вихований

См. также в других словарях:

• вихований — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до виховати I. 2) прикм. Який внаслідок виховання набув навичок пристойного поводження; чемний, ввічливий …   Український тлумачний словник

• вихований — 1 дієприкметник від: виховати вихований 2 прикметник чемний, ввічливий …   Орфографічний словник української мови

• вигодованець — нця, ч., розм. Той, хто вигодуваний, вихований ким небудь …   Український тлумачний словник

• вихованість — ності, ж. Властивість за знач. вихований 2); уміння добре поводити себе в товаристві, володіти своїми почуттями …   Український тлумачний словник

• виховано — Присл. до вихований …   Український тлумачний словник

• добрий — а, е. 1) Який доброзичливо, приязно, чуйно ставиться до людей; доброзичливий; прот. лихий, поганий. || до кого і без додатка. Привітний, лагідний у взаєминах. || у знач. ім. до/брий, рого, ч. Той, хто доброзичливо, приязно, чуйно ставиться до… …   Український тлумачний словник

• звичайний — а, е. 1) Який нічим не вирізняється з поміж інших, не має яких небудь специфічних, визначних особливостей, якостей; простий; ординарний. || Буденний, прозаїчний. || у знач. ім. звича/йне, ного, с. Те, що є буденним, прозаїчним. 2) Який не має в… …   Український тлумачний словник

• культурний — а, е. 1) Стос. до культури (у 1 знач.). || Стос. до поширення культури. 2) З високим рівнем культури; освічений, вихований. || Відповідний до вимог культури. 3) Який має високорозвинені, досконалі засоби виробництва. || Який здійснюється високо… …   Український тлумачний словник

• лицарський — а, е. 1) іст. Стос. до лицаря. 2) перен. Вихований і підкреслено чемний; благородний (у 1 знач.). Лицарський вчинок …   Український тлумачний словник

• ловчий — а, е. 1) Стос. до ловів. || Признач. для знищення шкідників сільськогосподарських культур. •• Ло/вча сі/тка мисл. сітка, що застосовується для вилову птахів і деяких видів звірів. Ло/вчий птах спеціально вихований мисливцем для полювання птах. 2) …   Український тлумачний словник

• обичайний — а, е, заст. 1) Звичайний. 2) Вихований …   Український тлумачний словник