніколи у дівчини (Франко)]. -шёл её в хлопотах - знайшов (застав) її заклопотану (в клопоті);

5) (видеть, усматривать) бачити, вбачати, добачати, побачити в чому що. [Не бачу в твоїй, синку, роботі ніякої користи (Сл. Ум.). Природа була велична і благодійна, - захват поета побачив у ній неперевершене (М. Калин.)]. Не -хожу в этом ничего остроумного - не бачу (не вбачаю, не добачаю) в цьому нічого дотепного;

6) (полагать) уважати (кого, що за кого, за що и (реже) ким, чим), (думать) гадати, думати, подумати (що), (считать) визнавати, визнати кого, що за кого, за що, (казаться кому) здаватися, здатися, видаватися, видатися кому; (называть) називати, назвати кого, що ким, чим; (приходить к заключению) приходити, прийти до висновку. [Я вважаю, що він має рацію (Київ). Я зовсім не вважаю, що мої одмітки були погані (Крим.). Уважаю тебе за людину розумну (Харківщ.). Він уважав мене дуже гарною (Кандід). Я подумав собі, що вона дуже змарніла (Київ). Він не визнав моїх аргументів за слушні (Київ). Ті шибеники, здається йому (-дит он), ненавиділи ввесь світ (Кінець Неволі). Скільки він міг змалювати їм небо, воно видавалося їм (они -дили его) жахливою порожнечею (Країна Сліпих). Було в йому дещо таке, що ворог назвав-би фертівством (Кінець Неволі). Я переглянув його статтю і прийшов до висновку, що друкувати її не можна (Київ)]. -дить, -ти возможным, нужным - уважати (визнавати), визнати за можливе за потрібне. [Не вважала за потрібне крити своєї втіхи з того від'їзду (Л. Укр.). Вища сила визнала за потрібне не лишити йому нічого (Кінець Неволі)]. -дить, -ти кого невиновным - уважати (визнавати), визнати кого за невинуватого (за без(не)винного). -дить, -ти хорошим, плохим - визнавати, визнати за гарне (за добре), за погане (за кепське, за лихе). Я -хожу это странным - мені це здається (видається) дивним (чудним), я вважаю це за дивну річ. Находимый - що його (її, їх) знаходять и т. п.; знаходжений, находжений. Найденный -

1) знайдений, найдений, познаходжений, понаходжений; нашуканий, відшуканий; винайдений; натраплений, надибаний, нагибаний; намацаний, налапаний, понамацуваний, поналапуваний; напитаний; дібраний, прибраний;

2) знайдений, відкритий, відшуканий; винайдений; викритий; витрушений, повитрушуваний;

3) визначений, обчислений, вирахуваний;

4) зустрінутий, стрінутий;

5) побачений;

6) визнаний; названий.

II. Находить, нахаживать, найти, ср. з. -

1) (наталкиваться) находити, найти, натрапляти, натрапити, трапити, (наскакивать) наганятися, нагнатися, наскакувати, наскочити, (набегать) набігати, набігти, (нападать) нападати, напасти, (напарываться) напорюватися, напоротися на кого, на що. [За наші гріхи находять ляхи (Номис). Бодай на тебе лиха година найшла! (Брань). Хто зна, щоб часом на якого ворога не (на)трапив (Брацл.). Трапила (Натрапила) коса на камінь (Приказка). Пароплав нагнався на мілину (Київ)]. Не на такого -шёл! - не на такого напав (натрапив, наскочив)!;

2) (о тучах, облаках) наступати, наступити, надходити, надійти, набігати, набігти; срв. Надвигаться 2. [Набігла хмара, мов чумацьке ряденце (Коцюб.)]. -шёл туман - запав (упав, насунув, наліг, наполіг) туман. -шёл шквал - зірвався (знявся, схопився) шквал, зірвалася (знялася, схопилася) буря; 3 (натекать) набиратися, набратися, набігати, набігти, натікати, натекти, находити, найти, (усилит.) понабиратися, понабігати, понатікати, понаходити. [В човен набралося (набігло) багато води (Київщ.)];

4) (о людях: собираться во множестве) находити, найти, понаходити, збиратися, зібратися, назбиратися, (наталпливаться) натовплюватися, натовпитися; понатовплюватися. [Найдуть купою у хату (М. Вовч.). Найшло до шинку багато людей (Сл. Ум.). На ярмарок багато людей понаходило з околишніх сіл (Київщ.). До зборні багато людей зібралося (Сл. Ум.)];

