викінчити

См. также в других словарях:

• викінчити — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• викінчити — див. викінчувати …   Український тлумачний словник

• викінчений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до викінчити. 2) прикм. Довершений, досконалий; який досягає найвищого рівня. Викінчена поезія …   Український тлумачний словник

• викінчення — я, с. Дія за знач. викінчити …   Український тлумачний словник

• викінчувати — ую, уєш, недок., ви/кінчити, чу, чиш, док., перех. Обробляючи, відшліфовуючи і т. ін., завершувати, закінчувати що небудь …   Український тлумачний словник

• викінчений — 1 дієприкметник від: викінчити викінчений 2 прикметник досконалий …   Орфографічний словник української мови

• закінчувати — закінчити (доводити що н. до кінця, до завершення), кінчати, кінчити, скінчати, скінчити, покінчити, докінчувати, докінчити, завершувати, завершити, довершувати, довершити, вивершувати, вивершити, повершити, порішити; викінчувати, викінчити… …   Словник синонімів української мови