вислужувати

1) to qualify for, to obtain ( by serving)

2) тк. док. to serve ( a certain period)

см. вислужувати

выслужить

1) вислужувати, вислужити, вибувати, вибути. [Вислужив (вибув) тут п'ять років. Вислужив собі пенсію]. Выслужить срок - дослужити, вислужити, вибути, добути. [Добула місяця і на другий стала];

2) заслужити. [Заслужив хрестика не знать за що].

* * *

несов.; сов. - в`ыслужить

заслужить заслуговувати и заслугувати, заслугувати, заслужувати, заслужити, вислужувати, вислужити, заробляти, заробити на що и чого, бути (статися) вартим чого. [Здорового сміху заслуговують (парадокси) (Єфр.). Заслужував гетьманство він криваво (Куліш). Робітник заслугує плати своєї (Куліш). Не тямлю, чим на кару заслужив (Франко). Матір ні купити, ні заслужити (Номис). Походенка виб'ють різками? - Заробив на те! (Кониськ.). Громада може й геть скинути, коли він того заробить (Загірн.). Служив я, служив та й вислужив три вирви в шию]. -жить славу - заслужити, заробити, зажити слави. [Ой не знав козак да не знав Супрун, да як слави зажити: ой зібрав військо славне запорожське та й пішов Орду бити (Пісня). Зажила вона собі слави доброї панночки (М. Вовч.)]. -жить похвалу, порицание, благодарность и т. п. - заслужити (заробити) хвали, догани, (по)дяки. -вать внимания - заслуговувати уваги и на увагу. Заслуживающий чего (как прил.) - вартий чого. Заслуживающий доверия - гідний (сокращ. годен) віри, вірогідний, вартий довіри. [Хіба він віри годен? (Звин.)]. Заслуженный - заслужений, зароблений, вислужений. Заслуженное - зароблене, заслужене (-ного), заслуженина, вислуженина, заслужчина; см. Заработок.

* * *

несов.; сов. - заслуж`ить

отжить

1) (умереть) відживати, віджити свій вік (своє), умерти, (о мног.) померти, повмирати. [Я вже віджив своє, пора й умирати]. -жили отцы, -живём и мы - померли батьки, помремо й ми;

2) (одряхлеть) відживати, віджити, застарюватися, застарітися, перестарюватися, перестарітися. Срв. Одряхлеть. -вший - застарілий, перестарілий, віджилий. -лый - віджитий. [Застарілі форми життя. Давно віджиті звичаї]. Человек -вший свой век (одряхлевший, отжилой) - збуй-вік, збудь-вік. [Якщо баба стара, то кажуть на неї: ця вже баба збуй-вік; і на діда: збуй-вік];

3) (свой срок службы) вибувати, вибути, вислужувати, вислужити; (за взятые деньги) відслужувати, відслужити. -жить (в помещении) - вижити;

4) -жить кого от себя - спекатися, збутися кого.

* * *

несов.; сов. - отж`ить

отслужить

1) відслужувати, відслужити, вислужувати, вислужити, відбувати, відбути, вибувати, вибути. -жить свой век - відслужити свій час, вислужити своє. [Він уже відслужив (вислужив службу) у війську. Цей кінь уже вислужив своє. Рік у строку вибула]. -ть обедню, молебен - відправляти, відправити службу, молебень, справити молебень;

2) (платить услугой, службой) відслужувати, відслужити, відслуговувати, відслугувати кому за що. [Відслужи ще за хліб, що лежачи переїла, та за гроші, що на тебе потрачено]. -вать прогульные дни - набувати, набути (понабувати) пропущені дні. Отслуженный - відслужений, відслугований и т. д.

* * *

несов.; сов. - отслуж`ить

1) відслу́жувати, відслужи́ти и повідслу́жувати; (несов.: отбыть службу) відслужи́тися, повідслу́жуватися

2) церк. відправля́ти, відпра́вити и повідправля́ти, відслу́жувати, відслужи́ти и повідслу́жувати

наслужить

1) наслужувати, наслужити, служити, послужити. [Не довго наслужив, - прогнали (Харківщ.). Не багато мені ці чоботи послужили, - підметки швидко попротиралися (Київщ.)];

2) (зарабатывать службой) вислужувати, вислужити, заслужувати, заслужити що.

прослужить

1) прослужувати, прослужити, вислужувати, вислужити, вибувати, вибути. [Прослужив рік у наймах. Ціле літо прослужив у місті];

2) прослужить (об одежде, вещах и т. п.) - носитися, вибувати. Сапоги -жили год - чоботи носилися рік. Лампа -жит долго - лямпа вибуде довго.