5) (перен.: нападать на кого) находити, найти на кого, нападати, напасти на кого и кого, опадати, опасти кого, спадати, спасти на кого; срв. Нападать 4. [На мене таке находить, що сам не тямлю, що чиню (Кониськ.). На мене находить щось, від чого все навкруги тьмариться (Країна Сліпих). Це на мене часом нападає, - ось нічого не хочу робити, та й вже! (Гр. Григор.). На нього спадала байдужість (Стефаник)]. На меня -шёл такой стих - такий стих на мене найшов (накатил: насунув, наринув), такий вітер на мене війнув, таке на мене найшло. II.. Находить - см. II. Нахаживать.

* * *

1) знахо́дити, -джу, -диш, знайти́, -йду, -йдеш и мног. познаходити, нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити, віднахо́дити, віднайти́; ( открывать) відкрива́ти, відкри́ти, -крию, -криєш и мног. повідкрива́ти; ( изобретать) винахо́дити, ви́найти, -йду, -йдеш; ( заставать) застава́ти, -стаю, -стаєш, заста́ти, -стану, -станеш и мног. позастава́ти; ( подыскивать) нашу́кувати, нашука́ти; ( при обыске) витру́шувати, -шую, -шуєш, витрусити, -трушу, -трусиш

2) ( приходить к заключению) ба́чити, поба́чити, знахо́дити, знайти́; ( усматривать) вбача́ти, вба́чити

3) (что каким - считать, признавать) визнавати, -знаю, -знаєш, визнати ( що яким и за яке), знаходити, знайти (що яким); (несов.: полагать) вважати ( що за яке и яким)

1) (наталкиваться на кого-что-л.) натрапля́ти, натра́пити, -плю, -пиш, нахо́дити, -джу, -диш, найти́, -йду́, -йдеш; надиба́ти и нади́бувати, -бую, -буєш, нади́бати

2) (надвигаясь, закрывать) насува́тися и насо́вуватися, -совуюся, -совуешся, насу́нутися, нахо́дити, найти́; ( приближаться) надхо́дити, надійти́

3) (на кого - охватывать, нападать) нахо́дити, найти́ (на кого), напада́ти, напа́сти, -паде (на кого, кого), опада́ти, опа́сти (кого)

4) (собираться в каком-л. количестве) нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити; (сов.: преим. о людях, животных) насхо́дитися, -диться, понасхо́дитися (мног.), настяга́тися

1) (покрыть расстояние; проложить дорогу) находи́ти, -ходжу́, -хо́диш; (походить много, вдоволь) попоходи́ти

2) (повредить себе что-л. ходьбой) находи́ти

прийтися, приттися и придтися

1) (быть в пору, в меру, кстати) бути до міри, приходитися, прийтися (до міри), приставати, пристати, припадати, припасти до чого; срв. Подходить 5. [А ну ваша домовина, чи до міри буде? (Рудан.). Ляж у домовину. Чи як- раз вона пристане? (Рудан.)]. Как раз (точь в точь) -тися (образно) - як-раз упасти, так і влипнути куди. [Хватнули той клинчик, розгорнули каптан, - якраз він туди і впав (Март.). Приміряють той черевичок, а він так і влип, як там був (Рудч.)]. Сапоги -шлись мне по ногам - чоботи мені прийшлися до міри (до ноги). Ключ -шёлся к замку - ключ прийшовся, пристав до замка, (к висячему) до колодки. -диться под меру - приходитися до міри. Дверь не плотно -дится - двері не щільно (не щитно) пристають. -ться по вкусу, по сердцу, по душе, по нраву - припадати (припасти) до смаку (до вподоби, до сподоби, до серця, до душі), іти в смак, підходити (підійти) до думки, сподобатися, уподобатися кому, в уподобі кому бути; срв. Вкус. [Ті слова дуже припали їй до смаку (Н.-Лев.). Тут ми й спізналися і одна одній припали до вподоби (Кониськ.). Які книжки більш до душі припадають селянам (Єфр.). Йому до серця припали прості люди (Єфр.). Пристав ми до душі (Франко. Пр.). Мабуть і я йому підійшов до думки (Крим.)]. Не -ться по вкусу, по сердцу и т. д. - не йти в смак, не йти в лад, не приставати до душі (до серця), не лежати на серці кому и т. п.; срв. Вкус. День на день не -дится - день на день не випадає;

