-
1 изобретательница
винахі́дниця; вига́дниця, вига́дько -
2 изобретатель
-ница1) винахідник (-ка), винахідець (-дця), винахідниця;2) (выдумщик) вигадник, -ниця, вигадько (общ. р.);3) (инициатор) призвідець (-дця), призвідниця.* * *винахі́дник; ( выдумщик) вига́дник, вига́дько -
3 wynalazczym
ж винахідниця
См. также в других словарях:
винахідниця — іменник жіночого роду, істота … Орфографічний словник української мови
винахідниця — і. Жін. до винахідник … Український тлумачний словник