винятковий

См. также в других словарях:

• винятковий — а, е. Який становить виняток серед загальних правил. •• Винятко/ва економі/чна зо/на смуга відкритого моря шириною у 200 морських миль, яка межує з територією і в якій лише прибережна держава має право встановлювати особливий правовий режим.… …   Український тлумачний словник

• винятковий — [виен атко/вией] м. (на) вому/ в ім, мн. в і …   Орфоепічний словник української мови

• винятковий — (який нечасто трапляється серед кого / чого н.), особливий, надзвичайний, незвичайний, неабиякий; рідкісний, унікальний, безпрецедентний, екстраординарний Пор. видатний, незвичайний I, великий I, 3) …   Словник синонімів української мови

• винятковий — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• надзвичайний — 1) (дуже великий силою вияву, інтенсивністю чого н., завдяки чому вирізняється на загальному тлі), незвичайний, винятковий; незрівнянний (який важко порівняти при цьому з чим н.); надмірний, непомірний (який перевищує певну міру, норму);… …   Словник синонімів української мови

• Остап Вишня — Остап Вишня. Павел Михайлович Губенко (Павло Михайлович Губенко) …   Википедия

• виїмковий — I виїмк овий а, е, заст. Те саме, що винятковий. II в иїмковий а, е. Прикм. до виїмка 1) …   Український тлумачний словник

• виключальний — а, е. Який щось виключає. || діал. Винятковий …   Український тлумачний словник

• виключний — а, е. 1) Який становить виняток серед загальних правил; винятковий. 2) рідко. Надзвичайний у якомусь аспекті. || Дуже гарний. 3) Який поширюється тільки на кого , що небудь; єдиний; ексклюзивний …   Український тлумачний словник

• винятково — Присл. до винятковий …   Український тлумачний словник

• високий — а, е. 1) Який має велику відстань знизу вгору; прот. низький. || Який має висоту, більшу від звичайної, середньої. || Який має рівень, більший від звичайного. 2) Який знаходиться на далекій або значній віддалі від землі, від якої небудь поверхні …   Український тлумачний словник