2) (доставаться кому на долю; причитаться) припадати, припасти (редко припастися), упадати, упасти, випадати, випасти, доводитися, довестися кому. [Тепер на душу припадає вдвоє менше землі, ніж було спершу (Грінч.). На день упадає заробітку по півкарбованця (Г. Барв.). Така мені гірка доля випала (М. Вовч.). Чує, чує материне серце, яка доля доні доведеться (Куліш)]. Мне -дится с вас пять рублей - мені припадає з вас (маю одержати з вас) п'ять карбованців. Мне -дится доплатить вам десять рублей - мені треба (мені упадає, я маю) доплатити вам десять карбованців;

3) припадати, припасти, випадати, випасти. Этот праздник, день -дится в воскресенье, в конце месяца - це свято (цей день) припадає на неділю (и в неділю), на кінець місяця. [На понеділок припадав того року останній день, коли ще можна було вінчати (Єфр.). Тимчасом зближалась друга Пречиста, а припадала в суботу (Свидн.)]. Пасха в том году -дилась 29-го марта - Великдень того року випадав (припадав) на 29-те березня;

4) кому кем - доводитися кому ким. Он -дится ему в родстве - він доводиться йому родичем. [Макухинський піп доводився нашому родичем, небожем у-других (М. Вовч.)];

5) (безл.: приводиться) доводитися, довестися, випадати, випасти, упадати, упасти, припадати, припасти, (редко) доходитися, дійтися кому. [Найтяжче доводилося і доводиться селянству (Доман.). На довгім віку усього доведеться (Номис). Випало мені якось бути у його в хаті (М. Вовч.). Упало йому знов іти лісом (Манж.). Там припало нам ночувать (Март.). Припало на безвідді, на безхліб'ї погибати (Ант.-Драг.). В салдати йому не припадало йти (Грінч.). Як мені доходилось - він знає (Черк.)]. Мне -дилось, -шлось много терпеть - мені доводилося (довелося) багато терпіти. Вам -дётся отвечать - вам доведеться відповідати. Мне -шлось проработать всю ночь - мені довелося, випало, працювати цілу ніч; (должен был) мусів працювати цілу ніч. Тяжело ему -шлось - тяжко йому довелося (випало, дійшлося). Не вмочь, не подсилу -дится - несила стає (що робити). Живи как -шлось, как -дётся - треба жить, як набіжить, живи, як трапиться. Когда -дётся - коли (час) випаде, коли трапиться. Где -дётся, -шлось - де припало, де трапиться, де трапилось; срв. Где попало (Попадать). Кого -дётся - кого трапиться. К слову -шлось - до слова припало. [Посватаю, кого трапиться (Н.-Лев.)]. Так жить (делать) не -дится (не подобает) - так жити (робити) не випадає (не впадає, не приходиться, не годиться). [Якось-то не випадає вихваляти своїх (Л. Укр.). Біля границі не впада будувати світлиці (Номис). Не приходиться москаля дядьком звати (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - прийт`ись

1) прихо́дитися, прийти́ся

2) (падать на какой-л. день, на долю) припада́ти, припа́сти, прихо́дитися, прийти́ся

3) (быть необходимым, неизбежным) безл. дово́дитися, довести́ся; ( случаться) безл. трапля́тися, тра́питися

4) (несов.: доводиться) дово́дитися

5) (обходиться в какую-л. цену) обхо́дитися, обійти́ся; ( стоить) ко́штувати, несов., сов.

вкусить

1) заживати, зажити чого, споживати, спожити чого. [Хліба-соли заживати];

2) (испытывать) дізнавати, дізнати, зазнавати, зазнати, коштувати, скоштувати чого; (только в высоком стиле) вкушати, вкусити, покушати чого. [Не зазнав я втіхи та кохання. Багато дізнала вона лиха. Скоштувати гіркої. Вкусити гріха. Дам я тобі покушати радощів (Екклез.)]. Вкушённый - зажитий, спожитий; зазнаний, дізнаний, скоштований.

