-
1 виправдовувати
= виправдати, виправдувати1) ( бути відповідним чомусь) to warrant; to justify -
2 виправдовувати
-
3 виправдовувати
= ви́правдати, випра`вдуватиопра́вдывать, оправда́ть -
4 виправдовувати
I wyprawdowuwaty дієсл. II wyprawdowuwaty дієсл. -
5 виправдовувати
გამართლება -
6 виправдовувати підозрюваного
Українсько-англійський юридичний словник > виправдовувати підозрюваного
-
7 виправдовувати себе
Українсько-англійський юридичний словник > виправдовувати себе
-
8 виправдовувати через неосудність
Українсько-англійський юридичний словник > виправдовувати через неосудність
-
9 виправдувати
I = виправдуватися; див. тж. виправдовувати, виправдовуватисяв`иправдуватиII = виправдовувативипр`авдувати -
10 вигороджувати
= вигородити( виправдовувати) to shield (smb.), to screen (smb.), to excuse, to try to justify -
11 виправдати
= виправдатися; док. див. виправдовувати, виправдовуватися -
12 окупатися
= окупитися1) ( відшкодовуватися - про витрати) to be compensated, to be repaid; to pay for itself2) ( виправдовувати зусилля) to be worth, to pay, to be justified, to be repaid -
13 виправдати
оправда́ть -
14 виправдувати
= ви́правдати; см. виправдовуватиопра́вдывать, оправда́ть -
15 Юркевич, Памфіл Данилович
Юркевич, Памфіл Данилович (1826, с. Ліпляве, Полтавщина - 1874) - укр. філософ, педагог. Вихованець КМА (1847 1851), викладач (1851 - 1858), проф. (1858 - 1861) філософії КМА. Проф. кафедри філософії (1861 - 1874) і в. о. декана історико-філологічного ф-ту Московського ун-ту (1869 - 1873). Філософський світогляд Ю. сформувався у межах духовно-академічної традиції філософування з її опертям на засади християнського теїзму, на розуміння абсолюту як "живого" Бога, творця і промислителя, свободної і свідомої особистості. Залучившись до справи розбудови православної філософії та культури і пошуку цілісного універсального світогляду, вільного від вад як емпіризму, так і раціоналізму, такого, що шукає злагоди віри і розуму на шляхах "урозуміння вірою", Ю. продовжує цю справу в умовах засилля нігілізму і вульгарного матеріалізму, змушений відстоювати філософський професіоналізм у боротьбі з філософським невіглаством і дилетантизмом, виправдовувати її самоцінність як знання норм для мислення, буття і діяльності, стверджувати її значущість у вихованні "вищої культури живої особистості". Вкорінена у біблійній і святоотчій традиції, філософія Ю. вбирає у себе глибоко продумані, пропущені через горнило православного умоспоглядання, інтенції платонівського ідеалізму і сучасного йому західноєвропейського досвіду філософування (Шопенгауер, Лотце та ін.)· Успадковуючи Платонове тлумачення ідеї як об'єктивно-реальної життєдайної сутності речі, норми і закону її розвитку, перевіряючи істинність платонівської метафізики з позицій протилежного "полюса світобачення" - кантівського критицизму - і переконуючись у тому, що жодне з визначень у вченні Канта про досвід "не відкидає можливості... метафізики надчуттєвого", Ю. здійснює свій філософський вибір на користь ідеалізму платонівського типу, хоча й відмовляється, відповідно до православно-теїстичних світоглядних настанов, прийняти безособистісне абстрактне начало як його підвалини^ Християнський платонік, Ю. обґрунтовує розуміння філософії як цілісного світогляду, в якому духовне життя людства розкривається в усій повноті його релігійних, інтелектуальних, етичних та естетичних моментів. Доводячи однакову неспроможність як емпіризму, так і раціоналізму у справі розбудови такого цілісного світогляду, Ю. здійснює рішучий крок у бік "конкретного ідеалізму", що, на відміну від ідеалізму