висікати

См. также в других словарях:

• висікати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• висікати — а/ю, а/єш, недок., ви/сікти, ічу, ічеш; мин. ч. ви/сік, ла, ло; док., перех. 1) Видовбувати заглибини у чому небудь, вирубувати зображення на чомусь твердому (перев. на камені). || Вирубувати, витісувати що небудь із твердого матеріалу (перев. з… …   Український тлумачний словник

• висікання — я, с. Дія за знач. висікати 1), 2) …   Український тлумачний словник

• висікатися — а/ється, недок., ви/сіктися, ічеться, док. 1) розм. Розщеплюючись на кінцях, відламуватися дрібними частинками, випадати (про волосся, волос). || Розлазитися по нитці на згинах, краях одежі (про тканини). 2) Тільки недок. Пас. до висікати 1) …   Український тлумачний словник

• висікти — див. висікати …   Український тлумачний словник

• повисікати — а/ю, а/єш, док., перех. 1) Висікти з каменю, на (в) камені все чи багато чого небудь, у багатьох місцях. 2) заст. Покарати, побивши різками, канчуками і т. ін. всіх чи багатьох …   Український тлумачний словник

• вирубувати — 1) (зрубувати певну кількість дерев, ліс тощо), вирубати, вирубати, висікати, висікти 2) (рубаючи, тешучи, виготовляти що н. із дерева, каменю тощо), вирубати, вирубати, витісувати, витесати, висікати, висікти …   Словник синонімів української мови

• видовбувати — видовбати (довбаючи, робити заглибину, отвір у чому н.), вирубувати, вирубати, висікати, висікти, вижолоблювати, вижолобити …   Словник синонімів української мови

• вирубувати — ую, уєш і вируба/ти, а/ю, а/єш, недок., ви/рубати, аю, аєш, док., перех. 1) Рубаючи, звалювати з кореня все на якій небудь ділянці (кущі, дерева і т. ін.). || Зрубувати, обравши серед інших за якими небудь ознаками. 2) Рубаючи, виймати,… …   Український тлумачний словник

• видѣниѥ — ВИДѢНИ|Ѥ (474), А с. 1.Восприятие зрением, видение; обозрение, осмотр; созерцание: игранiѥ и плѩсаниѥ и гудениѥ. входѩщемъ въстати всемъ. да не осквьрнѩть имъ чювьсва. видѣниѥмь и слышаниѥмь. по оч҃кому повелѣнию. КН 1280, 513в; множицею на… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

• насічка — и, ж. 1) тільки насі/чка. Дія за знач. насікати, насікти. 2) Зарубка, нарізка на чому небудь. 3) Висічений на металі, камені і т. ін. та оздоблений іншим металом рисунок для прикраси …   Український тлумачний словник