* * *

несов.; сов. - вкус`ить

1) спожива́ти, спожи́ти; ( пробовать) куштувати, скуштува́ти

2) (что, чего - перен.: изведывать) торж. зазнава́ти, зазна́ти (чого́); зажива́ти, зажи́ти (чого, що)

войти увіходити, входити, увійти, вхожати (несов.), вступати, вступити. -ить с трудом - вдибати, сов. вдибати. -ить протискиваясь - всуватися, всунутися, протовплюватися, протовпитися. -ить малозаметно - просмикатися, просмикнутися. Войти в воду - вбрести (сов.). -ить в землю - вгрузати, вгрузнути. -ить судном в реку - спадати, спасти. -ить во вкус чего - набиратися, набратися смаку до чого. -ить в силу (о человеке) - вбиватися (вбитися) в силу, в потугу; (о законе) набирати (набрати) сили, ставати правосильним. Войти в обычай - повестися (сов.). -ить в товарищество, заплатив вступительный взнос, пай - вкупатися, вкупитися. -ить во что (вмешиваться) - вмикуватися, втручатися до чого. [Батько тепер до господарства не вмикуєтьея, син сам усім порядкує]; срв. Вникать. -ить в соглашение - вступати в згоду, порозуміватися. Войти в милость к кому - підійти під ласку кому, здобутися ласки в кого. -ить с представлением - звертатися з поданням. -ить в пререкания - заходити (вдаватися) в суперечки. -ить в долги - запозичуватися (сов. -зичитися), напозичатися.

* * *

несов.; сов. - войт`и

1) вхо́дити и увіхо́дити, увійти́ и мног. повхо́дити и поввіхо́дити; ( заходить) захо́дити, зайти́ и мног. позахо́дити; ( вступать) вступа́ти, вступи́ти

2) (обращаться с просьбой, предложением) зверта́тися, зверну́тися

гіркість (р. -кости), гіркота. [Люблю я оцю горілку: і гіркота й солоднеча (Н.-Неч.). Життя - гіркота й нудьга (Грінч.). Він і не розумів, скільки гіркости було для сина в тім його сміху (Крим.)]. Горечь нищеты, разлуки и т. д. - гіркість (гіркота) злиднів, розлуки. С горечью вспоминать о чём - з гіркістю в душі згадувати (спогадувати) що. Стихи полные горечи - поезії, повні гіркоти. Иметь горечь (горький вкус) - горенити. [Чогось борщ горенить]. В сердце горечь - в серці горенить, в серці гіркота.

* * *

1) (на вкус) гіркий, ум. - гіркенький, гіренький. Надоел как горькая редька - уївся як хрін, остогид, осточортів, осоруживсь, увіривсь, у печінках засів. См. Надоесть;

2) (причиняющий горе) гіркий, прикрий; (бедственный) гіркий, безщасний, злиденний. Горькие упрёки, слова - гіркі докори, слова. Горькие воспоминания - гіркі, прикрі спогади. Г-ое оскорбление - гірка образа, живий ураз. Г-ое сожаление - живий жаль, гіркий жаль. Г- ая истина - гірка, ущиплива правда (правдонька). Г-кий хлеб - гіркий, затруєний хліб, гіркі гроші. Горькая участь, судьбина и т. д. - гірка доля, лиха доля, лиха година. Горькая моя участь - гіркий (лихий) мені світ. [Гіркий світ, а треба жить (Ном.)]. Г-ая жизнь - гірке (злиденне, безщасне) життя. Горе горькое - горе гірке, гірке бідування;

3) (выражающий горе) гіркий, ревний. Горькие слёзы - гіркі (ревні) сльози, или просто - гіркі, гіркії. [Облився гіркими (Грінч.)]. Горький плач - ревний плач;

4) (горемычный) - см. Горемычный. Эх, вы горькие! (о лошадях) - ой, ви горопашечки, небожата, ой, ви бідолашні;

5) горький пьяница - гіркий п'яниця, п'яниця непросипенний. Пить горькую - пити без просипу. Пить (испить) -кую чашу - пити гірку, сов. спити (скоштувати) гіркої, випити добру повну. Делать, делаться горьким - см. Горчить, горчать. Сделать слишком - ким - перегірчити. Становиться более -ким - гіркішати, гірчати. Стать -ким, более -ким - згіркнути, погіркішати;

6) горькая соль (английская) - гірка сіль, епсоніт. Г-кая вода - гірка вода. Г-кая земля - магнезія.