абстрактного, беззасновкового, передбачає вкоріненість філософського мислення в абсолютно сущому як його началі. Навчаючи про дух, як щось більше, ніж свідомість, ніж пізнавальна діяльність, розглядаючи його як існуючий предмет, реальну субстанцію, вбачаючи в істині не мисленеву категорію, а "живу", конкретну онтологічну сутність, Ю. закладає підвалини "онтологічної гносеології", що згодом стає однією з характерних ознак рос. релігійної метафізики. Пафос діяльного моральнісного духу, яким проникнуті філософські переконання Ю., зумовлює його тяжіння до сфери практичної філософії, перевагу в його творчості етичної, педагогічної та психологічної проблематики. Ю. - один із теоретиків філософії серця (кордоцентризму).[br]Осн. тв.: "Ідея" (1859); "3 науки про людський дух" (1860); "Матеріалізм і завдання філософії" (1860); "Серце і його значення у духовному житті людини, за вченням слова Божого" (1860); "Мова фізіологів і психологів" (1862); "Читання про виховання" (1865); "Розум за вченням Платона і досвід за вченням Канта" (1866); "Курс загальної педагогіки з додатками" (1869) та ін.Філософський енциклопедичний словник > Юркевич, Памфіл Данилович
См. также в других словарях:
виправдовувати — і випра/вдувати, ую, уєш, недок., ви/правдати, аю, аєш, док., перех. 1) Визнаючи кого небудь невинним, правим, доводити це. || Виносити вирок, в якому стверджується невинність підсудного. 2) Доводити можливість, допустимість чого небудь. 3)… … Український тлумачний словник
виправдовувати — виправдувати, виправдати 1) (визнаючи кого н. невинним, правим, доводити це), оправдувати, оправдовувати, оправдати; вигороджувати, вигородити, вибілювати, вибілити, обіляти, обілити (визнавати невинним, приховуючи провину) 2) (що бути… … Словник синонімів української мови
виправдовувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
вибілювати — юю, юєш і вибіля/ти, я/ю, я/єш, недок., ви/білити, лю, лиш, док., перех. 1) Білити всі предмети або всю поверхню чого небудь розчином крейди, вапна і т. ін. || перен. Покривати чим небудь білим. 2) Піддаючи дії сонця, повітря і води, робити що… … Український тлумачний словник
виправдати — див. виправдовувати … Український тлумачний словник
виправдувати — див. виправдовувати … Український тлумачний словник
виправляти — я/ю, я/єш, недок., ви/правити, влю, виш; мн. ви/правлять; док., перех. 1) Робити прямим, рівним і т. ін. що небудь нерівне, зігнуте тощо; розправляти. 2) Усуваючи хиби, вади, помилки, робити правильним, таким, який відповідає певним вимогам. ||… … Український тлумачний словник
звиняти — я/ю, я/єш, недок., звини/ти, ню/, ни/ш, док., розм. 1) неперех., перев. наказ. сп.Виявляти поблажливість, прощати провину; вибачати. 2) перех., рідко, чим. Виправдовувати чиїсь вчинки, поведінку чим небудь. 3) неперех., тільки наказ. сп., у знач … Український тлумачний словник
зраджувати — ую, уєш, недок., зра/дити, джу, диш, док., перех., рідше кому, чому, а також без додатка. 1) Вчиняти зрадництво, діяти підступно, віроломно стос. до кого , чого небудь. 2) Порушувати вірність у коханні, дружбі. 3) Відмовлятися від попередніх… … Український тлумачний словник
оправдувати — і оправдо/вувати, ую, уєш, недок., оправда/ти, а/ю, а/єш і рідко оправди/ти, джу/, ди/ш, док., перех. Те саме, що виправдовувати … Український тлумачний словник
оправляти — я/ю, я/єш, недок., опра/вити, влю, виш; мн. опра/влять; док., перех. 1) Робити оправу (для книжки, зошита і т. ін.). || Вставляти в оправу що небудь; робити оправу з чогось. 2) Те саме, що поправляти 2). || Розправляти що небудь (одяг, зачіску і… … Український тлумачний словник