винищувач

См. также в других словарях:

• винищувач — а, ч. 1) Той, хто винищує кого , що небудь. 2) Бойовий, швидкохідний літак із сильним озброєнням, призначений для знищення у повітрі ворожих літаків. || Льотчик, що літає на такому літаку. •• Вини/щувач бомбардува/льник надзвуковий військовий… …   Український тлумачний словник

• винищувач — [виени/шчувач] ча, ор. чеим, м. (на) ч і, р. мн. ч іў …   Орфоепічний словник української мови

• винищувач — 1 іменник чоловічого роду, істота про людину винищувач 2 іменник чоловічого роду літак …   Орфографічний словник української мови

• літак-винищувач — літака/ вини/щувача, ч. Бойовий літак для знищення авіації та безпілотних засобів ворога …   Український тлумачний словник

• льотчик-винищувач — льо/тчика вини/щувача, ч. Водій літака винищувача …   Український тлумачний словник

• льотчик-винищувач — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

• перехоплювач — а, ч. Той, хто перехоплює (у 1 знач.) кого , що небудь. || Літак винищувач, що здійснює перехоплення цілі; винищувач перехоплювач …   Український тлумачний словник

• ас — а, ч., розм. 1) Льотчик винищувач, який відзначається літальною і бойовою майстерністю. 2) перен. Про великого майстра своєї справи. 3) Туз …   Український тлумачний словник

• ланка — I и, ж. 1) Складова частина (кільце) ланцюга (у 1 знач.). || спец. Окрема деталь машини, механізму. || перен. Складова частина чого небудь цілого. •• Ла/нка переда/чі да/них спец. сукупність каналу зв язку і станцій даних, які підключені до цього …   Український тлумачний словник