* * *

извратить (слова, факты, смысл, содержание чего-либо) перекручувати, перекрутити, переинакшувати, переинакшити, перевертати, перевернути перебріхувати, перебрехати; калічити, покалічити, (о мн.) поперекручувати, попереинакшувати, поперевертати. [Поперекручував історію так, як її й досі перекручують (Куліш). Не перекручуйте правди. Мої слова переинакшено - я не так говорив (М. Грінч.). Хіба-ж тобі так було говорено? ти все по-своєму перевернув (М. Грінч.). Ніколи не перекаже так, як чула, а все перебреше (Харківщ.). Не виправив він мову в перекладі, а покалічив (М. Грінч.)]. -ть (характер, талант, вкус) - калічити, скалічити, покалічити, псувати, зі[о]псувати, (диал.) знатурювати, знатурити. [Нащо ви псуєте (калічите) вдачу дитині? Так знатурив собі смак, що тепер тільки й може їсти щось гостре (М. Грінч.)]. Извращённый - (о словах, фактах, смысле, содержании ч.-л.) перекручений, покручений, перебріханий, (по)калічений; (о характере, таланте, вкусе) покалічений, зіпсований, викривлений, збочений, знатурений. [Викривлений талант (Єфр.). Збочена вдача (Н.-Лев.). Покалічений розум (М. Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - изврат`ить

1) ( ложно толковать) перекру́чувати, перекрути́ти и мног. поперекру́чувати, переверта́ти, переверну́ти и мног. попереверта́ти; викривля́ти, ви́кривити; ( искажать) спотво́рювати, спотво́рити; ( нарушать) пору́шувати, пору́шити

2) ( портить) псува́ти (псую́, псує́ш), зіпсува́ти и мног. попсува́ти; (наклонности, вкусы) розбе́щувати, розбе́стити, -бе́щу, -бе́стиш

1) прич. перекру́чений, поперекру́чуваний, переве́рнутий, переве́рнений; ви́кривлений; спотво́рений; пору́шений; зіпсо́ваний, попсо́ваний; розбе́щений

2) (в знач. прил.: искажённый) перекру́чений, переве́рнутий, переве́рнений, ви́кривлений, спотво́рений

3) (в знач. прил.: ненормальный, противоестественный) зіпсо́ваний, протиприро́дний; (о наклонностях, вкусах) ненорма́льний, розбе́щений

гожий, красний, чепурний, виборний, зг[ґ]рабний, доладний, (художественный) майстерний, художній, (элегантный) елегантний. [Ой там їхав козак гожий, ще й на личенько хороший (Пісня). Все найкращеє, чим володіла перська література, поз'являлося тоді в гожих перекладах на османське (Крим.). Вона не така гарна, як гожа (Звин.). Вдяглася, іде - така чепурна (Звин.). Я довго не міг забути стрункої зґрабної постаті (Грінч.). Зграбні башти і башточки Воронцовського палацу (Кон.). Віночки виходили в неї зграбненькі та манюсенькі, мов для королеви ельфів (Л. Укр.)]. Довольно -ный - гоженький, красненький таки, чепурненький таки и т. д. -ная литература - красне письменство. [Твори красного письменства (Єфр.)]. -ная обувь, -ное платье - елегантне, красне, чепурне, (зап.) форемне взуття, вбрання. -ная женщина - гожа, красна жінка. -ные искусства - красні мистецтва. -ные работы, изделия - майстерні (художні) праці, вироби. -ные манеры - елегантні маніри. -ный вкус - виборний смак. -ный слог - виборний, добірний, доладний, елегантний стиль.

* * *

нрч. (на вкус и перен.) кисло, квасно. [Не люблю кисло їсти]. -ло говорить, смотреть - кисло (сквашено) говорити, дивитися. [Якось кисло (квасно) поглядала на мене (М. Грінч.). Що за вид? - якось сквашено відповіла вона (Франко)].

* * *

(на вкус) кислий, квасний; (очень) кислючий, кисленний; (перешедший в квасное броженье) квашений. [Виноград кислючий-прекислючий (Гліб.). Кислі (квасні) яблука (Київщ.). Квашені огірки; квашена капуста (Київщ.)]. -лое молоко - квасне (квашене) молоко, кисляк (-ку). -лое тесто - квасне тісто. Освежиться, съевши -лого - відволожитися кислим, (шутл.) проквасити душу. [Я собі грушок вирву, - буде чим душу проквасить (Рудч.)]. -лые отношения - кваси (-сів). [Почалися в товаристві кваси, ба й сварки (Звин.)]. -лая мина - кисла (квасна, сквашена) міна, кисле обличчя, лице. [Де в кого з панів явились знуджені, кваснії міни (Франко)]. Сделать -лую мину - скривитися. У него - лое лицо - у його кисла (сквашена, квасна) міна, кисле обличчя, лице; (шутл.) він як гляне, так молоко кисне.

* * *

кавовий, кав'яний. -ный цвет, запах, вкус - кавовий колір (-льору), пах, смак. - ная гуща - кавова (кав'яна) гуща. Гадать на -ной гуще - ворожити на кавовій гущі. -ное заведение - см. Кофейня.

* * *

манний. [Манна каша (Київщ.)]. -ная крупа - манні крупи, манна (-ни). -ный вкус - манний, м'який, ніжний смак (-ку). -ная трава - см. Манник 1.

* * *

1) (негрубый) ніжний, делікатний; тендітний; (мягкий) м'який; (ласковый, кроткий) лагідний. [Ніжна Навзікая, струнка дочка феакського царя (М. Рильськ.). Розбиті ніжні вороги (П. Тичина). Ніжний звук (Франко). Ніжний шелест молодих розмов (М. Рильськ.). Будем іти ми з тобою в ніжному вітрі до рання (Сосюра). Холод торкається делікатного дітського тіла (Коцюб.). Делікатні риси жінчиного обличчя (Грінч.). Кущ черемхи з медовим запахом білих делікатних китиць (Коцюб.). Показав мені трьох дітей, чистеньких, тендітних (Грінч.). Білі тендітні руки (Мирний). Осінь тендітна (Сосюра). Зорі лагідні, як очі дівочі (Л. Укр.)]. -ный взгляд - ніжний (прихильний, лагідний) погляд. -ный вкус - ніжний (делікатний, тонкий) смак. -ный голос - ніжний (делікатний) голос. -ная работа - делікатна (тонка) праця (робота). -ные речи - ніжні слова, ніжні розмови, ніжна мова. -ные слова - ніжні (милі) слова. -ная улыбка - ніжна (лагідна) усмішка (посмішка). -ные чувства - ніжні почуття. Лебяжий пух -нее всякой шерсти - лебединий пух ніжнішій (делікатніший, м'якший) за всяку шерсть;

2) (слабый, хрупкий, требующий бережного обращения) ніжний, тендітний, делікатний, (диал.) (в)утлий. [Прибита градом ніжна квітка (Л. Укр.). Ніжне коріння вода з його рідного ліжка вирвала (Грінч.). Нерухомо стояли стрункі берези, мов тендітні панночки в білих суконьках (Черкас.). Лямпа - річ тендітна: торкнеш возом - наробиш шкла (Васильч.). Тендітна лірика (О. Пчілка). Чи ти ба, який делікатний, - йому й слова не можна сказати! (Брацл.). Гречка вутла - боїться морозу (Лебединщ.). Дуже вутла жінка: аж кричить-розривається за родивом (Бердянщ.)]. -ный возраст, -ные лета - ніжний (делікатний) вік, ніжні літа. -ный пол - ніжний (тендітний) рід, жіноцтво. -ное растение - тендітна рослина, ніжна рослина. -ное тело сложение - тендітна будова тіла, тендітна статура;

3) (чувствительный, чуткий) ніжний, чулий. [Ніжна душа (Крим.). З ніжним серцем, самотнім і чулим, до села я приїду (Сосюра). Ніжна лірика (Влизько). Материнські очі чулі (Франко). Лунала журливая, чула музика (Л. Укр.). З потоку гуків чулих серенада виринала (Л. Укр.)]. -ный слух - чулий (ніжний) слух;

4) (любящий) ніжний. -ная мать - ніжна мати.

* * *

неприємний, нелюбий, немилий, прикрий, (досадный) досадний; (противный) противний. [Саїд розумів, що в Намангані коїться щось неприємне, несподіване (Ле). Трапилася йому неприємна історія (Київ). Запанувало між ними нелюбе мовчання (Крим.). Прикрі, погані слова (Н.-Лев.). Мені не прикрий зміст його промови, лиш спосіб (Куліш). Засміялася своїм прикрим сміхом (Л. Укр.). Я почув навіть прикрий холодок у лікті (Коцюб.). Прикрий дух (Київ). Мене гризла прикра думка (Крим.). Я не хтів нічого прикрого сказати (Звин.). Досаднії звістки (Грінч. III). Противна, як старцеві гривня (Номис)]. -ный вкус - неприємний смак, несмак (-ку). Сделать -ным (немилым) - зробити неприємним, сприкрити, знемилити. [Світ мені знемилила (Г. Барв.)]. Сделаться, стать -ным - зробитися (стати) неприємним (немилим, нелюбим, прикрим), сприкріти, сприкритися, знемиліти, знемилитися. [Сам змучився і людям прикрий став (Крим.). Германові сприкрилося те ремесло (Франко)]. Этот человек мне -тен - ця людина мені неприємна (немила, нелюба, прикра, противна).

* * *

1) нерозбірний, невиразний, (о письме, печати) нечиткий. [Соловей захарамаркав щось нерозбірне (Васильч.)]. -вая рука, -вое письмо - нерозбірна (нечитка) рука, нерозбірне (нечитке) письмо. -вая печать - нерозбірний (нечиткий) друк;

2) нерозбірливий, безрозбірний, безрозбірливий, (некапризный) неперебірливий, невередливий, непримхливий, (небрезгливый) негидливий, небридливий. [Такий собі - безрозбірний: що подаси, усе їстиме (Новомосковщ.)]. -вый в средствах - нерозбірливий (неперебірливий, негидливий) у засобах (на засоби, що-до засобів).

* * *

1) ( с трудом разбираемый) нерозбі́рливий, нерозбі́рний, малорозбі́рливий; ( нечёткий) нечітки́й

2) (не отличающийся разборчивостью, брезгливостью) неперебі́рливий; ( непритязательный) невиба́гливий; ( неприхотливый) непримхли́вий

1) (характер) вдача, (натура) натура, (норов) норов (-ва) и (мн.) норови (-вів); (у животных) натура; срв. Норов 2. [Ти-ж знаєш мою вдачу; ніяк не всидю, щоб не поговорити з ким (Васильч.). Хоч і царем зробиться, однаково своєї вдачі не позбудеться (Крим.). Панглос був оракулом дому, і малий Кандід слухав його лекції з повним довір'ям, властивим вікові і вдачі (Кандід). То вже в мене така натура, щоб з усього кепкувати (Брацл.). З лютим та скаженим норовом (людина) (Яворн.). Та й норови-ж у тебе! (Н.-Лев.). А в його норови такі ставали, що от було причепиться до ратника якогось, та й візьме вб'є (Крим.)]. Буйный, весёлый, вспыльчивый, кроткий, крутой, тихий нрав - буйна, весела, гаряча (палахка, запальна, запальчаста), лагідна (сумирна), крута (сувора), тиха (мирна, спокійна) вдача. -вом какой, -ва какого - на вдачу який, (реже) вдачі якої. [Васька була на вдачу залякана та заштовхана (М. Левиц.)]. Крутого -ва - крутий (-та, -те, -ті) или суворий (-ра, -ре, -рі) на вдачу, крутої (суворої) вдачі. -вом хорош, да норовом негож - на вдачу добрячий, та норов ледачий. Нрав на нрав не приходится - вдача на вдачу (норов на норов) не прийдеться. Моему -ву не препятствуй - натуру мою не спиняй; моїй натурі дорогу не заступай; (иногда) гуляй душа без кунтуша! У оленя нрав кроткий - олень має натуру лагідну;

2) по -ву кому - до вподоби (до сподоби, по сердцу: до серця, до любости, до любови, до мисли, під мислі, по душе: до душі, по вкусу: до смаку) кому, до вподоби (до сподоби) чиєї; срв. Вкус 4. [«Ох, дитино моя! чи то-ж до пари?» - кажу. - «До пари, до любої вподоби!» (М. Вовч.). Дружини шукають, дружини такої, до сподоби мої (Чуб. V). Не до мисли жону взяв (Гнід.)]. Быть по -ву кому - бути до вподоби (до сподоби) кому (чиєї) и т. п., бути вподібним (сподібним, в уподобі) кому, (нравиться) подобатися кому. [З тим життя своє діли, хто серденьку до вподоби (Чупр.). Що-йно тільки покаже, все то цариці до сподоби (Рудан.). Мені й самому, не все однаково до любости з того, що попереду писалося (Грінч.). Тільки-ж мені до любови, що чорнії брови (Метл.). Скажіть-же ви про його, що він до мисли вам (Самійл.). Вибирай, молода дівчино, котрий під мислі (Метл.). Тобі, невісточко, така балаканина, видимо, до смаку (Самійл.). Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. (Г. Барв.)]. Быть более по -ву кому - бути вподібнішим (сподібнішим) кому, (реже) бути більш(е) до в[с]подоби (до любости) кому (чиєї) и т. п., (более нравиться) більш(е) подобатися кому. [Приймаючи життя, вирізняв, він те, що йому більш було до любости (Рада)]. Быть не по -ву кому - бути не до в[с]подоби (не до любови) кому (чиєї) и т. п., бути невподібним (несподібним) кому, (не нравиться) не подобатися кому. [Я з нею не можу жити, вона мені не до любови (Коцюб.). Онисі та гордовита поза чомусь була несподібна (Н.-Лев.)]. Приходиться, приттись по -ву кому - припадати, припасти до вподоби (до сподоби и т. п.) кому, підходити, підійти під мислі (до думки) кому, (нравиться, понравиться) подобатися, сподобатися кому; срв. Приходиться 1. [Моя мова, вимірена проти аристократизму, дуже їй припала до вподоби (Крим.). Хорошая дочка твоя під мислі підходить (Чуб. V)]. Приходящийся, пришедшийся по -ву - уподібний, сподібний. Неприходящийся, непришедшийся по -ву - невподібний, несподібний;

3) -вы (обычаи) - звичаї (-чаїв), (реже) норови (-вів); (привычки) звички; (быт) побут (-ту). [Який народ! які люди! які звичаї! (Кандід). Нуньєс вчився побуту та звичаїв Країни Сліпих (Країна Сліпих). У нас нові люди, нові норови (М. Вовч.). Задержали чорногорці давню суворість норовів (Калит.). Ну, й звички тутешні! (Звин.)]. Добрые -вы - добрі звичаї. Зверские -вы - звірячі звичаї. Современные -вы - сучасні (сьогочасні) звичаї; як тепер ведеться. Старинные -вы - старовинні (старосвітські) звичаї, старосвітчина; як воно велося (поводилося) за давніх часів. [Держався старосвітчини (Свидн.)]. Испорченность -вов - зіпсутість (зіпсуття) звичаїв. Простота -вов - простість (простота) звичаїв. Растление -вов - розтління звичаїв. Обычаи и -вы - звичаї і побут. -вы животных - побут тварин.

* * *

1) вда́ча, нату́ра; ( норов) но́ров, -у но́рови, -вів

2)

подобатися, (очень редко) любитися, (быть по нраву) бути до вподоби (до сподоби) кому (чиєї), бути уподібним (сподібним) кому, (по душе) бути до мисли, бути гарним кому; (по вкусу) бути до смаку, смакувати кому; см. Нрав 2 (Быть, приходиться по - ву) и Вкус 4 (Быть, приходиться по -су). [Ніхто не вмів-би так, як він, подобатись дівчатам (Самійл.). Їй подобається чорнявий сусід (Коцюб.). Він мені починає подобатись (Коцюб.). А що, хата любиться? (Лебединщ.). Невже оці пісні вам такі гарні? (Звин.). Люди звикли (до картоплі) і тепер вона всім смакує (Наш). Поважна розмова їй смакує (М. Вовч.). Мені життя іще смакує (Стар.-Чернях.)]. -тся ли он вам? - чи він важ подобається? чи він вам до вподоби? чи він вам уподібний? Как вам это -тся? - як вам це подобається? Ему -тся в деревне - йому до вподоби (подобається) на селі (село, жити на селі). Здесь всем -тся - тут усім подобається, тут усім до вподоби, (редко) тут усі прилюбляються. [Париж гарний і усі тут прилюбляються (М. Вовч.)]. Что кому -тся - що кому до вподоби (до смаку), що кому подобається. Больше -ться, чем кто, что - більш(е) подобатися (бути вподібнішим, бути більш(е) до вподоби), ніж хто, ніж що; бути кращим за кого, за що, від кого, від чого. [Довший батіжок цьому хлопчикові вподібніший, ніж короткий (Н.-Лев.). Мені кавун кращий за диню (Харківщ.)]. Перестать -ться (разнравиться) - перестати подобатися, стати не до мисли, розлюбитися. [Незабаром три факультет мені розлюбився (Крим.)]. Не -ться - не подобатися, (быть не по нраву) бути не до вподоби (не до сподоби; бути невподібним (несподібним); (не по вкусу) бути не до смаку, не смакувати. [Йому не подобаються наші горниці (Черкас.)]. Не -тся он мне - не до вподоби (не подобається, невподібний) він мені. Нравящийся - що подобається, (що) до вподоби и т. п., уподібний, сподібний, гарний кому.

* * *